Політична культура (2)

Реферат

» (з лат. – обробка, вирощування) означає процес набування знань і досвіду, що включає духовний і практичний аспекти. За іншим визначенням, культура – спосіб і наслідок людської діяльності, що відтворює особисте і суспільне буття в усіх його проявах. Залежно від сфер життєдіяльності суспільства виокремлюють економічну, соціальну, духовну і політичну культуру, яка і є предметом нашого розгляду.

Невід’ємною складовою загальної культури суспільства, окремих соціальних груп і індивідів виступає політична культура. Вона дає можливість пояснити чому однакові за формою і структурою органи державної влади в різних країнах функціонують по-різному.

Рівень політичної культури суспільства визначає ступінь розвитку демократії і специфіку політичного процесу в цьому суспільстві. Пояснює, чому деякі політичні системи, які відповідають одним умовам, виявляються не ефективними в інших умовах, чому політичні дії, ефективні стосовно одних народів, не є результативними для інших. Політична культура є своєрідним поєднанням політики і культури, слугує дзеркалом політичного життя суспільства.Вона також виступає складовою загальної культури і тісно пов’язана з усіма її складовими — економічною, релігійною, правовою, організаційною та іншими культурами.

Поняття „політична культура” запроваджене мислителем епохи Просвітництва І.Гердером, а перше її наукове потрактування було здійснене В.Липинським. Концептуальне осягнення феномену політичної культури західними суспільствознавцями розпочалося з робіт Г. Алмонда і С. Верби, які, визначили її як сукупність психологічних орієнтацій людей щодо політичних об’єктів. На їх думку, політична культура нації є особливий розподіл зразків орієнтації стосовно політичних об’єктів серед представників певної нації. Коли ми говоримо про політичну культурусуспільства, зазначають Дж. Алмонд і С. Верба, то маємо на увазі політичнусистему, інтеріоризовану в знаннях, почуттях і оцінках населення.

У сучасній політологічній літературі можна знайти від сорока до двохсот визначень поняття „політична культура”, іноді подібних, а іноді принципово відмінних за рядом критеріїв, що дозволяє розгалузити їх на декілька підходів:

Політичною культурою, Політична культура, Політична культура, Політична культура, Політична культура

Наведемо деякі визначення:

Політична культура, Політична культура, Політична культура

Елементами

9 стр., 4348 слов

Мистецтво як складова духовної культури суспільства

... творами, мистецтво створює "предметну основу" художньої культури. Скільки-небудь суттєві зрушення в розвитку мистецтва справляють (прямо чи опосередковано, відразу або з часом) вплив на все художнє життя суспільства. Мистецтво формує ...

Суб’єкти

Об’єкти

Т. Алмонд і С. Верба виокремили три рівні політичної культури:

емоційні орієнтації

пізнавальні орієнтації

оціночні орієнтації

Типи політичної культури:

За ступенем розвитку якостей членів суспільства Г.Алмонд і С.Верба виокремили такі типи:

патріархальний (паройкіальний),

підданський

активістський

патріархально-підданський, піддансько-активістський. патріархально-активістський

комунікативним

замкнутий тип

відкритий

В межах кожної національної політичної культури розрізняють елітарну та масову політичну культуру.

Елітарна

Масова

ринковий

ідеологічним

  • буржуазну;
  • соціалістичну;
  • етнічну;
  • конфесійну;
  • змішану.

формою суспільного управління

  • президентська;
  • парламентська;
  • монархічна;
  • диктаторська.

типом поведінки

  • конфронтаційна;
  • консенсусна;
  • компромісна.

види

  • культура депутатської діяльності – професійна, напівпрофесійна та громадська діяльність депутатів усіх рівнів;
  • культура діяльності суспільно-політичних організацій, партій, рухів, об’єднань;
  • культура електоральної поведінки громадян під час виборів, референдумів, опитувань.

функції:

пізнавальна

виховна

адаптаційна

регулююча –

комунікативна –

захисна

прогностична

інтеграційна

У різних історичних умовах деякі функції політичної культури можуть нівелюватися і навіть зникати. Зокрема, може вельми помітно знижуватися комунікативна здатність політичних груп, внаслідок чого політична боротьба між ними може призвести до загострення політичних конфліктів і провокування криз. Крім того, в перехідних суспільствах зростає здібність політичної культури до дезинтеграції системи правління, заснованої на незвичних для населення цінностях.

У культурі будь-якого суспільства внутрішні політичні цінності, настанови різноманітність інтересів різних спільнот породжує відмінні одну від одної моделі політичних культур — субкультури, які існують у всіх країнах.

Політична субкультура

Відокремлюють найбільш помітні у політології типи культур:

регіональні

соціально-економічні

етнолінгвістичні

релігійні

вікові –

Головним елементом будь-якої субкультури є здібності лідерів і представників еліти виражати інтереси пересічних громадян; їх професійні управлінські якості, а також ті риси, які дозволяють їм придбати і підтримувати авторитет, переконати громадськість в думці, що займане високе місце у владі належить їм по праву.

Політична культура являє собою характеристику всього політичного життя, тому її не можна зводити до окремих, хоча й дуже важливих явищ цієї сфери суспільного життя, наприклад, тільки до політичної свідомості або політичної поведінки.

6 стр., 2820 слов

Сучасна українська політична культура

... рівень їх політичної культури на практиці. Політична культура є невід’ємним елементом політичного життя, політичної системи, що впливає на функціонування політичних інститутів, демократичного типу культури в усіх його різновидностях. Політична культура сучасної України має посткомуністичний, ...

Звичайно, політична культура включає в себе не всю політичну свідомість і політичну поведінку, а лише те усталене, типове, що характерне для політичного життя суспільства, для політичної свідомості і поведінки основної маси населення, словом, те, що ввійшло у звичку.

До неї відносяться: знання про політику; оцінка політичних явищ, оціночна думка того, як повинна здійснюватися влада, емоційний бік політичних позицій — любов до Батьківщини, ненависть до її ворогів тощо; визнання певних взірців поведінки, які діють в суспільстві, намагання їх наслідувати.

Література

1. Матвеев С.А., Буланенко Л.С., Михеев С.А. Политология: Учебное пособие. — 3-е изд. перероб. и доп. — Харьков: „Одиссей”, 2003. – 335 с.

2. Муляр В.І. Політологія: Навчальний посібник. — К.: ЦУЛ, 2002. – 355 с.

3. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. — Львів: „Новий Світ-2000”, 2003. – 344 с.

4. Політологія. / За заг. ред. І.С.Дзюбка, К.М.Левківського. — 2-ге вид. виправ. і доп. — К.: „Вища школа”, 2001. – 415 с.

5. Політологія: Підручник. / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – 2-ге вид. випр. і доп. — К.: Видавничий центр „Академія”, 2003. – 526 с.

6. Шляхтун П.П. Політологія: Теорія та історія політичної науки. — К.: „Либідь”, 2002. – 574 с.

7. Юрій М.Ф. Політологія: Підручник. — К.: Дакор, 2004. – 415 с.