1. Романтизм у європейській культурі ХІХ століття
2. Реалізм у європейській культуріХIХ століття
3. Російська культура ХІХ століття
4. Культура Європи сучасності
5. Культура Росії XX – XXI століть
6. Список літератури
1. Романтизм у європейській культурі ХІХ століття
в XIX ст. називають століттям романтизму. Разом про те цей час соціальних катаклізмів, викликаних протиріччями становлення капіталістичного способу виробництва та що зумовили зростання класової боротьби, століття подальшого переділу світових сфер впливу, розвитку промислової революції. Такі головні особливості формування цивілізації нового буржуазного суспільства. ХІХ ст. змушував людей постійно переглядати систему культурних цінностей.
>Разнообразни наукові досягнення ХІХ століття. Відкриття принципу історизму ідиалектичность мислення дозволяють висловлювати наукові принципи історії (Гізо), успіхи мовознавства дають можливістьЖ.Ф.Шампольону (1790-1832) розшифрувати єгипетські ієрогліфи. Складається комплекс гуманітарних наукових дисциплін; отримують серйозний розвиток економічні теорії (Д. Рікардо, До. Маркс) і зароджується соціологія (Про.Конт, Р. Спенсер).
Нових висот сягають навіть фізико-математичні науки, основі яких перетвориться матеріальна культура століття (Р.Дизель, М.Карно, М. Фарадей та інших.).Исключительни успіхи у природних науках. Ч. Дарвін висуває теорії походження чоловіки й природного добору у природі, формується клітинна теорія в біології (>Шлейден і Шванн).
Підготовлений ідеями Канта і Фіхте новий злет думки відбувається у філософії. Гегель іШеллинг розробляють концепцію поступального розвитку людства принципу історизму, сформульовані основні закони діалектики. У століття До. Марксом і Ф. Енгельсом створюється матеріалістичний вчення, яке здобуло розвиток під назвою «марксизму». У ХІХ в. зародився позитивізм — вчення, яка затверджує, що справжнім знанням може лише науково обгрунтоване емпіричне знання (основоположник цього Про.Конт).
Оскільки душею будь-якої культури є мистецтво, те важливо простежити клімат епохи через його розвитку. У мистецтві цього періоду можна назвати дві основні віхи: епоху романтизму (перша половина в XIX ст.) і епоху декадансу (з кінця 50-х рр. до першої Першої світової).
Советская литература. 2. Русское географическое общество. 3. ...
... много усилий на борьбу за обнародование своих произведений. Оживление литературы происходит в середине 50-х — середине 60-х гг. Емким, ... с либерально-помещичьих позиций, идеализирует быт и культуру народа. Среди историко-этнографических описаний Беларуси первой ... прошлое. На смену героическим возвышенным образам в произведениях на военную тему приходят обыкновенные, рядовые люди, вынесшие на своих ...
Утвердження і розгортання прекрасного ідеалу як реальності, здійснюваної хоча в мріях, — сутнісна сторона романтизму.
Для романтизму цього періоду були характерними: по-перше, перехід у природу, що була або камертоном бурхливих душевних переживань, абоинобитием ідеалу волі народів і чистоти. Романтизм заглядає у інші регіони, екзотичні країни (східна тема поезії Байрона), створює уявлювані конструкції (фантазійні світи Гофмана, Гейне, Вагнера); по-друге, ухиляння від дійсності — перехід у інший час (лицарські романи У. Скотта, опери Вагнера), патріархальний побут селян (Кольрідж, Ж. Санд та інших.); по-третє, перехід у власний внутрішній світ (казки Еге. Т. Гофмана, У. Гауфа, X. До. Андерсена, портретний жанр у Т. Жеріко, Еге. Делакруа та інших.).
>Устремлениям романтиків до відображенню емоційної життя чудово відповідала музика. Вона дозволяла звертатися внутрішнім світом психологічно складного ліричного героя (твори Шуберта, Шумана, Ліста, Вагнера та інших.).
Простежуються музикою в XIX ст. і реалістичні тенденції (Ж. Бізе, А. Брукнер, І. Брамс).
Часто переплітаються з романтичними (опери Дж. Верді).
Отже, романтизм проголосив своєю головною принципом абсолютну і безмежну свободу особистості, твердження самостійної цінності чоловіки й її духовного світу, затвердив своє право самостійність й оцінити оригінальність у мистецькому творчості.
Але наприкінці XIX — початку XX ст. ідеї романтизму, які надихали суспільство, у першій половині століття, змінюються нігілістичним ставленням до ідеї технічного прогресу.
2. Реалізм у європейській культуріХIХ століття
Поруч із романтизмом в 40-ві рр. ХІХ ст. складається й стверджується самостійна протягом реалізм.
На середину в XIX ст. капіталістичні відносини досягли стану зрілості і тому була усвідомлено неможливість реставрації аристократичних чираннебуржузних ідеалів. Предметом художньої культури стає дійсність і існуюча у ній особистість. Навколишня людини соціальне середовище набуває значення сили, визначальною поведінка людини, що змушує його виходити із умов та соціальні обставини реального світу, а чи не зі свого «вільної» волі. Мотиви людської поведінки художники починають не у явищахсубъектного духу, а реальних життєвих колізіях. Головний інтерес художньої свідомості переміщається з внутрішніх переживань особи на одне зв’язок зовнішніх обставин і породжуваних ними вчинків і переживань. Нове бачення світу назвали реалізмом. Реалізм ХІХ ст. прийнято називати критичним (на відміну реалізму просвітницького), оскільки його світовідчуття грунтувалося, як і в романтизму, несприйнятті буржуазного суспільства, але реалісти немистифицировали його як романтики, а критикували. Це було наслідком накопиченого суперечливого громадського досвіду, що дозволяє реально оцінити сучасну дійсність.
Критичний реалізм висунув завдання правдивого, об’єктивного і глибокого відображення дійсності. Така позиція означала простого копіювання те, що є. Творчий метод реалізму передбачає всебічний аналіз, глибоке насичення суть явищ і фактів, типізацію і відбір, оцінку подій. Тому представники реалізму прагнули до максимально об’єктивності,конкретно-историческому відображенню дійсності. Уникаючи копіювання реального, долаючи емпіричну даність, на відміну натуралізму, реалісти знаходили найважливіші прояви буття, піддаючи факти духовному осмисленню, жорсткому відбору, зображуючи життя формах самого життя. Вони заговорили чітким, ясним, твердим мовою, який був змінюють непевним, художнім метафоричним реаліям.
Літературний метод романтизм
... романтизму успадкував реалізм 19 ст. - Схильність до фантастики, гротеск, змішання високого і низького, трагічного і комічного, відкриття «суб'єктивного людини». ... як втілення божественного одкровення. Деякі романтики зводили в ідеал мистецтво, усунуте від реальної дійсності, ... мистецтво інших країн. Історія німецького романтизму розпадається на кілька періодів. Біля витоків німецького романтизму стоять ...
Представники цього напряму принесли у художню культуру більш тверезий, жорсткий, аналітичний погляд на сутність людини, намагаючись розвінчати найменші ілюзії, мрійливість, прикрашання, ідеалізацію тих чи інших проявів її і «зовнішнього світу, хто був властиві романтизму ісентиментализму. Реалізм тяжів до образу гармонійної особистості, занедбаної будови на цей суворий, шалений світ, діючу пенсійну систему конкретні обставини, яка піддається випробувань, гостро яка переживала колізії свого життя. Вона намагалася опиратися, обстоюючи свою моральну чистоту, та чи гинула, або перемагала боротьби з зловмисниками. Цей реальна людина цікаве своєю багатоплановістю, непередбачуваністю. На чільне місце висувається соціальний роман, причому, як зазначав Про. Бальзак, французька література створила тип громадського людини у численних його проявах (Стендаль, Гі де Мопассан, Р. Флобер та інші французькі представники цього напряму).
Англійський соціальний роман представлений такими помітними майстрами як Ч. Діккенс, Д. Голсуорсі, У. Теккерей, Т.Гард та інших.
У пошуках нових засобів вираження реалісти йшов найсміливіші експерименти.Барбизонская школа художників (Т. Руссо, Ж. Дюпре, М. У.Диаз, Ш. Ф.Добиньи) відкрила нові принципи пейзажної живопису, знайшли нові можливість передачі світла і повітря. У музиці і оперному театрі також відбувалися стилістичні зміни: драматургія музичного дійства і характеристика героїв стоїмо навіть поблизу реальному житті, у професійну музику включилася народна пісенна мелодія, широко використовувалися сучасні побутові жанри. Риси реалізму знайшли яскраве вираження у музичних творах Дж. Верді, Ш. Ф. Гуно, Ж. Бізе та інших.
Мистецтво Європи пов’язано з кінця 50-х рр. перейшло лише епоху декадансу.Декаданс у своїй генезисі явище складне й суперечливе. Цей термін вживається як позначення кризових явищ у Московській духовній культурі кінця XIX — початку XX ст., відзначених настроями безнадійності, песимізму,упадничества (Д. Рескін, А. Рембо, Про. Уайльд та інших.).
У певні кола користуються підвищений попит ідеїиррационалистической філософії. Ці процеси виражаються у розмаїтті стилів. Одне з провідних стилів – імпресіонізм (франц. — враження).
Імпресіоністи (До. Моне, Еге. Мане, Еге.Дега, Про.Ренуар та інших.) ставили собі завдання безпосереднього спостереження та вивчення навколишньої дійсності у її різноманітних індивідуальних проявах й переносу на мистецтво результатів своїх спостережень. Інакше висловлюючись, вони намагалися висловити як те, що бачиш, а й як бачиш, а нове бачення зверталося переважно до «зорової сутності» речей.
>Наметившийся криза реалістичної традиції більш чітке вираз знайшов упостимпрессионизме П. Сезанна, У.Ван-Гога, П. Гогена та інших. Йому притаманна риси яскраво вираженого суб’єктивізму, містицизму, символістики в відображенні дійсності.
Українська музична культура ХІХ століття
... музична культура як складова культури України ХІХ століття У кінці XVIII століття територія ... століття козацька старшина стала частиною російського дворянства і втратила колишню роль. У XIX столітті в Україні ... інших, були написані мовою, близькою і зрозумілою народові і розповідали про долю простих людей. В них звучали народні пісні, музика. Це були перші паростки нової демократичної культури. ...
На базі реалізму у 80-ті рр. ХІХ ст. виникає натуралізм (братиГонкур, А. Доде, Еге. Золя).
Але якщо реалізм був просочений «тугою за ідеалом», натуралізм цілком позбавлений будь-якої ідеальної поезії людських цінностей. Основний внесок реалізму ХІХ ст. у розвиток художньої культури полягає у поглибленому дослідженні долі особистості, яка від соціального середовища.
3. Російська культура ХІХ століття
XIX століття — «золоте століття» російської культури, час потужного культурного підйому. Які події історії надали головний вплив на той тип менталітету, культури загалом?
Це: Вітчизняна війна 1812 р., реформи Олександра ІІ, скасування кріпацтва, «ходіння» межи простих людей, західноєвропейські революції» у їх резонансі на російської грунті, поширення марксизму — усе це розмаїття визначило і культурну «обличчя» ХІХ ст. як епохи, чиє столітнє рух умістилось на два дати: «золоте століття» почався народженням Олександра Сергійовича Пушкіна (1799 — 1837), давши великунеоантичную зрозумілість і висоту, а закінчився смертю щонайменше великого співвітчизника, релігійного філософа Володимира Сергійовича Соловйова (1853 — 1900).
Жоден століття не знав стількох теорій, навчань, варіантів відновлення і «порятунку» Росії, ніколи державу не стрясали настільки численні громадські руху:революционеров-разночинцев, нігілістів, анархістів, атеїстів,богоискателей, народників, марксистів.
в XIX ст. — це нове якісний підйом всі сфери духовного життя російського суспільства; російський людиноцентризм сягає свого апогею.
Особливу роль грала література. Вона опинилася щодо справи універсальної формою громадського самосвідомості. Багато освічені люди російського суспільства будували своє життя, орієнтуючись на високі літературні образи. Назвемо лише найвидатніших співвітчизників, які зробили неоціненний внесок у скарбницю як вітчизняної, а й світової культури. О.С. Пушкін, Н.В. Гоголь,М.Ю. Лермонтов, І.А. Крилов, О.С. Грибоєдов, А.А.Бестужев-Марлинский, В. Г. Бєлінський, А.І. Герцен, І.А. Гончаров, В.А.Соллогуб, І.С. Тургенєв,Ф.М. Достоєвський, М.Є. Салтиков-Щедрін, О.Н. Майков, А.А. Фет, М.С. Лєсков, Л. Н. Толстой, В. Г. Короленка, О.П. Чехов — яка доба світової цивілізації назве таке суцвіття імен?
У музичному мистецтві — цеМ.И. Глінка, О.С. Даргомижський, П.І. Чайковський, представники «Могутньої купки»: О.П. Бородін, М.А. Балакірєв, М.П. Мусоргський, Н.А. Римський-Корсаков. У живопису — И. К. Айвазовський, В. Г.Перов, М.М. Ге, О.К.Саврасов, І.І. Шишкін, К.Є. Маковський, А.І. Куїнджі,К.А. Савицький,И.Е. Рєпін, В.І. Суриков, А.М. Васнєцов, І.І. Левітан та інших.
Прославили вітчизняну науку такі видатні вчені, як натуралісти А.М.Бутлеров, Д.І. Менделєєв, І.М. Сєченов,К.А.Тимирязев, В.В. Докучаєв, математики — Н.І. Лобачевський, П.Л.Чебишев, винахідники — П.Л. Шилінг,Б.С. Якобі, О.С. Попов,Н.Е. Жуковський, С.АЧаплигин та інших.
У розвитку російської культури ХІХ ст. домінували дві лінії, які вибудовували її значеннєве простір, здійснювали свого роду в ній своєрідне «розподіл праці».
«Золотий вік» російської літератури. Романтизм, реалізм
... Романтизм як відображення російської національної самосвідомості Значимість XIX століття для розвитку російської культури ... російського романтизму початку XIX століття, сформульована Б.К. Кюхельбекер. Романтизм ... права. Російська національна самосвідомість ... Реферат складається з 5 розділів. У першому сформульовані мета і завдання дослідження, у другому описуються особливості становлення російської ...
Одна -культурно-самобитная, у сенсі зосередила своє основну увагу на розумінні й поясненні чорт і уявлень, складових виключно національну специфіку російської культури (у її відмінність від інших культур — передусім західноєвропейської) — стосовно історії вітчизняної культури, історії російської суспільной думці, психічному складу російського етносу, національному російського народу тощо. Ця специфіка отримало час різне, але з тим гаслам і подібне найменування: «російське просвітництво» (І.Киреевский), «російська думку» (А. Хом’яков), «російське погляд» (До. Аксаков), «російський розум» (А. Григор’єв), «російський народний дух» (В. Соловйов), «російська ідея» (У. Соловйов, М.Бердяєв), «російське світогляд» (З. Франк) тощо. п. Російська ідея, стала основою слов’янофільства, мала особливе значення для характеристики менталітету російського народу в XIX ст. Головним у ній виступає осмислення особливого шляху Росії, її історичного місця у дилемі «>Запад—Восток». Проте російська ідея, адресована політиці, залишалася відверто консервативної, обмежувала людини рамками усталеного, не давало приводу для автономії і свободи. На слов’янофільські ідеї спирається і консерватизм другої половини ХІХ ст., але стає більштеоретичним, фундаментальним, тісно що з державної політики, прямим обгрунтуванням російської ідеї.
Інша лінія у розвитку російської культури -радикально-модернистская, «революційно-визвольна» — пов’язані з «західництвом»,виражавшим ідею органічної включеності Росії у європейську цивілізацію. Основні представники:П.Я. Чаадаєв,П.В. Анненков, В.П. Боткін,К.Д. Кавелін, М. Н. Катков, І.С. Тургенєв, Б.М. Чічерін, В. Г. Бєлінський, А. І. Герцен та інших.
Значення ХІХ ст. історія культури Росії полягає: по-перше, у злеті Духа, культурному підйомі, який справедливо можна вважати великим російським Ренесансом;
- по-друге, в унікальностіфилософско-нравственного пошуку свободи, справедливості, людського братерства й всесвітнього щастя;
- по-третє, у цьомутрагически-творческом «вузлі» в «колесі» російської минуле й культури, наслідки якого стають зрозумілими тільки порозі XXI в. Проблеми та пошуки російської культури цього етапи у їхфилософско-нравственной і геополітичної суті опинилися у центрі світових духовно-культурних роздумів сучасності;
- по-четверте, в зародження «російської ідеї», яка отримує різну трактування, стає певної «знаковою» системою найрізноманітніших громадських рухів: від західників і слов’янофілів до лібералів, народників, панславістів і марксистів;
- по-п’яте, у цьому, що ХІХ ст. повною мірою висловивсинтезирующий,философски-моральний,соборно-собирательний характер російської культури, їїпатриотически-идеологический характер, якого вона втрачає свою грунт, і долю.
по-шосте, в небувалому розвитку такої системи як художня культура, що стає саме у в XIX ст. класичної;
- по-сьоме, в етапному завершенні розвитку російської культури дев’яти століть. ХІХ ст. став важливим кордоном для складному суперечливому взаємодії традицій і новаторства одразу на порозі ХХ століття.
4. Культура Європи сучасності
Реферат художня культура росії
... кожної культури, зокрема і російською, взаємодії коїться з іншими культурами відігравали велику роль. Проте розвиток російської культури визначалося ... урахуванням нових підходів цієї проблеми. II. Культура Росії у XX столітті. Культура рубежу століть і перших десятиліть ... духовного ренесансу, російського Срібного віку, атмосфера якого відзначено незвичайним злетом духовності та культури. Ніхто, крім ...
Європейська культура двадцятого століття за її суперечливості та різноманітті проявів, способів відносини людини до світу, характеризується передусім своїми інтеграційними процесами. ХХ в. – цей час становлення єдиної загальнолюдської культури. Люди почали отримувати дуже багато інформації через електронні засоби зв’язку, змінилося кількість, форма і змістом соціальних контактів. Сталися фундаментальні зміни у культурно-ціннісної орієнтації людини, становлення єдиних підстав загальнолюдської культури, сформувалися нові потреби і культурних стереотипи. Цей переворот стався у рамках масової культури, чия соціальна функція у тому, щоб регулювати поведінка людей, уніфікувати їх духовне життя, стандартизувати інтелектуальні реакції, який відповідає потребам машинного виробництва.
За всієї пістрявості сучасної художньої культури у з яких складається течій і стилів є спільна риса –
