Реферат модернізм і постмодернізм

Реферат

3. Російський постмодерн. Мета і устремління

4. Етапи постмодерну

5. Концептуальне мистецтво як різновид посмодернизма

5.1 Витоки і програми концептуального мистецтва

5.2 Концептуализм у Росії

Укладання, Список використовуваної літератури, Запровадження

ПОСТМОДЕРНІЗМ (постмодерн, поставангард) (від латів. post — «після» і модернізм), сукупне назва художніх тенденцій, особливо чітко окреслених у 1960-і роки і що характеризуються радикальним переглядом позиції модернізму і авангарду, що відбиває сучасний стан західного суспільства взагалі. Інколи досить складно провести чітке розмежування між модернізмом і постмодернізмом. До відмітним ознаками мистецтва постмодерну відносять граничний еклектизм і поліфонію стилів і жанрів, децентрацію композиції, розірваність сюжетних ліній, дискретність розповіді. Для постмодерністських творів характерні цитатності, стала гра сенсу, багаторівневі посилання. Постмодерн зводить у принцип іронію і самоіронію, скептично належить хоч до якої не пішли самототожності, прагне знищення усіляких ієрархій, обмежень і національних кордонів, зокрема різниці між «високим» («елітарним») і «низьким» («масовим») мистецтвом, між автором і споживачем, між твором мистецтва і глядачем, активно використовує новітні технології в творчий процес (Интернет).Интеллектуальное ядро постмодернізму утворює філософія постструктуралізму, розвиваючись з часів студентської революції (1968) переважно під Німеччині й навіть спрямовану подолання обмеженості структуралистского аналізу тексту, мови, смыслообразования, на розтин «неструктурных» моментів структури (Ж. Дерріда, М. Фуко, Ж. Делез, Ж. Бодрійар).

Нерідко філософія постструктуралізму стуляється з літературною критикою (Р. Барт, Ф. Джеймісон, «Йельская школа») і стають політичними течіями.

1. Модернізм і постмодернізм

Толкование цих явищ у науці неоднозначно; коли говорити узагальнено, модернізм тлумачать як художня практика (кубізму, футуризму, абстракціонізму, сюрреалізму та інших.), кампанія початку XX в. і що тривала до Другої світової війни. Мистецтво постмодернізму охоплює всю сукупність художніх течій, розвивалися після Другої Першої світової до нашого часу. Суть художньої творчості модернізму і постмодернізму принципово різна. Стало вже звичним протиставляти творчу природу модернізму постмодернізму з його грою мертвими формами.

Модернизму, безумовно, був притаманний сильний пафос заперечення попереднього мистецтва, проте він був і свого роду творчої роботою. Енергія А. Модільяні, П. Пікассо, А. Шенберга, Д. Джойса, М. Шагала та інших авторів, не наследовавших форми класичного мистецтва, була спрямована розвиток адекватного художнього образу епохи, була кидком у майбутнє. Модернізм будував свою художню символіку, не звертаючись безпосередньо до реальності, а мобілізуючи внутрішньо-художні ресурси; а й ці усвідомлені зусилля зажадали колосальної роботи, що спричинилася у результаті до встановлення нових стосунків між людиною й цивілізованим світом. Ось як описує роботу, виконану модернізмом, Ж.-Ф. Лиотар (р. 1924), відомий французький філософ і культуролог: «Пацієнт психоаналітика намагається переробити розлад, від якої вона страждає у цьому, проводячи вільні асоціації між його елементами, здавалося б виключеними з будь-якого контексту, і якимись пережитими у минулому ситуаціями, що дозволяє йому розкрити таємний сенс свого життя, своєї поведінки». Так само робота Сезанна, Делоне, Кандинського, Мондріана, нарешті, Дюшана може розглядатися як якась проробка сучасністю власного сенсу.

3 стр., 1360 слов

Модернізм. Течії модернізму

... недосконалої дійсності, протиставлення бездуховній реальності сили духу й мистецтва, поетику контрасту і антитези. Зрілий модернізм Загалом модернізм - це динамічна відкрита система , яка використовує ... та школи з префіксом нео-: неоромантизм, неокласицизм, необароко, неоготика тощо. Течії модернізму Ранні модерністські течії спочатку розвивалися паралельно з іншими напрямами - реалізмом, ...

Постмодернізм таку мету не переслідує. Художня практика постмодернізму не творення нового світу, але допитливе повторення сучасного неврозу, відтворення хворобливих станів у такому ж клаптевих, осколкових і розірваних формах. Нехожеными й у відомої мері эпатирующими шляхами модернізм жадав пошукові та втіленню якихось завершених і цілісних художніх форм, тоді як постмодернізм демонструє зовсім зворотне. Феномен постмодернізму — це феномен гри, спростування себе, парадоксальності.

Така опозиція модернізму і постмодернізму дала привід ряду теоретиків говорити, що XX в. відкрився парадним входом у майбутнє, а закривається пародією попри всі попередні епохи. Парадный вхід означав збереження надії, яка покладалася на ху дожественное творчість модернізму, що прагне, попри що, бути посередником між людиною й цивілізованим світом, виробляти адекватні часу орієнтації. Пародія попри всі попередні епохи, створена і втілена постмодернізмом, проявилася у культі автентичності самої собою, із метою мислити все творчі прояви як ігрову сферу, в абсолютизації самоствердження, як, не переймаючись питанням, чи є точки поєднання між художньої банківською діяльністю та картиною світу.

Модернізм є ще сумішшю кричущих дисонансів і эйфорической надії, тоді як постмодернізм — це поетика благополучно що відбулася смерті» й гра посмертних масок. Усі персонажі в постмодернізмі легко керовані. Маніпуляція з тими персонажами подібна маніпуляції з трупами. Одне з провідних теоретиків постмодернізму Умберто Еко зазначає, що мова почуттів, у епоху постмодернізму змушений вдаватися до кавычкам. Це тотальним зверненням до цитуванню — ознака епохи, позбавленої власного змісту.

Зміст минулого і сьогодення в постмодернізмі непросто перемішано, зробленої з часткою всеразъедающей іронії. Представникові постмодерністської культури неможливо сказати «я люблю тебе», бо слово «люблю» повторювалося стільки раз, що інтелектуал нової формації, на думку У. Еко, не скаже своїй подрузі просто «люблю», а неодмінно додасть «я люблю тебе, як би…» (додаючи далі постать на свій смак).

5 стр., 2030 слов

Модернізм як неокласична модель культури

... Постмодернізму. Модернізм і Постмодернізм два є абсолютно різних культурно– історичних типу. Модернізм цей напрям мистецтва, яке зароджується наприкінці ХІХ в., бурхливо розвивається у ХХ в., у ньому ж затихає. Постмодернізм – «стан культури, ...

Отже, начебто, постмодернізм виключає можливості вживання всерйоз таких слів, як «душа», «сльоза», «краса», «любов», «добро», — це у його вустах був би бундючним і старомодним. Постмодернізм сприймає це слово як досить пошарпані та знають про про своє непристойності, з іншого боку, розуміє, що це — граничні поняття, останні решта слова, замінити які, по суті, нічим.

Усі «банальні» поняття тому відбуваються у постмодернізмі непросто глибоку метаморфозу, а повертаються з іншого боку, під знаком «транс». Постмодернізм оперує будь-якими художніми формами і стилями минулого в іронічному ключі; і іронічно він звертається до позачасовим сюжетів і вічним тем, прагнучи гостро висвітлити їх аномальне статки у світі.

Важливо, що «випробування іронією» не минає марно: усе, що витримало перевірку іронією, просівається як нероздільні зерна, граничні атоми людського буття. Понимающее ставлення до «рятівної іронії» висловлювали в XX в. автори найрізноманітнішої орієнтації. «Людина, не кончающий самогубством перед загроз сучасного світу, — пише Генріх Бьолль, — або продовжує автоматично жити далі, спонукуваний ідіотським оптимізмом, подібним тому, який випромінюють, скажімо, годинник, які продовжують тікати, або він повинен мати краплею гумору, яка хоча б тимчасово звільняє його від почуття власну значимість».

Постмодернізм за своєю природою антиутопичен, не пішов у майбутнє позбавлений надії, у його на відміну від модернізму. Модернізм, як і попередні художні течії — романтизм, імпресіонізм, символізм, — втягував до своєї орбіти значний обсяг негативного змісту світу, не забуваючи у своїй поцікавитися про людські долі; у сенсі у модернізму була якась проекція у майбутнє. У постмодернізму цієї спрямованості у майбутнє немає. Постмодернізм являє образ справжнього як образ великої іронії, ніколи Демшевського не дозволяє піддати себе аналізу. Саме виникнення постмодернізму таки було реакцією на утопізм, цю «інтелектуальну хвороба майбутнього», якої був вражена вся друга половина XIX й перша половина XX в. Постмодернізм з відразою належить до утопії; він перевернув знаки і кинувся поваги минулому. Як М. Епштейн, постмодернізм подібний з мистецтвом соціалістичного реалізму «у цьому, що оголошує себе останнім вмістилищем всього, що колись намічалося і розгорталося історія».

2. Вплив постмодернізму на мистецтво

літературного постмодерну

мистецтво кіно

образотворчому

Дух постмодернізму продовжує проникати у всі сфери людської культури та життєдіяльності. Утопические устремління колишнього авангарду змінилися більш самокритичним ставленням мистецтва перед самим собою, війну з традицією — співіснуванням із нею, принциповим стилістичним плюралізмом. Постмодернізм, відкидаючи раціоналізм «інтернаціонального стилю», звернувся безпосередньо до наочним цитатами з історії мистецтва, до неповторним особливостям навколишнього пейзажу, поєднуючи усе з новітніми досягненнями будівельної технології.

«ИНТЕРНАЦИОНАЛЬНЫЙ СТИЛЬ» в архітектурі сірий. 20 в., напрям, висхідний до суворому раціоналізму Л. Мис ван дер Роэ. Геометричные, з металу, скла і бетону структури «інтернаціонального стилю» відрізняються елегантністю, високим технічним досконалістю, проте, особливо при масовому копіюванні його зразків, ігнорували своєрідність місцевих пейзажів й історичною забудови (напр., безликі паралелепіпеди готелів «Хілтон», однакові у будь-якій точці земної кулі).

Критика інтернаціонального стилю стала найважливішим стимулом формування архітектурного постмодернізму.

9 стр., 4348 слов

Мистецтво як складова духовної культури суспільства

... стверджуватись через панування безобразного (І. Босх, А. Дюрер, модернізм та постмодернізм) і навіть зовсім заперечуватись (мистецтво абсурду). По-друге, мистецтво ... шедеври мистецтва, які уособлюють його безкінечне ... мистецтва є суперечливим, а поняття краси – відносним, тому що еталон краси може сильно відрізнятися в різних культурних традиціях (наприклад, у західній та східній культурах), ...

Образотворче творчість постмодернізму (раннім кордоном якого стала поп-арт) проголосила гасло «відкритого мистецтва», яке вільно взаємодіє з усіма старими і «новими стилями. У цій ситуації старе протистояння традиції, і авангарду втратило свій сенс.

3. Російський постмодерн. Мета і устремління

На відміну від колишнього неприйняття чи практики випадкових контактів із масовою культурою мистецтво поставангарда активно вступає до нього, іронічно її переосмислюючи і надаючи їй випереджаючі завдання сфері моди, музики, танцю, реклами. Так складається єдина, пульсуюча художня середовище, де колишні поняття «елітарного» і «масового» втрачають будь-який сенс.

Новації постмодернізму відзначені сильним впливом філософії структуралізму і «нової критики» (Р. Барт, Ж. Дерріда, М. Фуко, Ю. Кристева, Ж. Бодрійяр, Ж. Делез, філософське спадщина М. М. Бахтіна та інших.); критичне умогляд стає тепер чи не найвпливовішої формою літературного листи.

«неофіційного мистецтва»

«НЕОФІЦІЙНЕ МИСТЕЦТВО», в изоискусстве — художні течії, позбавлені виходу широкої публіці через заборон, що накладаються офіційної цензурою. У поділ на «офіційне» і «неофіційне» остаточно закріпилася після 1932 після розгону всіх художніх угруповань та початком створення єдиного Спілки художників, поставленого під суворий ідеологічний контроль. У «підпіллі» опинилися всі напрями, які на відповідають канонам соціалістичного реалізму: як авангардистські, і традиційніші, але неприйнятні в «идейно-тематическом» відношенні. У періоди «відлиги» і «застою» майстрам «неофіційного мистецтва» вдавалося виходити до глядача, які зазвичай було з труднощами (напр. розігнана «бульдозерна виставка» у Москві 1974); вони більше активно взаємодіяли з «напівофіційними» художніми тенденціями (типу карнавализма).

Після 1985 у зв’язку з перебудовою і гласністю «неофіційне мистецтво» остаточно зайняло своє місце у видавничих планах, на виставках й у музеях.

СОЦ-АРТ, направлення у російському образотворче мистецтво останньої чверті 20 в. У назві поняття соціалістичного реалізму було іронічно з’єднане з поп-артом. Нинішній в «неофіційному мистецтві» початку 1970-х рр., соц-арт висміює розхожі мотиви радянської політичну агітацію. САМІ Як і для поп-арту, йому характерно пародийно-разоблачительное ставлення до образам масової культури загалом. До його представників — У. А. Комар й О. Д. Меламід (основоположники напрями), Р. Д. Брускин, А. З. Косолапов, Л. П. Соков. Близька йому багато образи Еге. У. Булатова. Широко зайшовши у російську зорову культуру кінця століття, він став своєрідним «стилем перебудови».

Відкинувши можливість утопічного перетворення життя з допомогою мистецтва, представники постмодернізму прийняли буття таких як вона є і, зробивши мистецтво гранично відкритим, наповнили їх імітаціями чи деформаціями життя, але фрагментами реального життєвого процесу. Останній тут зазвичай лише критично коригується, а чи не перетворюється повністю на щось нове і небачене. (Нерідко цього поняття застосовують расширительно, називаючи «постмодерністської» усі останні десятиліття 20 століття взагалі, зі своїми нової, тобто комп’ютерної, науково-технічної революцією, розпадом соціалістичної системи та т. буд.).

17 стр., 8231 слов

Різьба по дереву як ужиткове мистецтво

... різьбленням, рельєфним різьбленням. В 18-19 ст. остаточно формуються центри народного мистецтва – народні художні промисли. Після 1861 року народні ... участь у декоративному оформленні церков, предметів культу. Створюють набійні дошки для вибивання узорів на тканинах, пряникові ... між Дністром і Віслою. В І-ІІ ст. н.е. на землях середнього Придністров’я, як свідчать археологічні знахідки, розвивається ...

У його принциповому антиутопизме постмодерн цурається підміни мистецтва філософією, релігією чи політикою (не відмовляючись, проте, від різних видів художнього експрес-аналізу всіх таких сфер культури).

Відновлення чистоти і порядку автономії творчості тягне у себе посилення її незалежної, по-своєму «постидеологической» (тобто вільної) соціальної чутливості.

4. Етапи постмодерну

постмодернізм в архітектурі

ФУНКЦИОНАЛИЗМ, направлення у архітектурі 20 в., яка потребує суворого відповідності будинків та споруд протекающим у яких виробничим побутовою процесам (функцій).

Функционализм виник у Німеччині (школа Баухауз ) і Нідерландах (Я. Й. П. Ауд); багато чому подібні пошуки конструктивізму у СРСР. Використовуючи досягнення будівельної техніки, функціоналізм дав обгрунтовані прийоми і норми планування житлових комплексів (стандартні секції і квартали, «рядкова» забудова кварталів торцями будинків до вулиці).

ПОП-АРТ (анг. pop art, сокр. від popular art — загальнодоступне мистецтво), модерністичне мистецька течія, що виник у 2-ї підлогу. 1950-х рр. до й Великобританії. Відмовляючись від методів живопису та скульптури, поп-арт культивує нібито випадкове, часто парадоксальне поєднання готових побутових предметів, механічних копій (фотографія, муляж, репродукція), уривків масових друкованих видань (реклама, промислова графіка,