Український романтизм: особливості вираження. Європейський, російський і український романтизм: спільність і своєрідність

Реферат

Реферат на тему: «Український романтизм: особливості вираження. Європейський, російський і український романтизм: спільність і своєрідність»

1. Специфіка європейського романтизму

Започатковані епохою Просвітництва тенденції культурного розвитку знайшли своє продовження у XIX столітті, однак в цей період проявили себе нові соціально-історичні фактори, які суттєво вплинули на всю систему культурного життя Європи.

Одним із таких факторів став промисловий переворот, суть якого полягала в переході від мануфактурного до машинного виробництва. Цьому процесові в значній мірі сприяло створення парової машини видатним англійським винахідником Джеймсом Уаттом. Промисловий переворот докорінно змінив не лише технічну основу виробництва, а й суттєво вплинув на побут, ціннісні орієнтації людей. Швидкими темпами зростає процес урбанізації, втягуючи у вир міського життя мільйони людей, ламаючи звичний патріархальний спосіб існування. Все це формувало відчуття напруженої динаміки оточуючої дійсності. Промислова революція, яка у 18 столітті розпочалася у Великобританії та окремих країнах Європи, набуває сили та розмахуй сягає далеко за межі західноєвропейських країн.

Впродовж XIX століття людство нагромадило велику кількість наукових знань, успішно застосувавши їх на практиці. Так, однією з найбільших проблем, розв’язаних в даний період, було отримання і використання електроенергії. Великий вплив на розширення інформаційного простору, на весь культурний процес світового розвитку мало винайдення телефону, радіо, фонографа, грамофона тощо.

Особливо виділяється в цей період німецька класична філософія, яка веде свій початок з часу появи перших праць Іммануїла Канта. Важливе місце у філософії Німеччини посідають Йоганн Готліб Фіхте та Фрідріх фон Шеллінг, а вершиною німецького класичного ідеалізму вважається філософія Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля, головним досягненням якого стає теорія діалектики. Дуже важливо, що Гегель зробив спробу систематизації всього змісту виробленої людством культури. Всю історію людства філософ розглянув як єдиний процес, в якому кожна доба займає своє особливе місце і спричиняє вплив на наступні епохи.

Філософія Гегеля мала величезний вплив на розвиток науки в цілому та історичних досліджень зокрема. Філософи та історики намагалися з’ясувати закономірності різних періодів світової історії. Характерно, що в цей період надзвичайно зросло загальне захоплення історією. Майже в усіх європейських країнах утворюються історичні товариства, формуються національні школи істориків, серед яких особливо виділяється школа, яка склалася у Франції в добу Реставрації (О. Тьєррі, О. Міньє, Ф. Гізо).

20 стр., 9567 слов

Особливості фізичної реабілітації в період вагітності, пологовий ...

... загальноукріплюючий профілактичний засіб під час вагітності, в пологовий і в післяпологовий період. Заняття фізичними вправами під час вагітності продовжують залишатися ... вагітності. Об’єкт дослідження – ефективні засоби та методи фізичної реабілітації при вагітності. Методи дослідження – узагальнення та систематизація літературних джерел з даного питання. 1.1. Фізіологічні особливості вагітності ...

Формування світоглядних орієнтирів відбувалося і в сфері розвитку суспільно-політичної думки, яка в країнах Західної Європи найбільш рельєфно представлена такими течіями, як консерватизм, лібералізм, соціалізм [1, c. 35].

На початку ХІХ століття відбуваються важливі зміни в освітній галузі. Передусім слід згадати про реформу вищої університетської освіти, запроваджену спочатку у Німеччині Вільгельмом Гумбольдтом, а незабаром поширену в більшості країн Європи. Відтепер університети мали уособлювати все найкраще не тільки в освітній, але й у науковій сфері. Активно створюються й університетські наукові школи.

Всі ці процеси та фактори зумовили відповідний вплив на розвиток художньої культури, для якої характерним було розмаїття напрямів, методів, видів та жанрів.

Зростання економічної і політичної інтеграції світу сприяє процесам культурного обміну між різними народами. Це стимулює збагачення і прискорює подальшу еволюцію кожної окремої національної культури і світової культури в цілому. В культурі з’являються універсальні явища, які стають культурними надбаннями різних народів, при цьому не втрачаючи на національному ґрунті своїх неповторних рис. Такими універсальними культурними надбаннями слід вважати романтизм, реалізм, натуралізм, імпресіонізм та різноманітні декадентські течії.

Для європейської культури характерною була послідовна зміна трьох основних художніх напрямів: класицизму, романтизму, реалізму, і лише наприкінці століття дають про себе знати перші ознаки модернізму, що згодом вилилися у розмаїття художніх течій на початку XX століття.

Такий поширений раніше у культурному процесі Західної Європи напрям, як класицизм, на початку XIX століття відходить у минуле, поступаючись місцем романтизму, який заполонив творчу уяву багатьох митців. Але саме в цей час класицизм дав людству такі шедеври мистецтва слова, як твори німецьких поетів і мислителів И. В.Гете та И. Ф.Шіллера. Яскравим прикладом можуть служити «Розбійники», «Заколот Фіаско в Генуї», «Підступність та кохання» Шіллера, «Римські елегії», «Єгмонт» Гете.

Якщо ж вести мову про романтизм, що прийшов на зміну класицизмові, то його поява в значній мірі була зумовлена бурхливими подіями Французької революції 1789-1794 років, які змінили не тільки соціальний устрій Франції, риси її побуту і класові відносини, а й пред’явили мистецтву нові вимоги: служити не вибраній публіці, а революційним масам, і мистецтво справді облишило стіни палаців і вийшло на вулиці і площі, заговорило могутньою і в той же час доступною для всіх мовою. Разом з тим поява романтизму пояснюється і певним розчаруванням в результатах революції, в ідеології Просвітництва і в буржуазному прогресі.

Романтизм як художня течія в літературі і мистецтві почав формуватися у 70-80-ті роки 18 століття (перед романтизм), але як широкий культурний рух став саме реакцією суспільства на Велику Французьку революцію і пов’язане з нею Просвітництво.

12 стр., 5619 слов

Літературний метод романтизм

... як Гердер, пошукам шляхів революційного оновлення культури служать і лінгвістичні дослідження, і філософські доктрини, і подорожні нотатки. Багато чого з досягнень романтизму ... що пройшов через всю літературу XIX століття. Принципове новаторство романтиків в художньому пізнанні ... романтизму в літературі деяких народів Європи було також національно-визвольний рух (Італія, Польща). Різні течії романтизму ...

Закони суспільного життя, котрі завдяки працям діячів Просвітництва здавалися простими і зрозумілими, тепер оберталися суцільною загадкою і таємницею, адже замість царства Свободи постала диктатура й поліцейська імперія, замість Рівності — збідніла й знесилена терором та економічним безладдям більшість населення Франції, над якою тепер стояла не родова аристократія, а безпринципна буржуазія. Очікуване братерство всіх людей обернулося кривавими публічними стратами під байдужі посмішки натовпу, ласого до видовищ, і жорстокою боротьбою за виживання в екстремальних умовах країни, охопленої революційними бурями.

І якщо епоха Просвітництва лишала хоч надію на можливість перебудови суспільства, то відтепер втрата надії на розумну перебудову світу тягне за собою зневіру в попередніх ідеалах і розчарування у будь-яких спробах справедливого влаштування світу.

Саме тому основою романтичного світосприйняття став болючий розлад ідеалу і соціальної дійсності, а романтичний герой сформувався як герой гордої одинокості і неприйняття світу через його недосконалість. Він часто виявляється поставленим в надзвичайні умови, в яких розкривається могутність його духу (романтичний герой — це надзвичайний герой у надзвичайних обставинах).

Суспільство доби романтизму настільки не задовольняється сучасною дійсністю, що воно поринає у своєрідну «внутрішню еміграцію». Не маючи можливості змінити на краще реальний світ, люди відвертаються від дійсності, прагнуть втекти від її проблем у світ художньої вигадки і фантазії, і цей ілюзорний світ протиставляється існуючій реальності.

Низькопробному царству грошей та нікчемних тілесних потреб романтики протиставили світ високої мрії і духовних прагнень людини. У пошуках своїх ідеалів романтики звертаються до минулого, де знаходять приклади чистого благородства і служіння не грошам та химерним цінностям буржуазного суспільства, а високим ідеалам Батьківщини, Віри, Любові. Не випадково деякі романтики-теоретики бачили одним із натхненників своїх принципів Ісуса Христа, який приніс у брудний світ гріха та страждання ідеали безкорисливої любові та надію на спасіння у світі іншому. До минулого звертались і попередні епохи (Відродження, Просвітництво), але їх ідеалом була античність. А от романтики беруть за взірець зневажене Відродженням середньовіччя, в якому вбачають корені своїх національних культур, яскраву характерність, неповторну своєрідність звичаїв і костюмів, силу пристрастей. Ірраціоналістична критика існуючого ладу у романтиків теж ґрунтується на ранньохристиянській традиції.

Пошук ідеалів часто приводив діячів романтичної культури до зображення екзотичних куточків світу, де на лоні дикої природи вони прагнули заспокоїтися і віднайти втрачену гармонію життя серед незайманих буржуазною цивілізацією народів.

Дехто з романтиків таки не полишав надію на перебудову світу, доводячи необхідність активного протесту людини проти умов її життя, у якій би формі цей протест не виявлявся: втеча від бездуховного світу, пошук героїчних прикладів тираноборчої чи патріотичної активності героїв минулого тощо. Теорію романтизму започаткували діячі німецької культури Новаліс, брати Фрідріх Шлеґель і Август Шлеґель (вони організували журнал «Атенеум», який зіграв неабияку роль у консолідації романтичного руху).

7 стр., 3079 слов

Світ і людина в культурах Далекого Сходу

... його культ. Неоднозначне ставлення у цих двох культур до смерті. Єгиптяни підходили до потойбічного життя, дуже виважено, вважаючи його продовженням земного життя на його ... цивілізації, як сила, що впорядковує світ, як втілення цього впорядкованого світу, якому протистоїть позбавлений керівної ... героїв Гомера, цілком застосовано до міфів народів Сходу: "Весь зміст, приписуваний богам, повинне виявитися ...

Після Німеччини практично всі країни Європи проходять через романтизм як форму звернення до внутрішнього духовного світу людини, протиставленого реальній дійсності.

Строката розмаїтість культури романтизму пов’язана з його художніми та ідейними особливостями. Крім антитези «мрія — реальність» романтизм ґрунтувався на філософії інтуїтивізму та на засадах ірраціоналізму. На відміну від класицистів і просвітителів, котрі були зрощені раціональною філософською думкою, яка понад усе ставила розум і уславлювала всемогутність людини у вивченні світу, романтики виявили цілковиту зневіру в науці та її можливостях. Спростовувалася сама ідея раціональної побудови світу.

А якщо світом править випадок або якась ірраціональна сила, то й збагнути її можна лише шляхом над реального одкровення, таємничим способом, недоступним більшості людей.

Містичні картини, чарівні й дивовижні, незбагненні для звичайної людини образи привертають увагу не лише митців-романтиків, а й усього суспільства, яке виявляє схильність саме до такого мистецтва. Можливо, саме тому романтики «реабілітували» Середньовіччя, яке упродовж століть вважалося часом мороку і застою. Для романтиків ця епоха розкрила свої невідомі людству барви: високі благородні почуття рицарів і простих людей, їх захоплюючі пригоди, таємничі замки і храми з їх привидами, підземеллями, химерними страховиськами та великими секретами.

Навіть слово «романтичний» сприймалося наприкінці 18 століття як синонім чогось таємничого, надзвичайного, невідомого або казкового (сни, ворожба, передчуття, чари).

Назву «романтизм» інколи пов’язують з тим, що поети-романтики, шукаючи нових тем і мотивів, часто зверталися за ними до народної фантастики романських народів, до їхніх пісень, казок і вірувань.

Тому не випадково дефініція «романтизм» була використана німецькими поетами «йенської школи» (Новаліс, брати Шлеґелі та ін.) при обґрунтуванні нової теорії художньої творчості. Для багатьох романтиків кумирами були великі письменники доби Бароко — Шекспір, Кальдерон, Мільтон.

Художня система сприйняття і відображення світу романтиками багато в чому перегукується з «картиною світу» барокової культури, з тією суттєвою різницею, що романтизм вільно підходив до традиційних сюжетів і мотивів, нерідко змінюючи їх значення на протилежне (найяскравіший приклад — поема Байрона «Каїн»).

Геніальний англійський поет Джордж Гордон Ноель Байрон (1788 — 1824), проживши всього 36 років, залишив багатющу духовну спадщину: вірші, поеми, драми, роман у віршах «Дон Жуан». Особливе місце в творчості Байрона займає його твір «Паломництво Чайльд Гарольда» (новий тип героя — «зайва людина»: Уайльд Гарольд, Онєгін, Печорін, Рудін…).

Яскравим представником казково-містичного напрямку в європейській романтичній літературі став Ернест Теодор Амадей Гофман (1776 — 1822) — німецький письменник, автор таких широко знаних у світі творів, як «Лускунчик», «Пісочний чоловік», «Золотий горщик», «Крихітка Цахес» та ін. Протест проти буржуазної дійсності, проти благополуччя філістерського життя він втілив у яскраві витвори своєї бурхливої фантазії, які за формою і розвитком сюжету нагадують казки, але примхою автора водночас не поривають зв’язків із сучасністю. І це не випадково. Адже, на думку Гофмана, поруч із повсякденним життям існує і таємничий, ірреальний світ, потрапити до якого може лише той, хто наділений від Бога тонкою інтуїцією і багатою душею.

8 стр., 3611 слов

«Золотий вік» російської літератури. Романтизм, реалізм

... століття розвитку капіталістичного суспільства, повного краху абсолютистських монархій, знищення станового поділу суспільства, то для Росії це час створення умов для знищення феодальних відносин. В.Г. Бєлінський бачить у Росії країну, «де люди ... Якщо західноєвропейський романтизм був реакцією ... вибір Росії і проблему людини. Реферат складається ... суто російським. '' Саме зростання національної ...

Містичною фантастикою, яка викликає не лише подивування, а і відверте почуття жаху перед дивовижним світом авторської фантастики, сповнені твори А. Редкліф, В. Ірвінга та одного з фундаторів детективного жанру — Едгара Аллана По.

Заслугою романтиків є поновлення художніх форм: вони створили жанр історичного роману, фантастичної повісті, реформували сцену. Жанр історичного роману своїм прозовим твором «Уеверлі» (1814 р.) започаткував англійський письменник Вальтер Скотт (1771 — 1832) — найяскравіший представник історичної течії романтизму в літературі. Історичному минулому Англії присвячені його романи: «Айвенго», «Квентін Дорвард», «Роб Рой» «Монастир», «Абат» та інші. Всього В. Скотт написав 28 романів, кілька повістей і оповідань. Романи Скотта настільки вразили сучасників, що одразу викликали чимало спроб наслідувати англійського письменника і посилили у різних країнах інтерес до власної історії, стимулювали шукати в ній яскраві, вражаючі епізоди. Історичний жанр успішно розвивали інші письменники (скажімо, в українській традиції — Пантелеймон Куліш романом «Чорна рада»).

В 1827 р. створює свою першу історичну драму з часів англійської буржуазної революції «Кромвель» великий французький письменник Віктор Гюго (1802 — 1885).

Періоду середньовіччя присвячений і перший великий роман Гюго «Собор Паризької богоматері» (1831 р.).

Гюго писав більше 60 років, його літературна спадщина величезна. Він залишив 26 томів поезій, 20 томів романів, 12 томів драм і 21 том філософських і теоретичних праць — всього 79 томів.

Борючись із класицизмом, романтики вимагали повної свободи і розкріпаченості людських почуттів, вважаючи, що предметом мистецтва повинні бути перш за все людські пристрасті. Показовою щодо цього є творчість французької письменниці Аврори Дюдеван, що більше відома під псевдонімом Жорж Санд (1804 -1872).

Перший роман письменниці «Індіана» приніс їй заслужену популярність. За своє довге життя Жорж Санд випустила біля дев’яноста романів і повістей, серед яких: «Орас», «Консуело», «Гріх пана Антуана», «Мірошник з Анджібо», «Графиня Рудольшдадт».

Ситуація «дуалізму культури», тобто величезних розбіжностей між офіційною культурою «верхів» і демократичною культурою «низів» суспільства, була типовим явищем для всіх країн тогочасної Європи. За цих умов фольклор відкривав величезні можливості для романтиків, як у плані вивчення витоків мистецтва (адже саме з народної творчості постали всі його види), так і в художньому аспекті, адже фольклор розкривав не лише нові виражальні засоби, перевірені часом і народним досвідом художні прийоми, а й багатющий фактичний матеріал: картини народного життя, побуту, психології та особливе сприйняття історії, яке дуже часто суперечило офіційній доктрині. Це було тим більш актуальним в умовах, коли розбуджена війною з Наполеоном Європа переживала процеси творення нових держав, побудованих не за імперськими, а за національними ознаками.

5 стр., 2034 слов

Реферат європейська культура 19 20 століття

... його світовідчуття грунтувалося, як і в романтизму, несприйнятті буржуазного суспільства, але реалісти немистифицировали його як романтики, ... від соціального середовища. 3. Російська культура ХІХ століття XIX століття - "золоте століття" російської культури, час потужного ... Жеріко, Еге. Делакруа та інших.). >Устремлениям романтиків до відображенню емоційної життя чудово відповідала музика. ...

Одними з перших збирати і вивчати фольклор почали німецькі романтики. Значних успіхів у цій справі досягли брати Вільґельм та Якоб Ґрімм. Записуючи казки різних народів, вони звернули увагу на велику схожість багатьох із них, на тотожність сюжетів, окремих ситуацій, поведінки героїв, хоча в казках назви, власні імена і окремі деталі значно різнилися.

європейський романтизм культурний соціальний

2. Специфіка російського романтизму

Значимість XIX століття для розвитку російської культури обумовлена процесами, які зумовлюють характер умонастрої Росії і його основних протиріч. До таких процесів слід віднести становлення російської національної самосвідомості, складання нації, відображення цих процесів і громадської думки XIX століття.

Якщо для Західної Європи XIX століття — століття розвитку капіталістичного суспільства, повного краху абсолютистських монархій, знищення станового поділу суспільства, то для Росії це час створення умов для знищення феодальних відносин. В.Г. Бєлінський бачить у Росії країну, «де люди торгують людьми, не маючи й того виправдання, яким користуються американські плантатори, стверджував, що негр — не людина … де люди самі себе називають не іменами, а кличками: Ванько, Стешко, Палажка; … де … немає не тільки ніяких гарантій для особистості, честі і власності, але немає навіть і поліцейського порядку, а є тільки величезні корпорації різних службових злодіїв і грабіжників. «Громадська страту країни, розвивається в умовах деспотизму і всевладдя держави, станового поділу суспільства, абсолютного безправ’я населення , існування кріпосного права [7, c. 280].

Російська національна самосвідомість виковується з протиріччя «між ідеєю імперії, могутньої держави військово-поліцейського типу, і релігійно-месіанської ідеєю царства, яке йшло в підземний шар, шар народний». Для російської духовності характерно розуміння державності не етнічне, геополітичне, географічне, тобто держава — це не влада, яка поширюється на певну територію, що має чітко окреслені межі, державність для російської духовності — явище релігійне, в народній лексиці одержало назву Свята Русь, за цим поняттям «коштує аж ніяк не, висловлюючись по-нинішньому, національна ідея, не географічне і не етнічне поняття. Свята Русь — категорія чи не космічна. Принаймні, в її межі (або її безмежність) вміщається і старозавітний Едем і євангельська Палестина «. У Святої Русі немає локальних ознак. У неї тільки дві ознаки: перший — бути в деякому сенсі усім світом, що вміщує навіть рай, другий — бути світом під знаком справжньої віри. Російська національна самосвідомість ХІХ століття вбирає ці два несумісних феномена: Землю свято — руську і уявлення про Росію як національну державу. Російське самосвідомість зуміло побачити в Росії, ідентифікованої географічно й етнографічно, «особливу стати» Світ Русі.

6 стр., 2940 слов

Український романтизм — Культура — и — Каталог ...

... туга” трансформувалася тут у “національну тугу”. Для творів українського романтизму характерне яскраве прагнення до всеслов’янського об’єднання. Українці виробили власний ... що дуже прихильно привітають це видання у своїй мові. 2. Так само привітає його 6-7 мільйонів ... й про інтереси народні, національні, заходяться коло піднесення народної освіти і добробуту, коло розвою національної культури”. На ...

Гоголь писав з Італії: «Русь! Русь! Бачу тебе, з мого дивовижного, прекрасного далека тебе бачу бідно, розкидано і незатишно тобі: Не розвеселять, не злякають поглядів зухвалі діва природи, вінчані зухвалими дівами мистецтва, міста з багато віконний високими палацами, врісшими в кручі, картинні дерева і плющі, вросли в доми … Відкрито безлюдно й рівно в тобі, як точки, як значки, непримітно стирчать серед рівнин твої непримітні міста: ніщо не звабить і не зачарує погляду «. Але яка ж незбагненна, таємна сила тягне до тебе? Що кличе, і. ридає, і. хапає за серце? … Чи тут в тобі чи не народитися безцільної думки, коли ж ти сама без кінця? … У! яка віруюча, дивовижна, незнайома землі далечінь! Русь! Ця двоїстість у сприйнятті Росії накладе особливий відбиток на російське самосвідомість, породить в ньому протиріччя, часто нерозв’язні, створить особливу російську літературу, яка, будучи чисто російським національним явищем, підніме питання глобальні, космічні.

Особливу роль у розвитку російської свідомості XIX століття відіграло масонство. Російське масонство ставило своїм завданням пошук істинного християнства, християнства інтерконфесіонального. Масонські ложі стали першими формами самоорганізації суспільства початку ХІХ століття. Саме через масонські ложі в суспільну думку Росії проникають ідеї загальної рівності, в організаціях вільних каменярів формується моральний ідеал особистості, ідеї гуманізму, благородство. Саме всередині масонських лож дозрівали майбутні таємні товариства.

Формуванню російської національної самосвідомості сприяє війна 1812 року і закордонний похід. Вітчизняна війна згуртувала людей різних станів, виявила витоки національного єднання. М.І. Муравйов-Апостол писав: «Ми були діти 1812 року, саме 1812 рік, а зовсім не закордонний похід створив подальше громадський рух, який було в своїй суті не запозиченою, не європейським, а суто російським. » Саме зростання національної самосвідомості, почуття єдності і близькості зі своїм народом, підйом загальнонаціонального патріотизму не могли не створити нової духовної атмосфери в середовищі найбільш совісних російських людей, що розглядали російські проблеми як свої особисті. Шар цих людей був нечисленним, це був вузький шар російського освіченого дворянства, що опинився між самодержавної монархією і темної селянською масою. Декабристський рух був суто російським. Нація не може скластися в умовах станового поділу суспільства. Середньовічне уявлення про божественну освітленості соціальної нерівності людей остаточно зруйновано буржуазними революціями ХVII-ХVIII ст. Російська свідомість вбирає ці вистави під впливом подій 1812-1815 рр.

Зростання національної самосвідомості знаходить своє вираження в російській романтизмі. Якщо західноєвропейський романтизм був реакцією на епоху розуму, криваві наслідки Великої Французької революції, то російський романтизм відбив процес перетворення російського народу в націю, тому він і стає цілком оригінальним явищем. Естетичним виразом романтизму було прагнення зобразити національний характер і національний колорит життя народу. «Так створиться для слави Росії поезія чисто російська, нехай буде Свята Русь не тільки у цивільному, а й у моральному світі першою державою у всесвіті! Віра праотців, звичаї вітчизняні, літописи, пісні й оповіді народні — найкращі, найчистіші джерела для нашої словесності» — це програма російського романтизму початку XIX століття, сформульована Б.К. Кюхельбекер.

14 стр., 6958 слов

Українське образотворче мистецтво XX століття

... передано в Київ. [12.55] 1.2 Футуризм, Формалізм Розвиток живопису в Україні у післяреволюційні роки на початку 20 століття проходив у боротьбі художніх течій і напрямів. ... українського художника ІванаТруша у Львові виникло Товариство прихильників української літератури, науки і штуки, у якому об'єдналися передові митці Західної України. Найвідомішими художніми навчальними закладами - в Україні ...

Романтизм зумів вийти за межі станів оцінки людей, переключитися на моральні характеристики, проявити інтерес до людської особистості, знайшов у собі сміливість визнати однакове право на моральне гідність і в селяни, і в дворяни, В.М. Карамзін В.А. Жуковський, А.С. Пушкін, М.Ю. Лермонтов, М. Кольцов склали потужний напрям літературного романтизму в російській культурі, відбило становлення нації.

У Росії романтичні можливості розкривала історія вільних міст Пскова і Новгорода, які протистояли деспотизму московських царів, історія Смутного часу і історія України, до якої зверталися за прикладами боротьби за свободу і зразками мужності у цій боротьбі. Цікаво, що загадково-суперечливий образ Мазепи надихав таких майстрів романтичного руху у світовій літературі й музиці, як Дж. Байрон, В. Гюго, П. Меріме, О. Пушкін, Ф. Ліст, які зверталися й до інших сторінок української історії.

Важливим джерелом творчого натхнення для романтиків став фольклор. Чи не вперше на народну творчість як особливий культурний феномен було звернено увагу діячами «Бурі й натиску». Але своєрідна мода на інтерес до фольклору виникла лише на початку 19 століття. Велика Французька революція спричинила суттєві зміни в ставленні до народу. Тепер маси простих людей заявляли про себе як про рушійну силу історії, що визначає не лише перемогу революції (Париж), а й її поразку (Вандея).

3. Взаємозв’язки українського та європейського романтизму

Багатий світ народної уяви та яскравої фантазії романтики протиставляють офіціозному класицизму, задушливій атмосфері буржуазного побуту, сірій буденності міщанського життя. На таких засадах творили свої балади, казки й поеми також англійські, французькі, слов’янські романтики. У Російській імперії першочергову уяву письменників привертав український фольклор, до якого зверталися М. Гоголь, О. Пушкін, К. Рилєєв, О. Даль, О. Сомов та інші російські й практично усі українські письменники.

Своєрідність романтизму як методу — напруженість подій, велика роль фатальних випадковостей, широке використання фантастичних і легендарних образів і мотивів, гротеск і контраст як улюблені засоби зображення.

В своїх художніх узагальненнях романтики тяжіють до символіки, уникаючи побутової конкретизації характерів.

Саме антитеза (контрастне протиставлення) мрії та дійсності стає найсуттєвішою рисою романтизму.

Український романтизм має багато спільного з романтизмом загальноєвропейським. Але водночас це є глибоконаціональне явище, живлене українським корінням, українським світосприйняттям і українською історією. Окрім цього, “Романтизм як етнокультурна домінанта першої половини 19 ст. в Україні народився з власних національних джерел філософської думки, успадкувавши весь її попередній розвиток” [5, c.11]. Як європейський романтизм вибудовував свої естетичні погляди на філософії Гердера, так український романтизм послуговувався філософією Сковороди. Для нього характерна значна сакралізація сфери естетичного. ”Поезія єсть винайдення іскри божества в дійствительності” [21, c. 399]. Якщо поезія сприймалася як божественне откровення, то поет уявлявся пророком.

10 стр., 4676 слов

Особливості української культури у ХХ ст. — Культура — ...

... романтизм і неореалізм поєднувалися з розвитком футуризму, символізму. Так, фахівці виділяють “нову школу” української ... моменти. Досить пригадати імена визначного українського історика, Голови Центральної Ради ... літературного об'єднання футуристів (Київ, 1913р.) На початку століття в українській літературі помітне ... форм, використання досягнень інших національних культур. Це конкретно виявилося у двох ...

Цілком закономірно, що Французька революція не справила на східноєвропейські держави такого враження, як на інші європейські країни. На східноєвропейський романтизм значною мірою вплинув розвиток капіталістичних відносин, розгортання національно-визвольного руху, Вітчизняна війна 1812р. На відміну від романтизму європейського, український, як і російський, виступав не стільки проти норм буржуазного суспільства та просвітительських ідей, скільки проти феодальної дійсності. Східнослов’янський романтизм формувався в умовах впровадження капіталістичних відносин. До того ж на нього значною мірою, як і на західно- та південнослов’янський, вплинула розгорнена боротьба проти колоніального гніту, за національне самовизначення. Характерна для західноєвропейських літератур “світова туга” трансформувалася тут у “національну тугу”. Для творів українського романтизму характерне яскраве прагнення до всеслов’янського об’єднання. Українці виробили власний варіант “теорії нації”, розроблений Фіхте та Гердером, “заснований на загальнослов’янській спільності та етнокультурних традиціях”[2, c. 19].

Центральною фігурою романтичної поетики стає людина. Людина сприймалася насамперед як витвір природи, а вже потім як продукт соціальної діяльності. Українським романтикам людина уявлялася сходинкою до божественного. Народ же в уявленні романтиків виступав певним об’єднанням всебічнорозвинених особистостей. За таких умов вони вважали можливим існування гармонійного суспільства.

Жанрові пошуки романтиків зосередились на ліричних модифікаціях. “Лірика і була тим жанром, який в практиці романтиків підпорядковував собі всі інші жанри. Роман став ліричним, драма стала ліричною”. Романтики значно збагатили її можливості, “широко застосувавши суб’єктивно-ліричну типізацію, глибокий психологізм, контраст і синтез, двопланову конструкцію образу, асоціативність” [14, c. 9]. Істинним пізнанням вони вважали пізнання чуттєве, емоційне.

Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов’янських народів, зокрема українського. Першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» О. Павловського і збірка М. Цертелева «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії. До виявів українського передромантизму зараховують також виданий у Москві 1827 збірник «Малороссийские песни» М. Максимовича і балади П. Гулака-Артемовського («Твардовський» і «Рибалка», 1827).

Український романтизм виник не так як реакція проти не надто значного в українській літературі класицизму, а проти наявних у ній тоді бурлескних і травестійних традицій і розвинувся у великій мірі під впливом поглибленого вивчення народної творчості, з одного боку, та писань російських і польських романтиків — з другого. Зокрема чималий вплив на утвердження романтизму в українській літературі мали українські школи в російській і польській літературах. В російській літературі провідними представниками української школи були не тільки захоплені українською екзотикою (природою, історією, народним побутом і творчістю) росіяни (К. Рилєєв, О. Пушкін, Ф. Булґарін), але й численні українці, що писали російською мовою (О. Сомов, М. Маркевич, Є. Гребінка й особливо М. Гоголь).

Визначальними були українські теми й українські екзотичні сюжети також для творчості польської української школи — романтиків А. Мальчевського, Б. Залєського й С. Ґощинського.

1. Берковский Н. Я.Эстетические позиции немецкого романтизма//Литературная теория немецкого романтизма:Документы.Л.,1934.Ст.35.

2. Бовсунівська Т., Феномен українського романтизму. — Київ,1997.

3. Вальо М., Літературно-критичні ідеї “Русалки Дністрової” і розвиток літературно-наукової думки на західноукраїнських землях у 30-40’х рр. 19 століття// Шашкевичіана. Нова серія. Випуск 1-2. Львів-Броди-Вінніпег, 1996.

4. Возняк М. Століття “Зорі” Маркіяна Шашкевича//Діло.-1934.-5трав.

5. Головацкий Я. Воспоминание о Маркияне Шашкевиче и Иване Вагилевиче//Литературный сборник.-Львов, 1885.- Вып.1/3- ст.11.

6. Гольберг М.Я., Південнослов’янські зв’язки “Руської трійці”// Міжслов’янські літературні взаємини. — Київ, 1961.

7. Горак Р. Д. Задля празника. У сутінках: Романи-есе.- К., 1989.- Ст. 287- 288.

8. Горинь В., Естетичні погляди “Руської Трійці”(До генези українського романтизму)// Шашкевичіана. Нова серія. Випуск 1-2. Львів-Броди-Вінніпег, 1996.

9. Грушевський М. Ілюстрована історія України. Київ-Львів, 1913. Ст.481.

10. Журавська І.Ю., Франко і розвиток чесько-українських літературних зв’язків. — Київ, 1958.

11. Кирилюк Є.П., Український романтизм у типологічному зіставленні з літературами західно- і південнослов’янських народів(перша половина 19 століття).

Сьомий Міжнародний з’їзд славістів. — Київ, 1973.

12. Кирчів Р.Ф., Етнографічно-фольклористична діяльність “Руської Трійці” — Киів,1990.

13. Колесса Ф., Фольклористичні праці. — Київ.

14. Комаринець Т.І., Ідейно-естетичні основи українського романтизму. — Львів, 1973.

15. М.Шашкевич. Азбука і абецадло// Шашкевич Маркіян. Твори.- К.,- 1973.- Ст. 126.

16. Нахлік Є.К, Нова література в Західній Україні// Історія української літератури 19 століття. Кн.1. — Київ, 1995.

17. Плющ П.П., Нариси з історії української літературної мови. — Київ,1958.

18. Стеблій Ф., “Руська Трійця” в концепції українського національного відродження М.Грушевського// Шашкевичіана. Нова серія. Випуск 1-2. Львів-Броди-Вінніпег, 1996.

19. Українські поети-романтики 20-40’х рр. 19 століття. — Київ, 1968.

20. Українські поети-романтики 20-60’х рр. 19 століття. — Київ, 1987.

21. Франко І., Твори: у 50-ти томах. Том 29. — Київ,1980.

22. Шапірко І., “Руська Трійця” і проблеми народної освіти в галичині// Шашкевичіана. Нова серія. Випуск 1-2. Львів-Броди-Вінніпег, 1996.

23. Шах С., О.Маркіян Шашкевич та Галицьке відродження. — Париж-Мюнхен, 1961.

24. Я. Головацький. Пам’ять Маркіяну Руслану Шашкевичу// Вінок русинам на обжинки.- Ч. 2.- Відень.- 1846.- Ст. 5.