студента 1-го курсу оцінка______________
факультету юриспруденції ____________________ Комлева Ігоря В’ячеславовича /подписьпреподавателя/ рук.: “__”__________ 1998 р.
р. Псков
1998 р.
П Л А М
I. Запровадження.
II. Давньогрецький театр.
1. Походження театру.
2. Організація театральних уявлень.
3. Актори і маски.
4. Хор і.
5. Давньогрецькі драматурги.
а) Есхіл
б) Софокл і Еврепид
в) Арістофан
6. Архітектура давньогрецького театру.
7. Постановачная техніка театру.
III. Види давньогрецьких театрів (історіографія):
1. Театр класичної епохи.
а) Театр Діоніса в Афінах.
2. Театр елліністичної епохи.
а) Театр в Эпидавре,
б) Театр в Мегаполе,
до Театру в Приене,
р) Театр в Пергамі,
буд) Театр Ликурга.
3. Театр у закутку південної Італії та Сицилії.
4. Ляльковий театр.
IV. Укладання.
V. Список літератури.
VI. Ілюстрації.
I. У У Є Д Є М І Є
Давньогрецький театр одне з найстародавніших театрів біля Європи. Вона досягнула свого найбільшого розквіту в V в. до зв. е.
Спадщина, оставленое нам античністю у сфері літератури і мистецтва, величезна. Основні пологи поезії — епос, лірика, і драма — виникли у Греції. Антична архітектура, скульптура, література і театр були предметом вивчення і наслідування й у наступні століття. Значення античного театру виходить далеко за хронологічні рамки який породив його суспільства. Приміром за доби Відродження стали створюватися перші літературні трагедії, і комедії, зразками їм послужили п’єси античних авторів. Але навіть протязі XIX і XX ст. на європейських сценах йшли античні драми.
До цього часу багато дивуються, відвідуючи Грецію, архітектурі давньогрецького театру. Його громадности і граціозності. На збережених древнегречесих сценах і до нашого час ставляться твори давньогрецької драматургії.
У його рефирате поставив мета розповісти про походження давньогрецького театру, його архітектурі й драматургії.
Чому ті ж я вибрав цієї теми реферату? Це було так і, давно коли навчався у 6 класі преподователь з історії заинтерисовал мене історією древнього світу, особливо давньогрецької історією. І це тема, з мистецтва мені видалася цікавою, і з якої можу дізнатися багато нового і позновательног собі !
Вплив лялькового театру на виховання естетичних почуттів дошкільника
... галузях своєї діяльності. Ляльковий театр зіграє велику роль у формуванні розвитку дитини. Він доставляє багато радості, приваблює ... комедіями Аристофана. В історичних джерелах називається імя першого давньогрецького ляльковода - Потейна [3, с. 153]. Поступово ... зумовлює особливості його використання у виховному процесі. Виконуючи інтегруючу функцію для видів художньої діяльності, ляльковий театр є ...
II. ДРЕВНЕГРЕЧЕСКИЙ ТЕАТР
ПРОИСХОЖДЕНИЕ ДРЕВНЕГРЕЧЕСКОГО ТЕАТРУ
Давньогрецький театр виник із сільських святкувань у честь бога Діоніса. Спочатку Діоніс вважався богом продуктивної сили природи, і греки зображували його вигляді цапа чи бика. Та краще пізно, коли Давньої Греції познайомилося з обробленням виноградників, Діоніс став богом виноробства, і потім і богом поезії театру.
Кілька разів у року відбувалися святкування, присвячені Діонісу, у яких співали дифірамби (хвалебні пісні).
Цими святах виступали і ряджені, сос товлявшие почет Діоніса. Учасники мастили обличчя винної гущавиною, одягали маски і козлинные шкіри. Поруч із урочистими і сумні, розспівувались веселі, а часто непристойні пісні. Урочиста частина свята дала народження трагедії , весела і жартівлива — комедії . “Трагедія, за свідченням Аристотеля, веде своє керівництво від заспівував диферамба, а комедія від заспівував фалічних пісень.”* Ці заспівувача, відповідаючи стосовно питань хору, могли розповісти про якісь події з життя бога і спонукати хор до співу. До цього розповіді домішувалися элименты акторської гри, і міф хіба що оживав перед учасниками свята.
“Проливая світло на походження грецької драми та самі слова трагедія і комедія. Слово трагедія походить від двох грецьких слів: трагос — цап і оді — пісня, тобто. пісня козлів , оскільки супутниками Діоніса були сатири, козлоногі істоти, прословлявшие подвиги й страждання бога. Слово комедія відбувалося від двох грецьких слів комос і оді. Слово комос означало хід подпившей натовпу виряджених, осыпавших одне одного жартами і глузуваннями на сільському свято у честь Діоніса. Отже слово комедія позначає пісня комоса .”**
Підґрунтям давньогрецького мистецтва вважають міфологію. У результаті розвитку грецької трагедії коло її сюжетів, крім міфів про Дионисе, ввійшли розповіді про долю героїв давнини — Едіпа, Агамемнона, Геракла і Фесея та інших. Отже грецька драматургія запозичала свої сюжети з міфології. Це характером грецької міфології — її глибокої художньої виразності. Міфологія греків виросла з прагнення пояснити світ довкола себе і було міцно пов’язана з релігією.
Грецька трагедія повністю полягає в міфології. Але крізь міфологічну оболонку драматург відбивав в трагедії сучасну йому громадське життя, висловлював політичні, філософські і етичні возрения. Використання міфології робило трагедію надзвичайно дохідливій. У кожній п’єсі глядач зустрічав вже знайомі йому особи і події і як міг вільніше стежити, щоб ці міфи переробляла творча фантазія драматурга.
За свідченням самих греків, трагедія вже у другій половині VI в до зв. е. досягла значного розвитку, использовавбогатое спадщина епосу і лірики. Посиленню дієвою боку трагедії дуже сприяло нововведення трагік Феспида. Він виділив із хору особливого виконавця — актора.
__________
* Історія закордонного театру , т 1 , стр.14
** Історія закордонного театру , т 1 , стр.14.
Давньогрецький театр як культурний феномен
... була представлена трьома жанрами: трагедія, комедія, сатирівська драма. Назва "трагедія" походить від двох ... з утвердженням особистості у давньогрецькому рабовласницькому суспільстві. Величезна ... трагедії – парод, тобто пісня, яку виконував хор, вступаючи на орхестру (пізніше трагедії ... трагедія зберігала органічний зв’язок з релігійним культом Діоніса, ... драми. Античний театр має велике загальнокультурне ...
Феспид був охарактеризований першим афінським трагічним поетом. Перша постановка його трагедії відбулася навесні 534 р. е. на святі Великих Діонісій. Цей рік у традиції прийнято вважати роком народження світового театру.
Ранні грецькі трагедії нагадували швидше за все ліричні кантати і майже всі складалася з пісень хору і актора. Твори ранніх грецьких трагіків донині немає.
У змісті комедії, як і й у трагедії, з перших днів її існування до релігійних мотивів домішувалися життєві, які надалі займали дедалі більше і наприкінці кінців стали домінуючі і навіть єдиними, хоча здебільшого комедія як і вважалася присвяченій Діонісу.
Учасники комоса стали розігрувати й маленькі комічні сценки: викрадення злодіями їстівних припасів і вину та інші сценки. До жартів, пісням і невеликою сценкам вже у той час домішувалися елементи соціальної сатири.
Виникла з аттического комоса давня аттическая комедія V в. до зв. е. була політичної за змістом. Вона торкалася політичне сторя, діяльності окремих установ Афінської республіки, зовнішньою політики, війни, світу тощо. Така комедія існувала умовах афінської рабовласницькою демократії.
Свого вищого висловлювання театральне мистецтво Vв. е. припав на творчості трьох великих трагіків — Есхіл, Софокол, Еврепида — і комедіографа Арістофана. Поруч із ними писали та інші драматурги, але донині дійшли лише невеликі уривки їх творів, котрий іноді лише ім’я одного чи іншого поета.
ОРГАНИЗАЦИЯ ТЕАТРАЛЬНИХ, ПРЕДСТАВЛЕНИЙ
Театр в греції був є державною установою, й організацію театральних уявлень брала він сама держава, призначаючи цих цілей спеціальних людей. Драми ставили на трьох святах на вшанування Діоніса: Малих чи Сельських Дионисиях (у грудні — у грудні); Ленеях (у грудні — лютому); Великих чи Городских Дионисиях (у березні — квітні).
Драматичні уявлення проходили як змагання драматургів. Вони брали участь три трагічних і комічних поета. Кожен із трагіків має подати чотири п’єси: три трагедії, і одну сатириковую драму (це весела п’єса на міфологічний сюжет з хором, що складається з сатирів).
Три трагедії, пов’язані єдністю сюжету, состовляли трилогію, після нього і ставили сатириковую драму. Трилогія і сатировская драма становили тетралогію . Змагання тривали дні. Щодня вранці грали три трагедії, і одну сатировскую драму. Під вечір виконували комедію однієї з брали участь у змаганні комічних поетів.
Драматурги отримували хор від архонта* , але не всі витрати, пов’язані із навчанням хору, брали він багаті співгромадяни (хорег** ).
Хорег мав організувати хор за власний кошт, виготовити йому костюми. Для драматичних змагань вимагалося шість хорегов: три — для тетралогий і трьох — комедій. У хореги обирали любителів театру, у яких браку ті часи не відчували. На початку драматурги самі писали музику і на самі навчали хор, але дуже скоро їм не судилося вдатися по допомогу спеціальних вчителів.
Виконання обязоности хорега й у трагічному хорі було дуже почетаемым. Вважалося, що хореги, актори і члени хору перебувають під особливим заступництвом божества. Усі на час підготовки до драматургічним змагань звільнялися навіть від військової служби.
От маски к маскараду
... виноградными листьями, с венком из плюща на голове, на котурнах, с трагической театральной маской в одной руке и мечом или палицей – в другой. Талия (ее имя ... Декорации отсутствовали, торжественность и праздничную красочность этим спектаклям придавали яркие костюмы и маски. Театральное искусство Шри-Ланки (до 1972 г. – Цейлон) целиком связано с буддийской обрядностью. ...
Судили на змаганні особливі виборні особи. Для перемігших драматургів було встановлено три нагороди. Драматург, котрий зайняв на сос тязании місце, вважався потерпілим поразка. Крім гонорару, драматург отримував потім від держави як нагороди вінок з плюща. Перед хорегов, які підготували хор для перемігших драматургів випадала велика честь. Такий хорег мав права спорудити пам’ятник до своєї перемоги. У цьому пам’ятнику писали час уявлення, ім’я перемігшого драматурга, назва його п’єси, і навіть ім’я хорега. Результати змагань вносилися дидаскал*** , який зберігався чи державній архіві Афін.
__________
* Архонт — вища посадова особа Афін.
** Хорег — багатий громадянин який підготував хор для драматичних змагань.
*** Дидаскал — протокол куди вносилися результати змагань
АКТОРИ І МАСКИ
За переказами, Феспид був єдиним актором у трагедії. Партія актора, чергується з піснями хору, і становить всю п’єсу. Невдовзі по Феспида Есхіл ввів девтерагониста * , а молодший соврименик Есхіла Софокл тритагониста **. Основні ролі виконував в драмі протагоніст ***.
Благодоря тісному зв’язку грецького театру на культ Діоніса актори користувалися у Греції великим пошаною і спокійно займали високе громадське становище. Актором міг бути лише свободнорожденный. Вони, як і драматурги, могли приймати дійову участь у життя Греції. Їх могли обирати на вищі державницькі посади в Афінах й відправлятиме як послів до інших держав.
Переможцями на драматичних змаганнях спочатку зізнавалися лише хорег і драматург. Але, починаючи із другої половини V в. е. в театральних змаганнях брали участь і пртагонисты.
У грецькій драмі число акторів не привышало трьох людей, то одному й тому актору протягом п’єси доводилося грати кілька ролей. Якщо п’єсах були присутні німі ролі, їх грали статисти.
Жіночі ролі завжди виконувалися чоловіками. Трагічні і комедійні актори мали як добре декламувати вірші, а й володіти вокальним майстерністю, позаяк у наиболеепатетических місцях драми актори виконували арії. Шляхом постійних вправ грецькі актори виробляли в собі силу, звучність й виразності голоси, бездоганність дикції і доводили до великого досконалості мистецтва співу. Але цього, грецький актор мав володіти мистецтвом танцю і взагалі мистецтвом руху на щонайширшому значенні цього терміну. Тому грецькому актору потрібно було багато працювати над гнучкістю і виразністю тіла.
Актори носили маски, отже міміка з гри була виключена. Тим більше буде були грецькі актори працювати над мистецтвом руху, і жесту.
Маски проникли в грецький театр вследствии споконвічній зв’язку з культом Діоніса. Жрец, зображав божество, завжди виступав у масці. Однак у театрі класичного періоду маски не мали культового значення. Зате вона відказувала завданням грецького театру створювати великі узагальнені образи. “Приміром, характер чи сьогохвилинне настрій діюча особа визначалося маскою, котрую одягав в наявності актор: регочуча, скорботна, умиротворена. Вони змінювалися щоразу, щойно виконавець переходив відповідно від веселощів до суму, від неприємностей до покійному гумору. З іншого боку, опреднленное значення мала забарвлення маски: наприклад, по багряному її кольору глядачі впізнавали роздратованого людини, порыжему — хитрого і підступного.”****
Сайт литературного героя « Под маской добродетели» « Под маской ...
... и от всяких микробов. Фрагмент скульптурной композиции «Дети — жертвы пороков взрослых». Невежество. Маску носите? Я большой домосед, никуда не выезжаю из поместья. Рынок, магазины — этим занимаются ... и больных людей, после чего они тяжело заболеют и даже, возможно, погибнут. И это будет на его совести. Поэтому здесь важно понимание, что, нося маску, ты не ...
__________
* Девтерагонист — другий актор в драмі.
** Тритагонист — третій актор в драмі.
*** Протагонист — перший актор .
**** У. Барбич Р. Плетньова ., Видовища Стародавнього світу, стор. 15
Виконання жіночих ролей чоловіками викликало необхідність використання маски. Вживання маски зумовлювалося також розмірами грецького театру. Без маски особи акторів було б погано видно глядачам останніх рядів.
Маски виготовлялися з дерева чи полотна, щодо останнього полотно натягивалось на каркас, покривалося гіпсом і раскрашивалось. Маски закривали як обличчя, але всю голову, отже зачіска була укріплена на масці, до якої разі потреби прикріплювалася як і борода. У трагічної маски зазвичай робили виступ над чолом, увеличивавший зростання актора.
У школах давньої комедії більшість масок має викликати сміх, звідси їх карикатурний і гротесковий характер.
Крім вигаданих персонажів, поети древньої комедії виводили на Майдані сцену і «своїх соврименников. Маска у разі була зазвичай шаржированным портретом.
Костюм трагічних акторів був деяким видозміною пишної одягу, яку носили жерці Діоніса під час виконання релігійних церемоній. Театральний хітон * мав довгі рукави й спускався до п’ят. Плащи вживалися переважно два види: гилматий ** і хламида ***. Окремі персонажі носили спеціальний одяг. На театральних хітонах і плащах вышивались різні, нерідко складні малюнки — квіти, пальми, зірки, спіралі, арабески, і навіть постаті постаті покупців, безліч тварин. Колір на одязі мав теж певне значення: ролі щасливців в вдяганках з жовтої чи червоною смугою, а сині чи зелені смуги відзначали невдах.
Взуття трагічного актора називалася котурнами ****. Сценічні котурни мали товсті, состящие з кількох верств підошви, благодоря чому збільшувався ріс актора.
Щоб надати свою фігуру ще більшу величність, трагічні актори зміцнювали під одягом спеціальні підкладки чи невеликі подушки, зберігаючи у своїй природні пропорції тіла.
У комедії вживання подушок і подкладок, навпаки, створювалося прагненням порушити нормальні пропорції людського тіла, і тим викликати сміх.
