Роль мови в суспільному житті

Реферат

, Більшість учених інтерпретують мову як явище соціаль, Мова — явище суспільне. Вона виникла в суспільстві,

Визнаючи суспільний характер мови, слід зазначити, що в мові є чимало такого, що пов’язує її з біологічними і пси ­ хічними явищами. Так, скажімо, на відміну від інших при ­ матів тільки людина має мовний ген, тобто природну схиль ­ ність і здатність до оволодіння мовою. У мовленні окремих людей відображені їх психічні особливості, а в загальнона ­ ціональній мові — психічний склад нації, її менталітет.

Оскільки мова е суспільним явищем, то вона перебу, Розвиток і функціонування мови значною мірою зу

Звуження функцій і відмирання мов спричиняється використанням нерідної мови в школах, вищих закладах освіти, масовим знищенням населення на завойованих те ­ риторіях великих імперій, насильницьким виселенням ко ­ рінних жителів із їхньої предковічної території та ін.

Мовна політика стосується і нормалізації літературної мови — вироблення та впровадження усних і писемних мовних норм (орфоепічних, орфографічних, у сфері сло ­ вовживання), усталення термінології тощо.

Проблема взаємовідношення мови і суспільства охоп

Мова — загальнонародне явище. Народ — творець і носій мови. Одна особа безсильна будь-що змінити в мові, бо мова розвивається і змінюється за своїми об’єктивни ­ ми законами. Так, наприклад, Тарас Шевченко є осново ­ положником сучасної української літературної мови. Од ­ нак він створив не більше десятка слів і то переважно складних із уже наявних у мові простих слів (широкопо ­ лий, хребетносилий, синємундирний тощо).

Навіть геніаль ­ на особистість не здатна змінити мову, а може лише виявити приховані потенції мови, показати, як ефективно мож ­ на використати те, що в мові існує.

Оскільки мова е загальнонародним явищем, вона не може бути класовою (про класовість мови говорив акаде ­ мік М.Я. Марр).

Якщо б кожен клас у суспільстві корис ­ тувався своєю мовою, то таке суспільство перестало б іс ­ нувати, бо неможливо було б налагодити механізм його функціонування. Саме тому в будь-якому класовому сус ­ пільстві засобом спілкування між різними класами є єди ­ на загальнонародна мова. Заперечуючи класовий харак ­ тер мови, не можна заперечувати класовий підхід до ви ­ користання мови. Він виявляється, по-перше, у використан ­ ні чужої («престижної») мови в повсякденному житті ви ­ щих класів. Так, скажімо, російська буржуазія XVIII— XIX ст. користувалася французькою мовою (правильніше сказати «смесью французского с нижегородским», як до ­ тепно зауважив Грибоедов); українська партійна номенк ­ латура радянського періоду переходила на «панську» ро ­ сійську мову, таким чином дистанціюючись від «колхозно ­ го языка», як і частина сполонізованої верхівки в роки поль ­ ського панування на західноукраїнських землях перейшла на польську мову, знехтувавши «хлопською мовою».

16 стр., 7812 слов

Мовна норма – категоріальне поняття культури мови

... висловлювань про норму міститься у збірнику Інституту російської мови “Актуальные проблемы культуры речи” (АПКР, 1970). У ньому простежується еволюція поглядів на норму за останні 60-70 років і поряд ... виявляється ще сильніше, ніж суспільний характер мови. Мовна норма нерозривно пов’язана з якимось колективом мовців, а на вищому щаблі — як норма літературної мови — з певним людським суспільством, з ...

По-друге, класовий підхід до використання мови по, По-третє, класовий підхід до використання мови по

Диференціацією суспільства зумовлена особлива мова декласованих елементів — жебраків, злодіїв, бомжів то ­ що. Це своєрідні засекречені таємні мови, створені з ме ­ тою «зашифрування» від посторонніх передаваного пові ­ домлення.

Із суспільним розшаруванням пов’язана професійна ди

Суспільний характер має й територіальна диференціа, Діалекти протиставляються літературній мові. Літе, Літературна мова виступає в усній та писемній фор

ознакою наукового стилю є спеціальна термінологія, офі

Стосовно взаємовідношення між мовою і такими соці, Отже, мова і суспільство перебувають у тісному взає

2. Стильові різновиди української мови

Стильові різновиди української мови — суспільно усвідомлені видозміни літературної мови, що об’єднують:

1) структурно-функціональні стилі;

2) експресивно-стилістичні варіації мови;

3) підсистеми структурно-функціональних стилів, тобто типи мовної організації, які сформувалися як жанри відповідної літератури (офіційно-ділової, наукової, публіцистичної, художньої).

Стильові різновиди української мови відбивають, з одного боку, більш загальний, ширший, ніж структурно-функціональні стилі, погляд на сфери використання української мови.

Йдеться про книжно-писемний і усно-розмовний різновиди української мови. Книжно-писемні та усно-розмовні виражальні засоби, які використовуються у функціональних стилях, зумовлюють більший чи менший ступінь їхньої книжності, розмовності або нейтральності щодо перших двох ознак.

Неперехідних меж між стильовими різновидами української мови не існує: книжні елементи, поєднуючись із розмовними, легко переходять у засоби емоційно-експресивної виразності художнього стилю; усно-розмовне джерело живить жанри публіцистичного стилю, який загалом належить до книжно-писемного різновиду мови.

7 стр., 3007 слов

Реферат культура мови

... української літературної мови в певну епоху, а також рівень лінгвістичної компетенції мовних особистостей. Як прагматична дисципліна культура мови ... мови, у мовленні мова функціонує, перебуваючи в постійному розвиткові. Мова й мовлення нерозривно пов'язані. Мовлення існує на засадах певної мови, а мова ... розвитку наукового стилю в ... тема, грамотність, дидактика, метод, лексика - грецького; мовлення, мова, ...

З іншого боку, стильові різновиди української мови виступають як одиниці вужчого плану порівняно з структурно-функціональними стилями. Останні диференціюються залежно від типів текстів, об’єднаних у відповідні жанри. Книжність, нейтральність, розмовність — ознаки, властиві всім типам текстів, стильові різновиди яких залежать від співвідношення відповідних мовних засобів. Взаємопроникнення і перехрещення книжнописемних і усно-розмовних джерел — основа для виникнення експресивно-емоційних колоритів мови. Книжні за походженням засоби, які вживаються у художніх. текстах у сполученні з розмовними, зазнають стилістичного зниження і зумовлюють перехід тексту в інший стильовий різновид.

На прийомах зіткнення книжних і розмовних засобів та їх співвідношенні із стилістично нейтральними елементами будуються емоційно-експресивні різновиди художніх та розмовних структурно-функціональних стилів. Найбільшою мірою книжності відзначається у сучасній українській літературній мові офіційно-діловий стиль.

Його жанри, або підстилі, охоплюють тексти, в яких визначальну роль відіграє книжна лексика (мова меморандумів, комюніке), а також щоденне ділове спілкування громадян (документи з лаконічним викладом суті справи без оцінних компонентів передаваного змісту).

В обох випадках стильовими показниками виступають усталені формули, ділова фразеологія, активізація книжного джерела укр. мови. До книжних належать також науковий стиль та його підстилі або жанри: науково-популярний і науково-навчальний, власне наукові тексти (монографії, статті), мова навчально-методичної літератури, підручників, посібників. Різняться між собою науково-технічні і науково-гуманітарні праці; в перших увиразнюються своєю функцією формально-символічні системи (формули, графіки, схеми і т. п.), в других помітну роль виконує авторська оцінка, додаткові конотації.

У структурі публіцистичного стилю свою специфіку мають мова інформаційних матеріалів (хроніка, інтерв’ю та ін.) і мова художньо-публіцистичних текстів (нарис, фейлетон і т. п.).

Всі ці відміни ґрунтуються на різному співвідношенні компонентів тріади автор — об’єкт — читач. Крім інформативної, публіцист. стиль виконує функцію переконування, впливу на читача, слухача. Цим зумовлюється і поділ на типові жанри публіцист. стилю (пор. жанр інтерв’ю, репортажу).

Публіцистичний, як і художній стиль, активно послуговується усно-розмовними виражальними засобами, що несуть на собі відбиток зниженого буденного спілкування. Вони урізноманітнюють жанрові відмінності функціональних стилів, диференціюючи, наприклад, у поезії високий патетичний або інтимно-ліричний мовний колорит.

На характер виражальних засобів впливає насамперед писемна мова чи усна мова. В усній мові засвідчуються некодифіковані елементи, вона зазнає впливу нелітературних засобів, ін. мов.

У широкому розумінні стильових різновидів української мови є також мова фольклору. Цим поняттям об’єднується мова різних фольклорних жанрів, у яких закладено естетичне сприймання народного слова, його емоційно-експресивний зміст. Фольклорний різновид української мови певною мірою визначає характер художнього стилю щодо функціонування у ньому типових фольклоризмів, стилізації народної оповіді тощо.

7 стр., 3290 слов

Мова і культура в житті суспільства

... культура і мова виявилися об'єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови ... його з української мови на російську і навпаки чомусь перестали сприйматися як пляма на службовому мундирі. Мовна культура – це ... матері, мужнім покликом до борні і свободи. Розуміння ролі мови в житті народу визначає й естетичне кредо ...

Стильові різновиди української мови безпосередньо залежать від суспільних функцій, які виконує українська мова, і від того, як у процесі історичного розвитку національної мови змінюється коло цих функцій. Для сучасної української мови немає обмежень у використанні експресивних мовних засобів, хоча кожен структурно-функціональний стиль різновидів української мови має свої норми.

Вони не піддаються перелікові подібно до орфоепічних чи орфографічних норм, проте диктують побудову текстів за законами стильової організації мови.

В офіційно-діловій мові постає вимога знання типових формул для викладу відповідного змісту; у

Стильові різновиди української мови мають не лише об’єктивне підґрунтя: вибір стильового різновиду залежить від автора, об’єкта і адресата, якому призначається повідомлення. Різновиди художнього стилю, наприклад: художньо-документальна, художньо-історична проза, продиктовані зображуваними об’єктами, а також авторськими уявленнями про те, в яких формах донести читачеві висловлювану ідею. Видозміни публіцистичного стилю виникають під впливом взаємодії художніх і публіцистичних стилів.

Художньо-публіцистичний різновид стилю відзначається активним використанням народнопоетичної фразеології, фольклористиці символів, типових для мови фольклору повторів, стилістичних фігур увиразнення, ритмомелодики. Стильові різновиди української мови у сфері розмовного спілкування охоплюють жанри розмовно-побутові, на виробничі теми, певною мірою й епістолярного стилю тощо. Кодифікованість (некодифікованість) уживання мовних засобів впливає на загальний емоційно-експресивний колорит розмовного стилю.

Джерело стилістичного оновлення мовних засобів — розм. мова, проте значна вага некодифікованих елементів обмежує її дію на різновиди функціональних писемних стилів. 2-а половина 20 ст. позначена впливом на всі стильові різновиди науково-технічної мови, проникненням термінів у структури художнього і народнопоетичного мислення. Кінець 20 ст. — повернення у систему стилістичних різновидів української мови конфесійного стилю, що витворився на книжній і народнорозмовній основі, як і інші стилі, під впливом українських перекладів конфесійної літератури.

3. Текстове оформлення документів

Важливе місце в діловодстві належить правилам оформлення документів. Кожен документ складається з окремих елементів, які називаються реквізитами.

Реквізит — це обов’язковий елемент, який властивий кожному окремому виду документа (дата, підпис, адреса, заголовок тощо).

Документи з використанням реквізитів оформлюють відповідності до формуляра-зразка.

Формуляр зразок

Ряд документів, які видаються органами державної влади та державного управління, мають склад реквізитів, який впроваджено в законодавчих актах. Наприклад, паспорт, трудова книжка, акти громадянського стану.

При розробці стандартів на систему документації перш за все визначається максимальний склад реквізитів документів, які входять до системи, і кожному реквізиту відводиться точно зазначене місце на аркуші паперу.

14 стр., 6937 слов

«Слово о полку Игореве»: исторический документ, «пропагандистский ...

... говорить, политические дивиденды. Так, недавно филолог - специалист по политтехнологиям С.О. Малевинский расценил «Слово о полку Игореве» как пиар-текст, заказанный князем Игорем для оправдания его злосчастного похода и должный.[4] «Слово ...

Для організаційно-розпорядчих документів використовується папір форматом А4 (297 х 210мм) та А5 (146 х 210мм).

Для окремих видів документів, які містять таблиці та графіки (відомості), можна використовувати формат АЗ (297 х 420мм).

Формуляр зразок встановлює такий склад реквізитів та їх розташування. (Див. мал. ІД):

1. Державний герб.

2. Емблема організації,

3. Зображення державних нагород.

4. Код підприємства, установи або організації.

5. Код форми документа.

6. Найменування міністерства або відомства (вищої організації або засновника).

засновника).

7 Найменування підприємства, установи або організації — автора документа.

8. Назва структурного підрозділу.

9. Індекс підприємства зв’язку, поштова та телеграфна адреса, номер телефону та телетайпу, факс, номер рахунку у банку.

10. Назва виду документа.

11. Дата.

12. Індекс (номер) документа.

13. Посипання на індекс та дату вхідного документа

14. Місце складання або видання.

15. Гриф обмеження доступу до документа.

16. Адресат.

17. Гриф затвердження.

18. Резолюція.

19. Заголовок до тексту.

20. Відмітка про контроль.

21. Текст.

22. Відмітка про наявність додатків.

23. Підпис.

24. Гриф погодження.

25. Візи.

26. Печатка.

27. Відмітка про за свідчення копій.

28. Прізвище виконавця та його номер телефону.

29. Відмітка про виконання документа та направлення його до справи.

30. Відмітка про перенесення даних на машинний носій.

31. Відмітка про надходження.

Для зручності обробки документа з усіх боків сторінки залишаються вільні місця, так звані поля. Поле з лівого боку — 35мм, воно використовується для резолюції та інших позначок, а також дає можливість вільно читати текст підшитого до справи документа. Праворуч залишається поле не менше 8мм (це зберігає текст від пошкодження).

Поле верхнього кінця сторінки повинно мати 20мм. На ньому розміщуються відмітки діловода. На нижньому кінці сторінки поле не повинно бути меншим за 16мм.

Якщо текст документа займає більше, ніж один аркуш паперу, то на наступний аркуш паперу не можна переносити лише підпис. Крім підписів там має бути не менше двох рядків тексту.

Нумерація сторінок проставляється починаючи з другої сторінки. Номери сторінок позначаються на верхньому полі без крапок і тире.

Реквізити стосуються автора документа так званого адресанта.

1. Державний герб. Свідчить про те, що документ видано

2. Емблема організації або підприємства — найчастіше використовується товарний знак (знак обслуговування).

Наприклад, охорони здоров’я, торгово-промислова палата (чаша з крилами Меркурія), підприємства — постачальники (товарні знаки).

3. Зображення державних нагород (Московське торговельне об’єднання «Дитячій світ», Вінницький універмаг).

4. Код підприємства, установи або організації за класифікатором підприємства та організації — верхній правий кут

8 стр., 3586 слов

З української мови «Формування навичок ділового мовлення ...

... мови У п’ятому класі учні знайомляться зі стилями мовлення, сферами використання, загальними ознаками та основними видами. Школярі вчаться визначати, до якого стилю належить певний текст. Першим документом, ... пакет документів. ... з яким вони знайомляться, є лист. Діти вже мають уявлення, що це за документ, можуть назвати елементи цього документа, тому для них ця тема ... шукають по ...

5. Код форми документа за класифікатором управлінської документації — нижче коду організації, верхній правий кут.

6. Назва вищої організації або засновника.

7. Повна назва автора документа.

8. Назва структурного підрозділу.

Це реквізити, які визначають авторство документа. Мають бути позначені в документі у повній відповідності до правових актів: статутів або положень про підприємство.

Під час оформлення цих реквізитів слід пам’ятати, що символічні назви підприємств пишуться в лапках («Дитячій світ», кооператив «Меркурій»)

9. Індекс підприємства зв’язку, поштова та телеграфна адреса, номери телефону, факсу, рахунку у банку розміщуються тільки в бланках для листів. Порядок та форма запису повинні відповідати поштовим правилам міністерства зв’язку.

Особливе значення має вказівка на безпосереднього виконавця вихідного документа (листа, довідки).

Прізвище виконавця та його номер службового телефону вміщують у нижньому лівому куту лицьового або зворотного боку останнього аркуша документа. Нижні вказують на індекс друкарки (перші літери прізвища та ім’я), кількість надрукованих примірників та дату друкування.

Текст — головний реквізит документа. При складанні тексту документа мають виконуватися вимоги, найголовніші з яких — достовірність та обов’язковість змісту, нейтральність тону, повнота інформації та максимальна стислість, що досягається викиданням осіб, які не несуть смислового навантаження.

Достовірним текст документа є тоді, коли в ньому не допускається подвійне тлумачення слів та виразів.

Повним називається такий текст документа, зміст якого вичерпує всі обставини справи.

Переконливим є такий текст, який веде до прийняття адресатом пропозиції або виконання прохань, викладених у документі. Переконливо складений діловий лист може прискорити прийняття управлінського рішення, запобігти назріванню конфлікту.

При оформлені службового документа необхідно пам’ятати, що його автор є не службовою особою, а юридичною — підприємство, установа або організація.

Це покладає велику відповідальність на його укладачів та виконавців, форми вираження інтересів юридичних осіб повинні відповідати нормам адміністративного права.

Усі якості тексту існують у взаємозв’язку та взаємозалежності — текст не може бути переконливим без достатньої повноти і т. д.

Правильно складеним є лише той діловий папір, який написано офіційно-діловою мовою.

У стилістичному відношенні ділове мовлення відрізняється суворою логічністю міркування, послідовністю та переконливістю.

5 стр., 2206 слов

Виды выставок документов, их основное значение

... научно-техническая документация, фотодокументы. Кроме документов на выставках могут быть представлены печатные издания, художественные произведения и музейные предметы, хранящиеся в составе архивных фондов. Все отобранные для экспонирования документы и материалы аннотируются. ...

Текст будь-якого документа складається з логічних елементів: вступу, доказу, закінчення. У вступі адресат готується до сприйняття теми /зазначається привід, що призвів до укладення документа, викладається історія питання і т. ін./. У доказі викладається суть питання /докази, пояснення, міркування, що супроводжуються цифровими розрахунками, посиланням на законодавчі акти й інші матеріали/. У закінченні формулюється мета, за ради якої складено документ. Вона може бути активним чи пасивним.

Активне закінчення точно зазначає, яку дію має виконувати адресат. Мета закінчення — проінформувати адресата про якийсь факт, обставину тощо.

Текст документа, що складається з одного закінчення, називається простим, а той що містить ще й інші логічні елементи — складним.

У залежності від змісту документів застосовується прямий або зворотній порядок розташування логічних елементів. У першому випадку після вступу іде доказ і закінчення. При зворотному порядку — спочатку викладається закінчення, а потім доказ. Вступ у таких документах відсутній.

За вступом викладу матеріалу документи можна поділити на, Документи з високим рівнем стандартизації складаються за затвердженою формою.

Уніфікація як один з напрямків регіоналізації документів у наш час втілюється в розробці й застосуванні на практиці типізованих та трафаретних текстів.

Типізація текстів — процес створення тексту — зразка, тексту стереотипу, на основі якого можуть бути збудовані тексти аналогічного змісту, що відповідають подібним управлінським ситуаціям. При цьому мають бути як найточніше зображені основні конструкції й формування тексту зразка. Типові тексти як правило оформляють у вигляді спеціальних збірників.

Трафаретизація текстів — процес поділу всієї інформації групи однорідних документів на постійну і змінну наступним включенням постійної інформації до бланка документа. Отже, трафаретні тексти — це дослівне відтворення постійної інформації групи документів з пропусками для подальшого заповнення конкретного документа.

У документах з низьким рівнем стандартизації добір слів та словосполучень кожен раз залежить від конкретних ситуацій. За способом викладу документи з низьким рівнем стандартизації прийнято поділяти на розповіді, описи, міркування.

У розповіді йдеться про події /явища, факти / у тій хронологічній послідовності, в якій вони відбувалися в дійсності /автобіографія, пояснювальна записка, замітка, протокол /.

В описі характеризуються явища /предмет, люди, події/ з перерахуванням ознак, властивостей, особливостей /опис-характеристика, наказ, звіт, постанова/.

Основні способи засвідчення документа — підписування, прикладання печатки, затвердження. Воно надає документу юридичної сили, підтверджує відповідальність певної особи за його зміст.

В установах та на підприємствах документа складаються на бланках., Бланк — це аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що містять постійну інформацію., Найпоширенішими є бланки листів, довідок, актів, наказів.

Застосування бланків при складанні документів підвищує культуру пращ управління, надає інформації офіційного характеру, полегшує сприймання, виконання та подальше використання документа.

15 стр., 7110 слов

Комментарий к повести “левша” лескова, непонятные и искаженные слова

... Сочинение по литературе. Трагическое и комическое в сказе Н. С. Лескова «Левша» Одним из наиболее интересных произведений Н. С. Лескова является сказ “Левша”, или “Сказ о тульском косом левше ... Примерами таких неологизмов являются слова: “тугомент” (“документ”), “нимфозория” (“инфузория”), ... многом определяет проблематику рассказа. Именно в ... это можно проследить в восемнадцатой главе сказа, где ...

Якщо документ — обличчя установи, то бланк — її візитна картка.

Бланк може бути віддрукований у друкарні або відтиснутий штемпелем. Бланк повинен бути виконаний бездоганно: хороший шрифт, продуманий текст.

Кожне підприємство повинно розробити та застосувати два види бланків: для листів та для всіх інших документів.

Виготовлення бланків доцільне в тому вигадку, якщо кількість документів певного виду досягає 200 на рік.

4 . Синоніми в діловому мовленні

Важливим засобом урізноманітнення мовлення є використання синонімів (від грецьк. synonymia — однойменність), тобто слів, у яких значення повністю чи частково збігаються, як-от: метелиця, заметіль, сніговиця, завірюха, хуртовина; байдужий, апатичний; двоєдушний, дволичний, лицемірний; акцент, наголос, наголошування; асоціація, об’єднання, товариство, спілка.

Група слів, об’єднаних синонімічними відношеннями, називається синонімічним рядом. Наприклад, для позначення форми державного устрою, побудованого на визнанні народу джерелом влади, на принципах рівності й свободи, використовується синонімічний ряд демократія, народовладдя, народоправство.

Значення “який має лікувальні властивості” об’єднує в синонімічний ряд прикметники лікарський, лікувальний, фармацевтичний, медикаментозний, помічний.

У складі синонімічного ряду одне слово є основним, стрижневим, його називають домінантою (від лат. dominans — панівний).

Так серед синонімів боржник, дебітор, довжник домінантою є боржник, у ряду вішалка, вішак, вішало як стрижневе слово визначаємо слово вішалка.

Домінанта у словниках синонімів подається першим яксемантично наймісткіше, найуживаніше і стилістично нейтральне слово.

Синоніми поділяються на абсолютні (лексичні дублети), і відносні (чи часткові).

Абсолютні синоніми виявляють повний збіг значення, відносні відрізняються одним чи кількома значеннями або відтінками значення. Абсолютними синонімами є, наприклад, словалінгвістика і мовознавство, кожне з яких означає науку про загальні закони будови і функціонування людської мови.

Ці слова є взаємозамінними, як і синоніми, що вживаються на означення “скам’янілої смоли хвойних дерев”, — бурштин і янтар. Як приклад відносних синонімів наведемо слова екземпляр — примірник. Вони збігаються у значенні “одиничний предмет з ряду тотожних, однорідних”: 100 примірників (екземплярів) посібника.

Лише слово екземпляр вживається у значенні “представник якогось роду — тварин, рослин” (рідкісний екземпляр жоржини), в якому воно не замінюється словом примірник. Відносні синоніми інвентар і реманент об’єднуються значенням “сукупність предметів, необхідних для якоїсь галузі діяльності”, але словом реманент позначаються предмети, що використовуються лише в сільському господарстві.

Синоніми процент — відсоток збігаються у значенні “сота частка числа, яке приймається за ціле, за одиницю”. Тільки процент (причому переважно у формі множини) вживається у значенні “дохід, який одержують на кожні сто грошових одиниць капіталу або грошової суми, покладеної в ощадну касу або банк”. Розбіжності у значенні спричиняють різну сполучуваність синонімів. Розглянемо, наприклад, синонімічний ряд водій — шофер. Слова заміняють одне одного, якщо йдеться про особу, яка працює на автомобільному транспорті: водій автобуса — шофер автобуса, водій вантажівки — шофер вантажівки, водій таксі — шофер таксі тощо. Слово шофер не може замінити слово водій, якщо йдеться про керування іншими засобами пересування, отже, єдино можливими є словосполучення: водій трамвая, водій тролейбуса, водій танка тощо. Серед синонімів із значенням “добре пристосований для користування” слова зручний, вигідний мають широку сполучуваність, прикметник похватний вживається лише щодо предметів, які можна взяти в руки, слова комфортабельний, комфортний звичайно є означеннями назв приміщень та меблів. Різна сполучуваність може виявлятися у неоднаковому керуванні синонімів залежними словами, як-от: кохати, любити кого, умирати, пропадати, сохнути за ким; дорожити ким, чим, цінувати, цінити кого, що; брак кого, чого, нестача, нестаток чого, у чому, дефіцит чого, у чому, з чим, скрута з чим, яка, голод на що, криза яка; опановувати що, оволодівати чим, освоювати що.

8 стр., 3924 слов

Реферат культура слова

... геогр.) підсоння середник робітня південник дрібень бігун приросток наросток реченець Слово посмішка в основному своєму значенні пов'язане з поняттям глузування, кепкування; до нього пасують епітети іронічна, ... відповідником російського греческий: греческий народ, греческий язык, греческая культура - грецький народ, грецька мова, грецька культура. Що ж до ботанічного терміна, то російському грецкий ...

Крім значення, синоніми можуть відрізнятися емоційним забарвленням, стилістичними особливостями (тобто закріпленістю за певними сферами чи ситуаціями спілкування).

Наприклад, у значенні “чоловік стосовно своїх дітей” можуть вживатися слова батько і тато. Перше слово не має функціональних обмежень, друге використовується переважно у розмовно-побутовій мові. У синонімічному ряду зі значенням “негативна ознака кого-, чого-небудь; те, що невигідним, незручним для когось” об’єднуються слова нейтральні(вада, недолік, хиба), книжні (дефект, мінус) та розмовні (ґандж, порок).

Функціональними особливостями відрізняються синоніми нейтрального слова індик: слово дундук є розмовним, гиндик і трухан належать до діалектної лексики. У синонімічному ряду зі значенням “іти вперед, напираючи на кого-небудь, штовхаючи інших” нейтральні слова лізти, пхатися об’єднуються з фамільярним пертися. Синонімічний ряд можуть утворювати слова і словосполучення, наприклад: лікарняний листок — листок непрацездатності — бюлетень; двоюрідний — у перших — стриєчний (діал.); навколишнє середовище — довкілля; мер — голова міськради (міськадміністрації).

Семантико-стилістичні особливості синонімів обов’язково враховуються при їх використанні. Слова, що відрізняються відтінком розмовності, вживаються лише у невимушеному розмовному мовленні. У текстах офіційно-ділового та наукового стилю повинні використовуватися ті слова, які забезпечують нейтральність викладу і допомагають найточніше висловити думку. Наявність синонімів допомагає урізноманітнити мовлення, уникнути повторення слів, найточніше висловити думки і почуття.

Список використаної літератури

1 .Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. — К. — Одеса, 1991.

2. Реформатский A.A. Введение в языковедение. — M., 1996.

3. Головин Б. Введение в языкознание. — М., 1983.

4. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. — М., 1987. — С. 7—32

5. Мова і духовність нації. — К., 1992.

6. Кодухов В.И. Введение в языкознание. — М., 1987. — С. 21-44.

2