Традиційно культура була предметом дослідження філософії, соціології, мистецтвознавства, історії, літературознавства та інших. дисциплін, а економічна галузь культури мало вивчалася. Виділення економіки як спеціальної сфери культури видасться виправданим, якщо звернутися до походження сам термін «культура». Він безпосередньо пов’язані з матеріальним виробництвом, землеробським працею.
На на початкових етапах розвитку людського суспільства термін «культура» ідентифікувався із головною виглядом економічної діяльності на той час — землеробством. Проте громадське розподіл праці, котре з’явилося результатом процесу розвитку продуктивних сил, розмежування духовної іматериально-производственной сфер діяльності, створило ілюзію їхній повній автономії. «Культура» поступово стала ототожнюватися лише із будь-якими проявами духовного життя суспільства, з сукупністю духовні цінності. Такий їхній підхід знаходить своїх прибічників бандерівців і зараз, але водночас домінує думка, за якою культура стає не обмежується виключно аспектаминадстроечного характеру, чи духовного життя суспільства.
Поприразнокачественность і різнорідність складових культуру компонентів (частин), їх єднає те спільне, що вони пов’язані із будь-яким специфічним способом людської діяльності. Будь-який вид, спосіб діяльності можна видати за сукупність матеріальних й духовних компонентів. З погляду соціального механізму здійснення людської діяльності, що є кошти діяльності. Такий їхній підхід дає можливість окреслити критерій явищ і процесів класу культури — бути соціально вироблених засобом людської діяльності. Це може бути, наприклад, знаряддя праці, навички, одяг, традиції, житла і звичаї тощо. буд.
На на початкових етапах дослідження економічної культури яку можна визначити через найзагальнішу економічну категорію «спосіб виробництва», що й з визначенням культури як засобу людської діяльності. У звичній політекономічної трактуванні спосіб виробництва — це взаємодія продуктивних сил, що є певному рівні, і лобіювання відповідних даному типу виробничих відносин. Проте, маю на увазі об’єкт дослідження, необхідно виділити культурологічний аспект аналізу виробничих зусиль і виробничих відносин.
Доречно звернути увагу до негативний вплив тривалий часгосподствовавшего технократичного тлумачення економіки в розвитку теорії економічної культури. Переважна увага була зосереджена звернуто на технологічні відносини,натурально-вещественние показники і технічні характеристики виробництва. Економіка розглядали як машина, де люди — гвинтики, підприємства — деталі, галузі — вузли*. Насправді, картина виглядає набагато складніше, бо головний агент економіки — людина, тим паче, що в рахунку метою суспільно-економічного розвитку є особливим формування людину, як вільної, творчій особистості. У процесі виробництва, як цілком слушно зазначав До. Маркс, відбувається вдосконалення різноманітних здібностей людини, «змінюються й існують самі виробники, виробляючи у собі нові риси, розвиваючи і перетворюючи себе завдяки виробництву, створюючи нові сили та нові уявлення, нові шляхи спілкування, нові потреби і розпочнеться новий мову».
Культура і суспільство
... результат накопичення досвіду, традицій спільної діяльності групи людей, об’єднаної однією метою. Культура особистості визначається не тільки мірою засвоєння суспільної і колективної культури, але і суб’єктивністю, унікальним характером кожного конкретного ...
Сучасне суспільство, орієнтуючись управління економікою як машиною через різноманітних норми видатків, техніко-економічні показники, коефіцієнти, рівні, незмінно не було інтересу знаннями про особистісних механізмах господарських мотивацій, був орієнтоване на дослідження економічної активності і розвитку підприємливості людини, яка сама є складною системою, у якій перетинаються всі типи відносин: економічні, політичні, ідеологічні, правові норми й інші. Такий спрощений підхід до розуміння суті й змісту економіки, безумовно, може бути конструктивним у плані дослідження економічної культури.
З погляду культурологічного підходу, історично вироблені властивості й уміння суб’єктів діяльності до праці, виробничі навички, знання й уміння єсоциально-виработанние кошти роботи і, відповідно до наголошеного критерію, ставляться до класу явищ економічної культури.
У економічну культуру мають стояти як виробничі відносини, а й уся сукупність громадських відносин, що впливають на технологічний спосіб виробництва, матеріальне виробництво, на людину, як його головного агента. Отже, у сенсі економічна культура — це сукупність матеріальних й духовних соціально вироблених коштів діяльності, з допомогою яких здійснюєтьсяматериально-производственная життя людей.
Структура економічної культури
>Структурний аналіз економічної культури диктується самої структурою економічної діяльності, послідовноїсменяемостью фаз громадського відтворення: власне виробництво, обмін, розподіл і споживання. Отже, правомірно говорити про культуру виробництва, культурі обміну, культурі і розподілу і культурі споживання. У структурі економічної культури необхідно виділити головнийструктурообразующий чинник. Таким чинником є трудова діяльність людини. Вона притаманна для різноманіття форм, видів матеріального та духовної виробництва. З огляду на важливості підтримки основних життєвих процесів працю виділяється як підстави розвитку інші елементи і компонентів економічної культури. Кожен конкретний рівень економічної культури праці характеризує ставлення людини до людини, людини до природи (саме усвідомлення чого відносини означало зародження економічної культури), індивіда до своїх власних трудовим здібностям.
Однак яку діяльність вважатимуться творчої? Сучасна психологічна наука виділяє кілька рівнів творчі здібності людей.
Перший рівень -продуктивно-репродуктивная творча здатність, коли у процесі праці лише повторюється, копіюється і у як виняток, випадково, створюється нове.
Другий рівень -генеративная творча здатність, результатом прояви якої а то й цілком нову твір, то крайнього заходу, оригінальна нова варіація.
Культура незалежної України
... перебудови. Та майбутнє України неможливе без державного захисту національної культури у максимальному сприянні її розвитку і залежить від ... і оновлення української національної культури. Навіть в умовах тривалої економічної кризи багато працівників культури та мистецтва не втрачали ... віднести і до сьогодення, коли уся наша історія, культура, зовнішня і внутрішня політика та суспільно-громадянське життя ...
Третій рівень -конструктивно-инновационная діяльність, суть якого у закономірний появу нового. Цей рівень здібностей у виробництві проявляється у праці винахідників і раціоналізаторів.
Отже, будь-яка трудова діяльність пов’язані з розкриттям творчі здібності виробника, але ступінь розвитку творчих моментів у процесі праці різна. Чим більше творчим є працю, то багатша культурна діяльність людини, тим більша рівень соціальної культури праці. Остання, зрештою, є основою досягнення вищого рівня економічної культури загалом. Слід зазначити, що трудова діяльність у будь-якому суспільстві — первісному чи сучасному -коллективна, втілюється у спільній виробництві. І це, своєю чергою, позначається у цьому, що, поруч із культурою праці, необхідно розглядати культуру виробництва як цілісну систему.
Культура праці включає у собі навички володіння знаряддя праці, свідоме управління процесом створення матеріальних й духовних благ, вільне застосування своїх здібностей, використання у праці досягнень науку й техніки. Культура виробництва складається з таких основних елементів. По-перше, це культура умов праці, має комплекс компонентів економічного, науково-технічного, організаційного, соціального і основам правової характеру. По-друге, культура трудового процесу, яка має вираз швидше, у діяльності окремо взятої працівника. По-третє, культура виробництва, визначене соціально-психологічним кліматом в виробничому колективі. По-четверте, особливе значення в сучасному виробництві займає культура управління, органічно що сполучає науку і мистецтво управління,виявляющая творчий потенціал і реалізує ініціативу і підприємливість кожного учасника виробничого процесу.
Тенденції розвитку економічної культури
економічна культура
Існує загальна тенденція підвищення економічного культурного рівня. Це знаходить своє вираження використання новітньої техніки і технологічних процесів, передових прийомів і форм організації праці, впровадженні прогресивних форм управління і планування, розвитку, науки, знань у підвищенні освіченості трудящих.
Але постає закономірне запитання: правомірно чи розглядати економічну культури як явище виключно позитивне, чи можна уявити шлях її як пряму на осі прогресу, спрямовану вгору, без відхилень і зигзагів?
У повсякденному розумінні «культура» асоціюється ми із якимось стереотипом: культурний — отже прогресивний, позитивний, носій блага. З позиції наукового рівня такі оцінювання недостатні і не вірними. Якщо визнати культуру цілісної системою, виникає потреба розглядати наступних її як діалектично суперечливе освіту, якому властиві позитивні й негативні, гуманні і негуманні властивості і форми прояви.
Приміром, не можна оцінювати закони функціонування капіталістичної системи господарювання як погані чи як хороші. Тим більше що, в цій системі притаманні кризи і підйоми, протистояння і класів, у ній сусідять такі явища як безробіття і високий рівень життя. Серед цих тенденцій є позитивні й негативні; їх закономірне існування, інтенсивність прояви відбивають рівень економічної культури на досягнутому етапі розвитку громадського виробництва. Разом про те для іншого рівня розвитку дані тенденції є типовими.
Розвиток культури України в ХХ ст
... культури. Концепцію В. Хвоїнки про те, що трипільська культура — це самобутнє населення України, поділяли англійський археолог Л. Вуллі у праці ... підхід щодо висвітлення питань соціально-економічної історії Лівобережної України XVII—XVIII ст. Простежується у ... автора фундаментальних праць з історії Харкова, розвитку української культури на Слобожанщині. Розвиткові суспільствознавчих наук сприяли ...
Об’єктивний характер поступального розвитку значить, що його відбувається автоматично. Спрямованість розвитку обумовлюється, з одного боку, можливостями, які у сукупності умов, котрі задають кордону економічної культури, з іншого боку, — ступенем і всіма засобами цих можливостей представниками різних соціальних груп. Зміни у соціокультурної життя відбуваються людьми, отже, залежить від їх знань, волі, об’єктивно сформованих інтересів.
Залежно від цих коштів чинників в локальних історичних рамках можливі спади,застои як і окремих сферах, і економічної культурі загалом. Для характеристики негативних елементів економічної культури правомірно використання терміна «низька культура», тоді як «висока економічна культура» передбачає позитивні, прогресивні явища.
Прогресуючий процес розвитку економічної культури обумовлений, передусім, діалектичній наступністю засобів і форм діяльності поколінь. Взагалі, наступність одна із найважливіших принципів розвитку, бо всю історію людську думку й зовнішньоекономічної діяльності є засвоєння, переробка цінного і знищення віджилого рухається від минулого у майбутнє. До. Маркс зазначав, що «жодна суспільна формація не загине раніше, ніж розвинуться все продуктивні сили… й побудувати нові, вищі виробничі відносини будь-коли настають трохи швидше, ніж дозріють матеріальні умови їхнього існування у надрах найстарішого суспільства».
З іншого боку, поступальний розвиток економічної культури пов’язані з внесенням у життя людей інновацій, відповідних вимогам етапу зрілості соціально-економічного суспільний лад. Фактично становлення нової якості економічної культури є становлення нових продуктивних зусиль і нових виробничих відносин.
Як зазначалося, прогресивні тенденції у розвитку економічної культури забезпечуються, з одного боку, наступністю всього потенціалу досягнень, накопичених попередніми поколіннями, з іншого, — пошуком при новій демократичній механізмів та його економічних основ. У кінцевому підсумку, у розвитку культури створюються такі умови, які спонукають людини до активної творчої діяльності в всі сфери громадського життя і сприяють становленню його як активного суб’єкта соціальних, економічних, правових, політичних вимог і інших процесів.
Тривалий час у теорії та практиці економічного розвитку нашої країни панував специфічний підхід, яка ігнорує людини, його індивідуальність. Борючись за прогрес в ідеї, ми маємо протилежні результати насправді*. Проблема ця сидить над нашим суспільством дуже гостро і обговорюється вченими Криму та практиками у зв’язку з необхідністю розвитку ринкових відносин, інституту підприємництва, демократизації господарському житті загалом.
Людська цивілізація доки знає більш демократичного й ефективного регулятора якості і кількість своєї продукції, стимулятора економічного та науково-технічного прогресу, ніж ринковий механізм.Нетоварние відносини — крок у громадському розвитку. Це — основа для нееквівалентного обміну і процвітання небувалих форм експлуатації.
Демократія росте не так на грунті гасел, але в реальної грунті економічних законів. Тільки після свободу виробника над ринком здійснюється демократія у економічній сфері. Наступність у розвитку демократичного механізму — річ нормальна і позитивна. Немає нічого ганебного й у використанні елементів буржуазно-демократичного досвіду. Цікаво, що гасло самої Великої французької революції 1789- 1794 рр. «свобода, рівність, братство» був такий чином інтерпретований відносинами ринку: свобода є свобода приватних індивідів, свобода конкуренції відособлених господарів, рівність є еквівалентність обміну, непідвладна інфляції вартісна основа купівлі-продажу, а братство — це союз «братів-ворогів», конкуруючих капіталістів.
Розвиток культури країн Північної Америки
... досліджувалася фахівцями- кінознавцями; історії його становлення й розвитку присвятили свої романи С. Фіцджеральд ("Останній магнат") та ... страшна економічна криза, яка дістала назву Великої депресії. культура американський голлівуд театральний Крах провідних галузей промисловості, ... у передмісті Лос-Анджелеса, справді здобув славу для Америки. Найкращі фільми Голлівуду увійшли до "золотого фонду" ...
Світовий досвід показує, що з успішного функціонування ринку України і господарського механізму необхідна продуманавзаимоувязка юридичних норм, компетентне та їхнє ефективне регулювання, певне стан суспільної свідомості, культури та ідеології. Країна переживає зараз етап бурхливого законотворчості. Це закономірно, оскільки одна демократична система має не може існувати без правової основи, без зміцнення законності та правопорядку. Інакше вона мати ущербною вигляд і низьку ступінь опірності антидемократичним силам. Але потрібно усвідомлювати межі ефективності законодавчу діяльність. З одного боку, рішення, які у законодавчих органах, який завжди оперативні і не відповідають економічно більш раціональним підходам. З іншого боку, можна говорити про зміцнення правового нігілізму. Чимало понять з завдань, які нами проблем я не вирішуються цілком у процесі законотворчості. Необхідні зміни виробничих та організаційно-управлінських взаємин держави і структур.
Тривалий час стан економічної культури «описувалося» в суворих рамках звеличення соціалізму. Однак у міру виявлення основний тенденції всіх економічних показників до їх зниження (темпи зростання виробництва та капіталовкладень, продуктивність праці, дефіцит бюджету та взагалі т. буд.) стала очевиднанеработоспособность економічної системи соціалізму. Це змусило по-новому переосмислити нашу дійсність і почав пошуки відповіді багато запитань. Робляться практичні кроки до ринку, демократизації відносин власності, розвитку, що, безперечно, є свідченням зародження якісно нових рис економічної культури сучасного суспільства.
