Театр як вид мистецтва

Реферат

2.3 Опера — частина театрального мистецтва

2.4 Балет

3. Театр в XX столітті

4. В«ДитячийВ» театр

Висновок

Література

Введення

Ніхто на світі не встановив, та й не встановить точного року народження театру.

Ніхто на всьому світлі не сказав, та й не скаже, на якому листку календаря слід було б позначити його початкову дату.

Час існування театру вимірюється небувалою за історичними масштабами мірою — часом існування самого роду людського.

День виникнення театру схований за гірською грядою давно минулих століть і тисячоліть, в глибинах найдавнішої, найбільш віддаленій від нас епохи історії людства. Тієї епохи, коли людина, вперше взяв у свої руки знаряддя первісної праці, ставав людиною.

Залучення до праці принесло йому поетичне прозріння: людина стала набувати в собі поета, естетичну здатність поетичного сприйняття світу.

У ті далекі століття у тільки що народжувалася поезії не було могутніх крил, її ще не торкнулося потужне дихання вільного польоту. До якогось терміну, до якоїсь пори призначення її зводилося тільки до підлеглого супроводу обрядів і ритуалів, затверджувалися в побуті первісної общини. А коли підійшов вже час її зрілості, самостійності поетичного існування, поезія вирвалася на свободу, обірвавши пута колишньої неподільності з побутом. І тоді-то настало час зближення долі поезії з долею театру.

У золоту пору дитинства людства перші поети землі — великі грецькі трагіки Есхіл, Софокл, Евріпід, як добрі генії поезії схилилися над колискою театру. Вони викликали його до життя. І вони звертали його до служінню людям, до прославляння духовної могутності людини, його неприборкану сили, моральної енергії героїзму. За ними, могутніми своїми попередниками, піднімався Евріпід — самий трагедійний поет античного світу. Отрешаясь від заданості міфологічних сюжетів, він кував реальні характери людей, що живуть розжареними пристрастями, розжареними почуттями, думками, переживаннями.

Есхіл, Софокл і Евріпід поклали — за свідченням історії — велике початок великої справи. Століття за століттям — в усі часи, в усі епохи, прожиті незліченними людськими поколіннями, театр незмінно, невідривно супроводжував руху історії людства.

5 стр., 2422 слов

Реферат права людини в історії людства

... в основні права людини, в достоїнство і цінність людської особистості..." У 1948 році Генеральна Асамблея ООН проголошує "Загальну дакларацію прав людини". У ній вперше в історії людства, історії ... права людей - ті права, які є природними та невідчужуваними (наприклад, право на життя), а також права, ґарантовані чинним законодавством. Права людини в сучасному світі - це не просто актуальна тема ...

Театральне творчість, як відомо, — Творчість колективна. У цьому безумовна сила театру, джерело його внутрішньої енергетики. Одночасно в цьому і його слабкість. Фахівці, наприклад, стверджують, що в сучасному автомобілі більш ніж 10 тисяч різноманітних деталей. Досить однієї деталі в моторі зламатися — і автомобіль, навіть якщо він і «Мерседес», буде стояти, не поїде.

У театрі таких «деталей» набагато більше, а значить, і набагато більше ризику, що театр частіше може стояти на місці, стояти без руху, без жодних ознак життя.

Театр завжди жив, радував глядачів своїм неповторним мистецтвом, допомагав утверджувати ідеали добра і справедливості, давав надію в самі тяжкі години, яких, на жаль, було занадто багато в нашій історії.

1. Сутність театру

Які тільки зміни не відбувалися на землі — епоха слідувала за епохою, одна суспільно-економічна формація змінювала іншу, виникали і зникали держави, країни, імперії, монархії, в глибинах океану зникла Атлантида, розгніваний Везувій гарячою лавою залив нещасну Помпею, на довгі століття піски занесли на Гіссарликском пагорбі оспівану Гомером Трою, — але ніщо і ніколи не переривало вічного буття театру.

найдревніших творіння людини, до наших днів зберігає він незмінну притягальну силу, невигубну життєстійкість, той чудодійний еліксир молодості, секрет якого так і не відкрили алхіміки середньовіччя. У всі попередні епохи, скільки б їх не нарахувати — завжди, — жила в людині вічна потреба в театрі. Та потреба, що зародилася колись на древніх Дионисовой святах винограду рей на честь міфічного божества земної родючості

Десятки тисяч глядачів — мало не все населення міст-республік — добиралися на театральні вистави в Древній Греції. І понині нагадуванням про те служать напівзруйновані часом величні амфітеатри, споруджені в нескінченно далекі від нас часи.

В античні часи, ще понад двадцять століть тому, про потаємної суті тієї сили, що так владно тягне людину в театр, роздумував грецький комедіограф Аристофан. За що люди люблять театр, за що так цінують його майстрів? .. Вони люблять і цінують, відповідав перший комедіограф людства, за правдиві мови за добру пораду і за те, що розумніше і краще роблю громадян рідної землі.

У Арістофанових словах, не потьмянілих за тривалу низку минулих сторіч, пізнається вищу естетично-моральне, духовне, суспільне призначення театру. Призначення його — бути для людей школою життя.

Школа життя — сама найдавніша, найдивовижніша і емоційна, сама святкова, сприятлива, ні на що не схожа велика школа, — ось що таке театр.

2. Театральне мистецтво

Театральне мистецтво — це одне з найскладніших, найдієвіших і самих старовинних мистецтв. Притому воно неоднорідний, синтетичне. В якості складових у театральне мистецтво входять і архітектура, живопис і скульптура (декорації), і музика (вона звучить не тільки в музичному, але і часто в драматичному спектаклі), і хореографія (Знову-таки не тільки в балеті, але і в драмі), і література (текст, на якому будується драматична вистава), і мистецтво акторської гри і т. д. Серед усього перерахованого мистецтво акторської гри — головне, визначальне для театру. Відомий радянський режисер А. Таїров писав, В«… в історії театру були тривалі періоди, коли він існував без п’єс, коли він обходився без всяких декорацій, але не було жодного моменту, коли б театр був без актора В»[1].

5 стр., 2166 слов

Реферат театр давньої греції

... його вигляді цапа чи бика. Та краще пізно, коли Давньої Греції познайомилося з обробленням виноградників, Діоніс став богом виноробства, і потім і богом поезії театру. ... поета. ОРГАНИЗАЦИЯ ТЕАТРАЛЬНИХ, ПРЕДСТАВЛЕНИЙ Театр в греції був є державною ... театру, його архітектурі й драматургії. Чому ті ж я вибрав цієї теми реферату? Це було так і, давно коли навчався у 6 класі преподователь з історії ...

Актор в театрі і є головний художник, який створює те, що носить назву сценічного образу. Точніше сказати, актор у театрі одночасно і художник-творець, і матеріал творчості, і його результат — образ. Мистецтво актора дозволяє нам наочно побачити не тільки образ в кінцевому вираженні, але й самий процес його творення, становлення. Актор створює образ з самого себе, і при цьому створює його у присутності глядача, на його очах. У цьому чи не головна специфіка сценічного, театрального образу — і тут же джерело особливого і неповторного художнього насолоди, яке він доставляє глядачеві. Глядач у театрі більше, ніж де-небудь в іншому мистецтві, безпосередньо долучається до чуда творіння.

Мистецтво театру, на відміну від інших мистецтв, живе мистецтво. Воно виникає лише на годину зустрічі з глядачем. Воно засноване на неодмінному емоційному, духовному контакті сцени і глядацької зали. Немає цього контакту — значить, немає і живе по своїм естетичним закономірностям спектаклю.

Велика борошно для актора виступати перед порожнім залом, без єдиного глядача. Такий стан рівносильно для нього перебуванню в замкнутому від усього світу просторі. В годину спектаклю душа актора спрямована до глядачеві, точно так само, як душа глядача звернена до актора. Мистецтво театру живе, дихає, хвилює і захоплює глядача в ті щасливі миті, коли по незримим проводам високовольтних передач відбувається активний обмін двох духовних енергій, взаімоустремленних одна до іншого, — від актора до глядача, від глядача до актора.

Читаючи книгу, стоячи перед мальовничим полотном, читач, глядач не бачать письменника, живопи…