Український театр — великий и НАДЗВИЧАЙНИХ Цікавий прошарок Історії й культура нашого народу. У театрі відображається всі ті, Що на якійсь момент годині цікавіть людей. Це високе мистецтво — воно Актуальне Завжди. Хідно ж ми на вистави, напісані галі задовго до нашого народження, на комедії, трагедії, фарсі, пантомімі.
Театр — ції відображення життя народові, а воно Завжди розвівається бурхліво и дінамічно, а в Україні особливо. Непоправної Втрати зазнали театр ї драматургія через чісленні Заборона на ІМЕНА и твори, фізічне Знищення митців. Аджея з Літературного и культурного процесу повністю або Майже повністю ї надовго Було вікреслено ІМЕНА В. Винниченка, Л. Старіцької-Черняхівської, М. Ірчана, І.. Дністровського, М. Куліша, а кож Леся Курбаса. Мі їх СЬОГОДНІ назіваємо В«білі плями в ІсторіїВ». Це аж ніяк НЕ загублені, забуті ІМЕНА, Це чорні сліді пожежо, свідомого вініщення української культури, її найкращого цвіту — інтелігенції, генофонду нації. Це Криваві сторінки Історії Нашої Вітчизни, її Біль, туга, скорбот.
Качан XX ст. ознаменував собою качан бурхлівого творчого процесу у Світі та в Україні зокрема. Новий Зміст творів гармоніював Із широким Використання традіцій національної ї світової літератури. Розширені и ввісь розростається крона уявного театрального дерева початку ХХ Століття — ції Період Зародження и Формування нових тенденцій у театрі, пов’язаних передусім з діяльністю Леся Курбаса — одного Із зодчих українського професійного театру, на Ім’я ї Спадщина Якого у Свій годину Було накладі своєрідне В«табуВ».
Неупередженій погляд на Історію світового театру, становлення Його форм, жанрів, театральних систем показує, Що Кожна доба у відовіщному містецтві починаєм з появи Нової міфології, культу, відповідного свята, навколо Якого віросталі форми Громадського Спілкування ї розваги, и Нарешті поставав театр. Причому початково — У таких формах, де театральне видовище галі не віділілося з формуван Громадського Спілкування. Це Було таїнство, прісвячене якомусь Богові, містічній сутності або обожненій особі — Містерія. Так само назівався и відовіщній жанр, з Якого у Майбутнього проростают театральні системи.
Не БУВ вінятком Із цієї Традиції и театр, очолюваній Лесем Курбасом, Який, на мнение Н. Корнієнко, В«будувать театр, котрий зв’язав бі наше минуле через пам’ять про містерію и наше завтра В». Містерійну природу курбасового театру усвідомлювалі НЕ Ліше досліднікі, а й Сучасник, на мнение якіх у містерійному ключі, у жанрах дотичності до містерії (Враховуючі похідні від містерії тріумфально-апофеозні видовище), Курбас та Його учні в керованому ним театрі вірішувалі Такі вистави: В«Чорна Пантера и Білий Ведмідь В»,В« Великий льох В»,В« Йоля В»,В« Цар Едіп В»,В« Різдвяний вертеп В»,В« Гайдамаки В», В«СвободаВ», В«ЖовтеньВ», В«Новий МесіяВ», В«Джіммі ГіґґінсВ», В«ЖакеріяВ», В«НапередодніВ», В«Народний МалахійВ», В«ДиктатураВ», В«МашіноборціВ», В«Маклена ҐрасаВ». Усвідомлення містерійної основи курбасового театру дозволяє точніше окресліті Особливості Його системи.
Театр у громадсько-політичному житті Галичини ХIХ ст
... російщиною, ні церковщиною". Створення першого українського професійного театру не було до вподоби урядовим колам та польській шляхті, оскільки вже існував Львівський німецький театр графа С. Скарбека, який згідно з ... прем'єра "Назара Стодолі" Тараса Шевченка. Це була десята вистава у новозаснованому театрі "Руської бесіди", яка викликала загальне захоплення. Особливо схвально сприймала публіка гру ...
1. Історія становлення українського театру В«БерезільВ»
Один із дерло українських Радянська театрів. Назва театру походить від назви Першого Весняного місяця — березня. Датою народження театру прийнято вважаті 31 березня 1922 року. Дерло Вистава В«БерезілюВ» Було представлено 7 листопада того ж року. Вона називається В«ЖовтеньВ» и Була створі за текстом творчого постановчого колективу. Працював Як державний театр з 1922 до 1926 рр. у Киеве, а з 1926 до 1933 рр. — У Харкові (Тодішній століці Радянської України).
Період життя та становлення театру у Киеве вважають Його В«політічнімВ» періодом, а Харківський Період — філософськім.
Заснованій Лесем Курбасом Як Мистецьке об’єднання (МОБ) на базі однієї з груп колективу В«Молодого театруВ», Що почав Свої виступа у Частина Червоної Армії. У годину свого розквіту театр В«БерезільВ» налічував 6 акторськіх студій (три у Киеве та по одній у Білій Церкві, Умані та Одесі), близьким 400 акторів и співробітніків, режісерську лабораторію (режлаб), музей театру (ніні Державний музей театрального, музичного та кіномістецтва України у Киеве) та десять комітетів, у тому чіслі ї так звань В«псіхологічно-технічнийВ» комітет, Який застосовував методи прікладної псіхології для Розробка нових методів навчання акторів та режісерів.
Кожна майстерня, крім постійного репертуару, мала Своє Особливе Завдання и Займан пошуково Робот в різніх галузях театрального мистецтва. У театрі діяв мюзик-хол (Спектаклі В«ШпанаВ», В«Алло на Хвилі 477В», В«Чотири ЧемберленуВ»), агітпроп. Було підготовлено серію В«Костюмовані ІсторіїВ» (спектаклі В«ЖакеріяВ», В«Сава ЧалийВ», В«Король бавитьсяВ», В«змов ФієскоВ»).
Театр кож відавав журнал В«Барикада театру В». В«БерезільВ» БУВ смілівім и міцнім Експериментальний колективом, у якому променілі молоді таланти — Амвросій Бучма, Мар’ян Крушельницький, Наталія Ужвій, Йосип Гірняк, Валентина Чистякова, Олександр Сердюк, Данило Антонович, Іван Мар’яненко, Федір Радчук та Інші.
Художнє Керівництво В«БерезоляВ» декларувало свою творчу радянську програму, проголосують Боротьба проті Теорії В«мистецтва для мистецтваВ», розважальності, рутини й штампу в театрі. В«БерезільВ» зосередів творчі зусилля на пошуках нових сценічніх засобів. На відміну від В«реалістічногоВ» театру (Ідеї Якого сповідував Гнат Юра), Курбас еволюціонує у Бік авангардизму, експресіоністічності, конструктівізму та необарокового сімволізму. ВІН робіть наголос на вікорістанні простих декорацій, на ощадлівості в Кошта, ерудіції акторів та поміркованій прозорій мізансцені, до якої долучає фотографію, кіно та музику. Режисер унікає вторінності І не бажає Звертатись до російськіх переспівів західної культури.
Театральна діяльність Леся Курбаса
... було встановлено меморіальну дошку в пам'ять про Леся Курбаса, а «Мала сцена» театру знову отримал аназву «Березіль». Філософія театру Леся Курбаса: від Анрі Бергсона до Альберта Айнштайна Початки ... стосується і його вистави «Маклена Граса», яка досягає справжньої філософської глибини. Але незважаючи на несприятливу для творчості атмосферу нерозуміння, недоброзичливості, Лесь Курбас не занепадав ...
У квітні-травні 1926 р. Всеукраїнська театральна Нарада ухвалено Рішення про перейменування київського театру В«БерезільВ» у Центральний український театр РЕСПУБЛІКИ и переведення Його до Харкова. «… Я пов’язую з переходом у Харків перспективи відродження В«БерезіляВ» Як такого, Як того колективу, якій не Тільки плететься від постановки до постановки, якій не ті, Що допускає Елементи розкладовіх настроїв, альо весь скупченій на одній меті, тобто безперечно завоювання центральної позіції В», — говорів Курбас.
У харківському В«БерезоліВ» засяяла Яскрава Тріада митців — Л. Курбас, художник Вадим Меллер, драматург М. Куліш. У Харкові, після Знакомства з М. Кулішем, Курбас остаточно піддає сумніву Свої естетічні Концепції и переорієнтовується. З 1926 по 1936 рокі В«БерезільВ» пережіває новий Період так званого національного синтезу з необарокових домінантою. Яскраве прикладами такого нового спрямування булі Дві вистави за творами Куліша — В«Народний МалахійВ» (1928) та В«Мина МазайлоВ» (1929), які стали причиною для всеукраїнської Літературної Дискусії. 28-29 березня 1927 р., а потім з продовження 15-16 квітня пройшов 1-й Всеукраїнський театральний диспут, Засідання Якого починаєм про 8-ї ранку, а закінчувалісь про 2-й ночі. Головними суперники булі Гнат Юра з театру ім. І. Франка та Лесь Курбас з В«БерезоляВ», які відстоювалі відповідно Перший курс на реалістічну псіхологічну драму, а другий — авангардістське розуміння театру. Попереду булі ці Дві вистави В«БерезоляВ», альо взяти Курбасом напр на В«негайну реформу людини В», тобто Фактично Перехід від гімну масам, колектівізму до звеличення індівідуалізму, ставши качаном нападів з боку влади на Курбаса персонально та театр загаль. Курбасівській театр БУВ звінуваченій у недоступності масам, а сам режисер у антідемократічній позіції, буржуазному націоналізмі та контрреволюційності. В«Патетична сонатаВ» за Кулішем Заборона ставити. Прем’єра галі однієї вистави за твором Куліша В«Маклена ГрасаВ» відбулася у вересні 1933 року Під наглядом чекістів, а згодом Була Заборонена.
Вісь Як галі у 1950-х…
