Тема:» Романтизм як напрям у мистецтві «.
Виконала учениця 11 «В» класу сш №3
Бойправ Анна
Викладач світової художньої культури Буцу Т. Н.
м Брест 2002р.
ЗМІСТ
1. Введення
2. Причини виникнення романтизму
3. Основні риси романтизму
4. Романтичний герой
5. Романтизм в Росії а) Література б) Живопис в) Музика
6. Західноєвропейський романтизм а) Живопис б) Музика
7. Висновок
8. Список літератури
1. ВСТУП
Якщо заглянути в тлумачний словник російської мови, то можна знайти кілька значень слова «романтизм»: 1. Напрям у літературі і мистецтві першої чверті XIX століття, що характеризується ідеалізацією минулого, відірваністю від дійсності, культом особистості і людини.
2. Напрям у літературі та мистецтві, перейнятий оптимізмом і прагненням показати в яскравих образах високе призначення людини. 3.
Умонастрій, перейнятий ідеалізацією дійсності, мрійливою споглядальністю.
Як видно з визначення, романтизм — це явище, яке проявляється не тільки в мистецтві, а й у поведінці, одязі, способі життя, психології людей і виникає в переломні моменти життя, тому тема романтизму актуальна і в наші дні. Ми живемо на стику століть, перебуваємо на перехідному етапі. У зв’язку з цим в суспільстві спостерігається невіра в майбутнє, переконування в ідеалах, виникає бажання піти від навколишньої дійсності у світ власних переживань і в той же час осмислити її. Саме ці риси характерні для романтичного мистецтва. Тому я і вибрала для дослідження тему «Романтизм як напрям у мистецтві».
Романтизм — це дуже великий пласт різних видів мистецтва. Мета моєї роботи — простежити умови зародження і причини виникнення романтизму в різних країнах, дослідити розвиток романтизму в таких видах мистецтва, як література, живопис і музика, і зіставити їх. Головним завданням для мене було виділити основні риси романтизму, характерні для всіх видів мистецтв, визначити, який вплив надав романтизм на розвиток інших напрямків у мистецтві.
При розробці теми я використовувала навчальні посібники з мистецтва, таких авторів, як Филимонова, Воротніков та ін., Енциклопедичні видання, монографії, присвячені різним авторам епохи романтизму, біографічні матеріали таких авторів, як Амінская, Ацаркина , Некрасова та ін.
2. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ РОМАНТИЗМУ
Чим ближче ми до сучасності, тим коротше стають часові відрізки панування того чи іншого стилю. Часовий відрізок кінця XVIII-1-й третини
Розвиток української культури та мистецтва у другій половині XIX ст
... трупа поділилася на два окремих колективи. Протягом другої половини 80-90-х років діяло кілька ... напрям у літературі, започаткований у творчості Марка Вовчка. З-під її пера вийшла перша українська ... дещо ширші можливості для розвитку театрального мистецтва. У 1882 р. з ініціативи Кропивницького ... мовами. *. В другій половині XIX ст. розгорнулась активна літературна діяльність засновника української ...
XIX вв. прийнято вважати епохою романтизму (від фр. Romantique; щось таємниче, дивне, нереальне)
Що вплинуло на виникнення нового стилю?
Це три головних події: Велика французька революція, наполеонівські війни, підйом національно-визвольного руху в Європі.
Громи Парижа відгукнулися по всій Європі. Гасло «Свобода, рівність, братерство!» Мав величезної притягальної силою для всіх європейських народів. Принаймні формування буржуазних товариств проти феодальних порядків почав виступати робочий клас, як самостійна сила. Протиборче боротьба трьох класів — дворянства, буржуазії і пролетаріату становила основу історичного розвитку XIX століття.
Доля Наполеона і його роль в європейській історії протягом 2-х десятиліть, 1796-1815, займала розуми сучасників. «Володар дум» — говорив про нього А.С. Пушкін.
Для Франції це були роки величі і слави, правда ціною життя тисяч французів. Італія бачила в Наполеоні свого визволителя. Великі надії покладали на нього поляки.
Наполеон виступав як завойовник, що діє на користь французької буржуазії. Для європейських монархів він був не тільки військовим противником, але і представником чужого світу буржуазії. Вони його ненавиділи. На початку наполеонівських воєн в його «Великої армії» було чимало безпосередніх учасників революції.
Феноменальна була особистість і самого Наполеона. Юнак Лермонтов відгукнувся на 10-річчя смерті Наполеона:
Він світу чужий. Все в ньому було таємницею,
День височини — і паденья годину!
Ця таємниця особливо приковувала увагу романтиків.
У зв’язку з наполеонівськими війнами і визріванням національної самосвідомості для цього періоду характерний підйом національно-визвольного руху. Німеччина, Австрія, Іспанія боролися проти наполеонівської окупації, Італія — ??проти австрійського ярма, Греція — проти Туреччини, в Польщі боролися проти російського царату, Ірландія — проти англійців.
На очах одного покоління сталися разючі зміни.
Більше всіх вирувала Франція: бурхливе п’ятиріччя французької революції, піднесення і падіння Робесп’єра, наполеонівські походи, перше зречення
Наполеона, повернення його з острова Ельби («сто днів») і остаточну поразку під Ватерлоо, похмуре 15-річчя режиму реставрації, Липнева революція 1860 року, написані Лютнева революція 1848 року в Парижі, яка викликала революційну хвилю в інших країнах.
В Англії в результаті промислового перевороту в 2-ій половині XIX в. утвердилось машинне виробництво і капіталістичні відносини.
Парламентська Реформа 1832 розчистила шлях буржуазії до державної влади.
На землях Німеччини та Австрії влада зберегли феодальні правителі.
Після падіння Наполеона вони суворо розправилися з опозицією. Але й на німецькій землі паровоз, привезений з Англії в 1831 році, став чинником буржуазного прогресу.
Революції промислові, революції політичні змінювали зовнішність Європи.
«Буржуазія менш ніж за сто років свого класового панування створила більш численні і грандіозні продуктивні сили, ніж усі попередні покоління разом узяті» — писали німецькі вчені Маркс і Енгельс в 1848 р
Український романтизм: особливості вираження. Європейський, російський ...
... романтизму пояснюється і певним розчаруванням в результатах революції, в ідеології Просвітництва і в буржуазному прогресі. Романтизм ... відчуття напруженої динаміки оточуючої дійсності. Промислова революція, яка у 18 столітті розпочалася ... доводячи необхідність активного протесту людини проти умов її життя, у якій ... художньої культури, для якої характерним було розмаїття напрямів, методів, видів та ...
Отже, Велика французька революція (1789-1794) позначила особливий рубіж, що відокремлює нову епоху одвіку Просвітництва. Змінювалися не тільки форми держави, соціальна структура суспільства, розстановка класів. Похитнулася вся система уявлень, освітлена століттями. Просвітителі ідейно підготували революцію. Але вони не могли передбачити всіх її наслідків. Чи не відбулося «царство розуму». Революція, що проголосила свободу особистості, породила буржуазний порядок, дух наживи і егоїзму.
Така була історична грунт розвитку художньої культури, яка висунула новий напрям — романтизм.
3. ОСНОВНІ РИСИ РОМАНТИЗМУ
Романтизм як метод і напрям у художній культурі був явищем складним і суперечливим. У кожній країні він мав яскраве національне вираз. У літературі, музиці, живопису та театрі нелегко знайти риси, що об’єднують Шатобріана і Делакруа, Міцкевича і Шопена,
Лермонтова і Кіпренського.
Романтики займали різні громадські та політичні позиції в суспільстві. Усі вони бунтували проти підсумків буржуазної революції, але бунтували по-різному, так як у кожного був свій ідеал. Але при всій багатоликості і різноманітті у романтизму є стійкі риси.
Розчарування в сучасності породжувало у романтиків особливий інтерес до минулого: до добуржуазну суспільних формацій, до патріархальної старовини.
Багатьом романтикам було властиве уявлення, що мальовнича екзотика країн півдня та сходу — Італії, Іспанії, Греції, Туреччини — є поетичним контрастом нудної буржуазної буденності. У цих країнах, тоді ще мало порушених цивілізацією, романтики шукали яскраві, сильні характери, самобутній, барвистий життєвий уклад. Інтерес до національного минулого породив масу історичних творів.
Прагнучи хіба що піднятися над прозою буття, розкріпачити різноманітні здібності особистості, гранично самореалізуватися у творчості, романтики виступали проти формалізації мистецтва і прямолінійно-розважливого до нього підхід, властивих класицизму. Усі вони виходили від заперечення
Просвітництва і раціоналістичних канонів класицизму, які сковували творчу ініціативу художника. І якщо класицизм все ділить по прямій, на погане і хороше, на чорне і біле, то романтизм по прямій нічого не ділить. Класицизм — це система, а романтизм — ні. Романтизм просунув просування нового часу від класицизму до сентименталізму, який показує внутрішнє життя людини в гармонії з величезним світом. А романтизм протиставляє внутрішнього світу гармонію. Саме з романтизму починає з’являтися справжній психологізм.
Основним завданням романтизму було зображення внутрішнього світу, щиросердечного життя, а це можна було робити і на матеріалі історій, містики і т.д.
Потрібно було показати парадокс цього внутрішнього життя, її ірраціональність.
В своїй уяві романтики перетворює непривабливу дійсність або ж ішли в світ своїх переживань. Розрив між мрією та дійсністю, протиставлення прекрасного вимислу об’єктивної реальності лежали в основі всього романтичного руху.
Романтизм вперше ставить проблему мистецтва та основних його напрямків">мови мистецтва. «Мистецтво — мова зовсім іншого роду, ніж природа; але і в ньому укладена та ж чудова сила, яка настільки ж таємно і незрозуміло впливає на душу людини »
Реферат романтизм портрет доби
... мистецтво було метою романтиків. Бальзак назвав мистецтво романтизму “мистецтвом образів”, і це є правомірним. Романтики створювали ... належать до єдиного руху британського романтизму, але за ідейною спрямованість їхньої творчості вони є різними: Скотт – ... доби Просвітництва; ідеалізм у філософії; вільна побудова творів; апологія (захист) особистості; неприйняття буденності й звеличення «життя ...
(Вакенродер і Тік).
Художник — тлумач мови природи, посередник між світом духу і людьми. «Завдяки художникам людство виникає як цілісна індивідуальність. Художники через сучасність об’єднують світ що минув з миром майбутнім. Вони є найвищим духовним органом, в якому зустрічаються один з одним життєві сили свого зовнішнього людства а де внутрішнє людства виявляється насамперед «(Ф.Шлегель).
Однак романтизм ні однорідним течією: його ідейний розвиток йшло в різних напрямках. Серед романтиків були реакційно налаштовані письменники, прихильники старого режиму, які оспівували феодальну монархію і християнство. З іншого боку, романтики з прогресивним світоглядом висловлювали демократичний протест проти феодального і всякого гніту, втілювали революційний порив народу до кращого майбутнього.
Романтизм залишив цілу епоху у світовій художній культурі, його представниками були: у літературі В. Скотт, Дж. Байрон, Шеллі, В. Гюго, А.
Міцкевич , та ін .; в образотворчому мистецтві Е. Делакруа, Т. Жеріко, Ф.
Рунге, Дж. Констебл, У. Тернер, О. Кипренский і ін .; в музиці Ф. Шуберт, Р.
Вагнер, Г. Берліоз, Н. Паганіні, Ф. Ліст, Ф. Шопен та ін. Вони відкрили і розвинули нові
