Родоначальник нової російської літератури, Олександр Сергійович Пушкін народився 26 травня (6 червня) 1799 р. в Москві. Його батько, Сергій Львович Пушкін, належав до старовинного дворянського роду. Він був нащадком знатного дворянина з Пруссії, який приїхав до Росії ще при Олександрі Невському. Дідусем матері, Надії Йосипівни, в дівоцтві носила прізвище Ганнібал, був А.П. Ганнібал, прославлений згодом своїм правнуком як В«арап Петра ВеликогоВ». У Олександра Сергійовича було троє братів, двоє з яких померли в дитинстві, і сестра. Домашні майбутнього генія стверджували, що В«він з дитинства був незвичайно обдарованийВ». За спогадами брата Пушкіна — Льва Сергійовича, — В«пристрасть до поезії проявилась у ньому з першими поняттями В». Олександр Сергійович не був улюбленою дитиною, і дитинство своє в будинку батьків згадував з небажанням. Його вихованням займалися дві жінки — бабуся по матері Марія Олексіївна Ганнібал і кріпосна няня Аріна Родіонівна.
Ліцейський період
У 1811 р. Пушкін був прийнятий у Царськосельський ліцей, що відкрився 19 жовтня цього року. Ліцей був заснований з метою В«освіти юнацтва, особливо призначеного до важливих частинам служби державної В». Навчання тут прирівнювалося до навчання в вищому навчальному закладі і складалося з двох ступенів: гімназійний курс і короткий університетський курс. Засновники ліцею припускали, що випускники його зроблять хорошу кар’єру на державному терені. Тут повинні були навчатися молодші брати імператора Олександра I — Микола і Михайло.
Олександр Сергійович згодом згадував ліцей з благоговінням:
Куди б нас не кинула судьбина,
І щастя куди б ні повело,
Все ті ж ми: нам цілий світ чужина;
- Отечество нам Царське Село.
У ліцеї Олександр Сергійович Пушкін подружився з А.А. Дельвіг, І.І. Пущино, В.Ф. Малиновським та В.К. Кюхельбекер. Ця дружба витримала випробування часом, стаючи з роками все міцніше. Крім того, Пушкін подружився з М.М. Раєвським, П.Я. Чаадаєвим і П.П. Каверін, які в той час служили в лейб-гвардійському полку, розташованому в Царському Селі.
У ліцеї панував особливий, В«ЛіцейськийВ» дух. Викладачі прагнули прищепити вихованцям культ честі та дружби. Програма ліцею повинна була забезпечити максимальний розвиток особистості кожного вихованця.
Заохочувалися літературні досліди, видавалося кілька рукописних журналів. Ліцеїсти вивчали класичну вітчизняну і європейську літературу, вчили латинь, французька і німецька мови.
Художник Олександр Мурашко
... картина Олександра Мурашка, яка прославила його ім’я і його батьківщину — Україну ще 1909 року. Двійко дівчат-підлітків на тих ... керівника «Малювальної школи М.Мурашка», із якої вийшли художники М.Пимоненко, С.Костенко, Г.Дядченко, І.Їжакевич, навчалися в ній Г.Світлицький, ... в колірному вирішенні. У Національному художньому музеї України найкращим полотнам Мурашка відведено великий зал. Але ...
Пушкін писав вірші, пробуючи себе у всіх жанрах, створював оди, балади, романси та елегії. При цьому він часто запозичив теми, мотиви та образи з творів російських і французьких письменників. У 1814 р. в журналі В«Вісник ЄвропиВ» було опубліковано вірш Пушкіна В«До друга віршотворціВ».
8 січня 1815 відбулася історична зустріч двох поетичних епох, що минає і народжуваної — Г.Р. Державіна і А.С. Пушкіна. Державіна запросили бути присутнім на іспиті, де ліцеїсти читали свої вірші. Пушкін читав В«Спогади в Царському Селі В». У них, серед іншого, згадувався і сам Державін. Старий поет прийшов від віршів у захват, але Пушкін, дочитавши, в сильному збентеженні втік і сховався, так що його не могли знайти, хоча Державін вимагав розшукати юнака (він хотів його обняти).
В квітня 1815 р. вірш В«Спогади в Царському СеліВ» було опубліковано в журналі В«Російський МузеумВ».
У середині 1820-х рр.. Пушкін познайомився з поетом В.А. Жуковським, який в той час подовгу жив у Санкт-Петербурзі. Жуковський високо оцінив незвичайне обдарування юнака. Він назвав Пушкіна В«надією нашої словесностіВ» і в 1815 р. писав П.А. Вяземському: В«Нам усім треба з’єднатися, щоб допомогти вирости цього майбутнього гіганта, який всіх нас переросте В».
Ще в Ліцеї Пушкін був заочно прийнятий в літературний гурток В«АрзамасВ» (В«Арзамаського суспільство безвісних людей), одним із творців якого був Жуковський. В«АрзамасВ» замислювався як пародія на літературне товариство. В«Бесіда аматорів російського словаВ», багато члени якого дотримувалися консервативних поглядів на суспільство і літературу і виступали проти реформи літературної мови. Засідання В«АрзамасцевВ» часто мали характер жарту, веселої гри. Тут складали пародійні оди, вели сміховинні протоколи засідань. Всі члени гуртка носили прізвиська, і Пушкіна тут називали В«ЦвіркунВ».
Петербурзький період
У червні 1817 р. Пушкін покинув ліцей і переїхав до Санкт-Петербурга, де був зарахований колезьким секретарем в Колегію закордонних справ. Вважається, що з осені 1817 р. почалася другий, В«ПетербурзькийВ», період у творчості поета. До цього часу він був добре відомий в літературних колах.
Влітку 1820 р. була опублікована поема В«Руслан і ЛюдмилаВ» (ще без В«віршованого передмовиВ» В«У лукомор’я дуб зелений В», яке Пушкін написав у 1836 р.).
Поема розійшлася цілком, ті, кому не вистачило надрукованих примірників, переписували її від руки. Твір Пушкіна мало великий суспільний резонанс, про нього захоплено відгукувалися П.А. Вяземський і І.А. Крилов. Багато хто, однак, поставилися до поеми насторожено. Відомий у той час поет І.І. Дмитрієв вважав її В«непристойноюВ», Карамзін, авторитет якого був у той час величезним, відгукнувся про В«поемаВ» зневажливо. В.Г. Бєлінський вважав, що зі суперечок навколо поеми В«Руслан і Людмила В»розпочавсяВ« пушкінський В»період в російській літературі.
Пушкін написав поему в дусі італійських поетів відродження — Аріосто і Боярдо. Вона рясніла чудесами і подвигами і в той же час була наскрізь просякнута авторської іронією. В«Руслан і Людмила — майже бурлеску, недарма її порівнювали зВ« Вергілієвої Енеїдою, вивернуті навиворіт В». Поема оповідала про час легендарного Володимира I Святославича (Володимир Красне Сонечко).
Публічний виступ. Його підготовка та види
... присутніх, побудувавши його таким чином, щоб одержана ними інформація була зрозумілою й лягла в основу їх власних роздумів і висновків. 2. Підготовка до публічного виступу Доповідь — одна ... вираженого рішення. Доповідь звітна містить об’єктивно висвітлені факти та реалії за певний період життя й діяльності керівника, депутата, організації чи її підрозділу тощо. У процесі ...
Слідом за описами героїчних подвигів російських богатирів йшли рядки, в яких автор відверто сміявся і над подвигами, і над богатирями, і над довірливими читачами. Високий ліризм сусідив із грайливими, майже фривольними сценами. Важливим відкриттям для російської літератури був особливий тон, яким Пушкін вів розповідь. Автор невимушено розмовляв з читачами, ніби зі своїми давніми знайомими.
Південна посилання
Інзов, новий начальник Пушкіна, співчував ліберально налаштованої молоді. Він прийняв поета під своє заступництво. Незабаром після приїзду в Катеринослав Пушкін простудився, і начальник відпустив його з родиною генерала М.М. Раєвського на Кавказ, підлікуватися. Два місяці Пушкін провів на Кавказі, а потім Раєвські переїхали в Крим, в Гурзуф. На військовому бригу, який віз його в Гурзуф, Пушкін створив елегію В«Згасло денне світило …В». Вважається, що з цього вірша почався новий період творчості поета, романтичний.
Розкішна природа Кавказу і Криму справила величезне враження на поета. Пушкін захопився поетами-романтиками Байроном і А. Шеньє. Для того щоб читати Байрона в оригіналі, російський поет почав вивчати англійську мову. У Гурзуфі Пушкін написав кілька елегій, почав працювати над романтичною поемою В«Кавказький полонений В».
Покинувши Гурзуф на початку Вересень 1820 Пушкін разом із батьком та сином Раєвськими верхи проїхав по Криму, побував в Алупці, Сімеїзі, Севастополі та Бахчисараї. У середині жовтня поет відправився в Кишинів, куди перевели до того часу канцелярію Інзова.
У Кишиневі Пушкін зблизився з М.Ф. Орловим і В.Ф. Раєвським, які були членами В«Південного суспільства В»декабристів. Тут, в Молдавії, Олександр Сергійович написав поеми В«Брати розбійникиВ» (1821-1822, спалена в 1823; залишився уривок, який був опублікований в 1825) і В«ГавриліадаВ», закінчив В«Кавказького бранцяВ» (1820-1821).
Тут він почав поему В«Бахчисарайський фонтанВ» …
