>Драматургія й театр в Україні в XIX >столітті
>Зміст
>Вступ
>Драматургія й театр
>Висновок
>Література
>Вступ
>Змалку я люблю театр.Менідужеподобалисявиставилялькового театру, й зробив узахваті відмужніхгероїв тапрекраснихпринцес. УмістіХмельницькому, деживе моя бабуся,єдраматичний театріменіПетровського.Щезмалку Мені мама й бабусярозповідали провистави цого театру, а 10 років самапобувала там.Менідужесподобалося втеатрі.Сидиш узалі імимоволістаєшучасникомподій, котрівідбуваються насцені,завдякиталановитій груакторів іякійсьособливійатмосфері, щостворенаособливиммистецтвом – театр.Потім ящедекількаразівбувала втеатрі, але й ті першевраженнянезабутнє.
>Менізавждицікаво було бдізнатися проісторію тарозвиток театрувзагалі, й в Україні, вокремості. Вісьчому, як лише нам було б дано заподіяннярозповісти промистецтво Українидругоїполовини XIX ст., явирішилазнайтивідомості пророзвитокдраматургії та театру у тихчаси.
Удругійполовині XIX ст.відбувавсяподальшийрозвитоксценічногомистецтва.Передоварізночинна інтелі-генціябачила втеатрі, як улітературі, один ззасобівпросвітництва,ідейно-естетичноговиховання мас, трибуну дляпропагандипередових,демократичнихідей.Незважаючи наадміністративно-цензурніутиски царського уряду,українськадраматургія йтеатральнемистецтводосягливисокогорівнярозвитку. Цесталосязавдякиподвижницькійтворчійдіяльностівидатнихписьменників ймайстрівсцени.
Українськадраматургіярозвивалася входівиникнення істановленнянаціонального театру, бувнерозривнозв’язана із нимзагальнимиінтересами. Українськадраматургіяспиралася накращіздобуткиусієїлітератури, надраматургічнітрадиції І. П.Котляревського, Т. Р.Шевченка, надосвідпередовоїросійськоїдраматургії.Їїрозвитокнерозривнопов’язаний з театром,оскількипровідні драматурги буливодночасорганізаторами йкерівникамитеатральних труп.Класики українськоїдраматургії правдивозображали життя тапобут народу,намагалисяпоказатисоціальніпротиріччя, котріпанували усуспільстві. Уїхніхп’єсахвиражалосяспівчуття дотяжкоїдолі трудящих, протестпротиприниженнялюдськоїгідності.Остаточно утвердившись на позиції критичногореалізму,українськадраматургіязбагатилася десятками новихп’єс,нерідкопершорядноїсуспільно-культурної тахудожньої ціності, в якіпорушувалисяважливіпроблеми життя народу,висвітлювалисянайголовнішіконфлікти того години,змальовуваласяціла галереяобразівпореформеної доби.
>Драматургія й театр
Українська драматургія та театр у другій половині XIX ст
... комедій, водевілів, історичних п'єс. Незважаючи на всі утиски самодержавства, український театр у першій половині XIX століття продовжував розвиватися. Центром театрального руху стали Харків та ... Єлисаветграді, Кременчуці, Києві, Одесі аматорські трупи починають виставляти п'єси українських драматургів. Драматургія досягає свого найвищого піднесення, стає одним з провідних родів літературної ...
>М.Л.Кропивницького
>Вже упершомутворіКропивницького «Дайсерцю волю,заведе в неволю»поряд ізпобутовими,етнографічнимиепізодамизображенісоціальні ставлення упореформеномуселі,протиріччяпоміжбіднотою табагатіями.
Талант драматурга ізособливою силоюрозвився у80-90-ті рокта.Йогоп’єси уційперіоддосягливисокогореалістичногозвучання,торкаласягострихсоціальнихпитань. Драма «>Докисонцезійде, росаочівиїсть» ужесвоєюназвоюпідкреслювала, щонадії народу наполегшення свогоположення послереформидаремні.Значнугостротунабулисоціальніпроблеми удрамі «>Глитай, чи жпавук». Унійвідтвореніреалістичнікартиникласовогорозшарування населі,жорстокаексплуатаціясільськоїбіднотиглитаями та лихварями.Середіншихп’єсКропивницькогоє: «>Двісім’ї»,водевіль «Поревізії»,жарт «>Пошились удурні» таін. 2
Упостійнихтворчихпошуках драматургішов шляхомпоглибленняпсихологічних характеристиксвоїхгероїв,використання скарбівусної народної творчости,розширенняжанрів українськоїдраматургії.ХарактерноюособливістюКропивницькогоєнезвичайневміннядобирати ймайстернопредставлятитиповісоціальніявища,створюватихарактерніпобутовісцени,малюватидраматичнікартини народного життя.Іван Франко писавши про твориМ.Л.Кропивницького: «Такого чистого,виблискуючогоусімавиблискамипоезії тагумору народноїмови вбагатьох нашихписьменниківтрапитьсязустріти.Широкоюструєюпливе та мова у драмахКропивницького.Пісні,жарти,приказки івигадки, якперли-самоцвіти,сиплютьсянескінченноюбезліччю». 3
>М.П.Старицького
>Важливемісце в творчостиСтарицькогозаймалаісторична тематика. Уп’єсах «БогданХмельницький», «Маруся Богуславка», «>Останняніч», «ОборонаБуші» показаногероїчнуборотьбу народних мас засоціальне танаціональнезвільнення.СвоєютворчістюСтарицькийзбагатив репертуарукраїнського театру,підняв йогосуспільно-виховнезначення. 2
>Найвизначнішоюпостаттю вукраїнськійдраматургіїдругоїполовини XIXстоліттяє І. До.Карпенко-Карий (>Іван КарповичТобілевич; 1845-1907).Вінувійшов доісторії українськоїдраматичної культури й якборець занаціональний театр, й яктворецьгостросоціальноїдрами такомедії.Безкомпромісність увідтворенніправди життя, показтиповихявищрозвиткукапіталізму в Україні,яскравіобразиселян-протестантів,борцівпротипоміщицькогопригнічення, зла танесправедливості –характерніриси творчостиІ.К.Карпенка-Карого.Багатомісця уп’єсахписьменникавідводиться образам українськихжінок («Наймичку», «>Безталанна»).Знедолені,ображені,безправні, смердотімають багатоспільного із образамижінок упоемах Т.Г.Шевченка тап’єсахМ.Островського.Йогодрами такомедіїпоряд зп’єсамиКропивницького йСтарицькогостановилиміцну основу репертуаруукраїнськогореалістичного театру. Удрамі «Бурлака»змальованоглибокоправдивікартиниприниження йвизиску селянствабагатіями, подано образшукачаправди, щоутверджувавідеюнепримиренності добудь-якоїсоціальноїнесправедливості.Комедія «>Розумний й Дурень»показуєнародженняпрошарку «>хазяйновитихмужиків», котріперетворювалися вновуексплуататорську силу.Невмирущу славудраматургові принесли йогосатиричнікомедії «Мартін Боруля», «Стотисяч», «>Хазяїн», у яківисміяногонитвубагатіїврізногокалібру занаживою,їхнюглитайськупсихологію.Кількап’єсКарпенко-Карийприсвятивісторичномуминулому України («>Бондарівна», «>СаваЧалий» таін.).Творам драматургапритаманнінезвичайнаемоційність,ліричність,напруженістьситуації,яскравістьмовиперсонажів, показорганічнихзв’язківлюдини ізїїоточенням. «Я узявши життя», — мовивши драматург йцимвизначивосновний принципсвоєї творчости.
Театр у громадсько-політичному житті Галичини ХIХ ст
... те, що твори наддніпрянських авторів "не грішать ні російщиною, ні церковщиною". Створення першого українського професійного театру не було до вподоби урядовим колам та польській шляхті, оскільки вже існував ... і "Слова", порадив молодим артистам вивчати людські характери, приглядаючись до життя людей. У першому складі театру під псевдонімом Павлин Стахурський виступав П. Свєнціцький, який також під ...
І. З.Нечуй-Левицький
>Драматургія демократичногонаправленнярозвивалася і назахідноукраїнських землях. У 60-70 рокта із поручп’єсвиступивЮ.Федькович.Краща із них –комедія «>Запечатанийдвірник»відображаєбуковинське село,висміюєсільськучиновницькуверхівку. 1
І. Я. Франко
Усвоїхп’єсах Франкопершимсередзахідноукраїнськихдраматургівстверджувавреалізм йнародність. Алінеблагосклонне ставлення доцихп’єсконсервативнихтеатральнихдіячів,невисокийвиконавськийрівеньгалицького театру були причиною бо за життяІ.Я.Франка йогодраматичні твори неотримализначногопоширення. 2
>Ідейнаглибина,демократичний пафоссоціальноговикриття, силареалістичногопроникнення всуспільнівідносини, вморально-етичні засадипореформеної доби – всецесвідчило проноваторський характер українськоїдраматургіїдругоїполовини XIXстоліття. 3
>Українськийдраматичний театр посуті був подзабороною.Згідно ізвідомимЕмським указом 1876 рокузовсім недопускалися «>різнісценічнівистави намалоруськомунаріччі». 1881 р.цардозволивставитип’єси російською мовою,якщо смердотіпропущеніцензурою йсхвалені генерал-губернатором. Однак й за годину категоричнозаборонялосястворювати «>спеціальномалоросійський театр». Цензураобмежувала тематику українськихп’єс мотивамипобуту чи ж кохання. Недозволялосявідображати насценіісторичніподії, котрінагадували б проколишні «>вольності»українського народу, йогоборотьбу занезалежність. 1883 р.київський генерал-губернаторзаборонив діяльність українськихтеатральних труп на територїп’ятипідвладнихйомугуберній.Цязаборонадіяла десять років.Отожтеатральнимдіячам Українидоводилосядіяти унадзвичайноважкихумовах.
>Пліднимґрунтом, наякомувизрівалоукраїнськепрофесійнесценічнемистецтво, буваматорський театр. У 1861-1862 рр.діяваматорський театрполтавськоїнедільної школи,організований У.Лободою таін.Восени 1859 р.розпочав своютворчу діяльністьсамодіяльнийдраматичнийколектив уКиївськомууніверситеті (>М.П.Старицький,М.В.Лисенко,П.П.Чубинський таін.).
З 1861 по 1866 р. багатовистав уЧернігові показавшиаматорськийколектив подназвою «Товариства,люблячеріднумову».Активну доля в йогоорганізації бралиЛ.І.Глібов,О.В.Маркович,О.М.Лазаревський таін. 1871 р.цей театр подкерівництвомІ.Лагодивідновив свою діяльність тапроіснував докінцястоліття. ВеликимуспіхомкористувавсяСумськийаматорський театр (1865-1875 рр.,керівникВ.Бабич).
1872 р.виник «першиймузично-драматичнийгурток м. Києва» (>М.П.Старицький,М.В.Лисенко,П.П.Чубинський,О.О.Русов,О.І.Левицький таін.),якийіснувавмайже десять років, Незважаючи назаборони іутиски. У 60-70-хрокахдіялиаматорськітеатри уБобринці таЄлисаветграді.Саме у якихпочинали свою діяльністьМ.Л.Кропивницький таІ.К.Карпенко-Карий.Чималоаматорськихколективіввиникає умістах й селах, напромисловихпідприємствах у80-90х-роках. 1
>Загалом,аматорськітеатрипідготувалиґрунт длярозвиткупрофесійногоукраїнського театру.Щоправда, у70-ті роктавін докінцяще несформувався черезперепони, політикипритиснень ізаборон, щочинилисяцарськимурядом.Вираженнямцієї політики бувЕмський акт від 18травня 1876 року,якийвимагав «заборонити також різні сценічні спектаклі намалорусском наріччям, і навіть друкування у ньому текстів до музичним нотах». 2
Розвиток драматургії і театру у 80-90-х рр. ХІХст. в Україні
... величезними обмеженнями, але дозволили проводити. Важливе значення для розвитку українського національного мистецтва мав аматорський театральний ... становлення театру М. Старицького та М. Кропивницького. Старицький виступав проти розважальної ролі театру та створеного зображення українського ... вітчизняних і закордонних ремісників від драматургії. Багато сил складанню високомистецького репертуару ...
>Переслідування театрупризвело доти, щобільшістьаматорських іпрофесійних трупспинилиставити укра-їнськіп’єси. Цевикликалоневдоволення іобурення не лишепередової спільноти України, але й іпрогресивнихкілвсієїРосії. Так,видатнаросійська акторкаГ.Н.Федотова з протеступротишовіністськоїурядової політики вобластімистецтва у 1877роціобрала для свогобенефісу драму Т.Г.Шевченка «НазарСтодоля».
>ПобоюваннястосовнонадмірностіЕмського актувисловилинавітьпредставникичиновницько-бюрократичногоапарату. Київський,подільський таволинський генерал-губернатор удокладнійзаписці доміністерствавнутрішніхсправ у 1881роцізазначав, що указвикликавзасудження всіх «>взагалі людей, котрі неспівчуваютьпринциповібеззасновнихпритиснень, особливо призаборонахвиконання намалоруськомуговорісценічнихвистав імузики». У 1881 р.царський урядрозіслав губернаторамроз’яснення, вякомуїмпропонувалось самимвирішувати,дозволяти чизабороняти «малоросійські»п’єси. Цевідкривалопевніможливості дляорганізаціїукраїнського театру. 1
1882 р.М.Кропивницькийстворивпершуукраїнськупрофесійну трупу. Донеї булизапрошеніактори-професіонали йаматориК.Стоян-Максимович,І.Бурлака,М.Садовський,Н.Жаркова,О.Маркова,М.Заньковецька,Л.Манько,О.Вірина,А.Максимович. Доїї репертуаруувійшли «Наталка-Полтавка»І.Котляревського, «НазарСтодоля»Т.Шевченка, «>Чорноморці»М.Старицького, «>Сватання наГончарівці» та «>Шельменко-денщик»Г.Квітки-Основ’яненка таін.М.Кропивницькийпоповнив йогосвоїмип’єсами «>Глитай, чи жпавук», «>Докисонцезійде, росаочівиїсть»,етюдом «Поревізії».Виставитрупирізковиділялися натлітодішнього театру якзмістом, то йвиконанням.Кропивницький-режисерпрагнув доідейно-художньоїцілісностіспектаклів, догармонійногопоєднання такихкомпонентів, якакторськагра,художнєоформлення,музика,співи,танці.Коштитрупискладалисялише ізкасовоївиручки.Колектив немавстаціонарногоприміщення й бувприречений намандрівне життя.
У 1883році директоромтрупи ставшиМ.Старицький, аМ.Кропивницькийзалишивсярежисером йактором.Об’єднаннянайвидатнішихдіячівукраїнського театру благотворновідбилося натворчомузростаннютрупи.Її складпоповнивсяновимиталановитимиакторами (>М.Садовська-Барілотті,Г.Затиркевич-Корпинська,П.Саксаганський,І.Карпенко-Карий, В.Грицай,Ю.Косиненко,М.Манківський таін.), а репертуар –новими постановками («Задвома зайцями»М.Старицького, «>Запорожець заДунаєм»С.Гулака-Артемовського, «>Утоплена»М.Старицького таін.).
У стислий годинумолодіактори сталивидатнимимайстрамисцени.
>Безпосереднюпідготовкумузичних тавокальних силтрупиздійснювавМ.Лисенко.Вона могластавити іоперніспектаклі. У 1885 р. трупа, Яканалічувалаблизько стаосіб,розділилася надві – подкерівництвомМ.Кропивницького й подкерівництвомМ.Старицького.
УтрупіМ.Кропивницького булизібранінайталановитішісилитодішньогоукраїнського театру:М.Заньковецька,М.Садовський,П.Саксаганський,М.Садовська-Барілотті,Г.Затиркевич-Корпинська,А.Максимович,І.Загорський,А.Переверзєва,О.Маркова,Д.Мова, П.Карпенко,Л.Квітка таін.Серед нихвиділявся сам учредительтрупиКропивницький –чудовийвиконавець яккомедійних, то йдраматичних ролей. Ускарбницю світовогомистецтваувійшовстворений нимгероїчний образ ТарасаБульби. 1
Українська драматургія і театр 70-90-х рр.. 19 ст
... актори, як Кропивницький, Заньковецька, Садовський, Саксаганський - блискуча плеяда майстрів української сцени, ввійшли золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва». З почуттям громадянської відповідальності за свою справу корифеї українського театру ...
Великаукраїнська акторкаМ.К.Заньковецьканатхненнорозкривала темужіночоїдолі.Вона бувпершоювиконавицеюголовних ролей уп’єсах «>Безталанна», «Наймичку»І.К.Карпенка-Карого, «>Докисонцезійде, росаочівиїсть»М.Л.Кропивницького, «>Циганка Аза»М.П.Старицького, «>Лимерівна» Панаса Мирного.Неповторні,своєрідніхарактеристворивН.К.Садовський (Назар уп’єсі «НазарСтодоля» Т.Г.Шевченка, Микола уп’єсі «Наталка-Полтавка»І.П.Котляревського таін.).
2 >Керівникзапровадивнову системуорганізаціїтрупи –товариство на паях, доякого входило десятьпровіднихакторів, щоколегіальновирішували запитання репертуару, маршруту, найму йзвільнення,дисципліни.Трупавідновилавиставипопередніх років,інсценізувалановіп’єсиІ.Карпенка-Карого – «>Бондарівна», «>Розумний й Дурень», «Наймичку», «>Безталанна», «Мартін Боруля». За роктасвоєїдіяльності (1885-1888) трупавідвідала понаддвадцять міст України, атакож Петербург й Москву, декористувалася дійснотріумфальнимуспіхом.3
>ТрупаМ.Старицького (>Є.Боярська,О.Вірина,М.Маньківська, В.Грицай,Ю.Косиненко,Л.Манько,Л.Ліницька,Ю.Шостаківська таін.)такожбазувалася натовариських засідках.Ідейні таорганізаційніпринципи,запровадженіКропивницьким йСтарицьким под годинуїхньоїспільної роботи, й тутзалишилися всилі. За роктасвоєїдіяльності (1885-1891) трупавідновилавистави «Наталка-Полтавка», «НазарСтодоля», «>Сватання наГончарівці», «>Глитай, чи жпавук», «Дайсерцю волю,заведе в неволю», «>Докисонцезійде, росаочівиїсть», «Задвома зайцями», «>Запорожець заДунаєм», «>Чорноморці», «>Утоплена», «Гаркуша».Крім того, репертуарпоповнивсяп’єсами «Не судилося», «ЮркоДовбиш», «>Крути, та неперекручуй» таін.М.Лисенко написавшимузику довистав «Ой, не ходи,Грицю, та і навечорниці», «>Різдвянаніч», «>Ніч подІвана Купала».Трупарозширилатериторіальнімежідіяльностіукраїнського театру: вонгастролювала у Кріму, наКубані,Поволжі, вПольщі,Білорусії, наКавказі,відвідала Москву та Петербург.Сприйнявшикращіздобуткитодішнього репертуару,колективторувавновішляхи в напрямкупорушеннясуспільнозначущихпитань,відігравзначну роль удальшомурозвиткумузичного жанру,піднісмистецтвотеатральноїрежисури. 1
Уподальшомукращітрадиціїперших українськихпрофесійнихколективівпродовжилиновівеликітрупи:М.Садовського (>діяла із 1888 по 1898 р.),М.Кропивницького (1888-1893; 1894-1900),П.Саксаганського таІ.Карпенка-Карого (1890-1909).Їхню основускладалосузір’явідомих намакторів.З’явилися іновіталановитісили –Ф.Левицький,Г.Борисоглібська,І.Загорський,Д.Гайдамака, В.Марченко,І.Мар’яненко таін.
>Крім великихдраматичнихколективів, у 80-90-хроках на Українідіялокількадесятківукраїнсько-російських труп,створенихколишнімиакторами. Українськіпровінціальнітрупи частогастролювали за межами України. Так, трупаГ.О.Деркача протягом 20 роківуспішновиступала врізнихмістахЦентральноїРосії, Уралу,Сибіру. У 1893році вонпобувала на гастролях уФранції,показавши уПарижі «Наталку-Полтавку» та «НазараСтодолю». 2
>Розвивалося в Українітакож йросійськетеатральнемистецтво. У великихмістах, деіснувалиспеціальнітеатральніприміщення,гралисезонніросійськітрупи.Серед нихглибоким,творчимпідходом до постановкивистав у80-ті роктавиділялась трупаМ.М.Синельникова уХаркові.Багаточисленніросійськімандруючітрупигастролювали у невеликихмістах тамістечках (>Н.Х.Рибакова,І.П.Киселевського,М.Т.Іванова-Козельського таін.).
Драматичний театр та кінематограф Харківщини у ХХ столітті
... театрiв впливали й на розвиток провiнцiйного театрального мистецтва. До Харкова приїжджали на гастролi Художнiй i Малий театри, трупа В. Мейєрхольда, Драматичний театр В. Комiсаржевської, який ... iменами М. Старицького, М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого, П. Саксаганського. Але попри всi негаразди творча iнтелiгенцiя України глибоко вiдчувала дух часу, молодi таланти, спираючись на величезнi ...
3
1891 р. уКиєві буворганізованийперший постійнаросійський театрМ.Соловцова. Театрвідрізнявсявисокимпрофесіоналізмомакторів (>М.П.Рощин-Інсаров,Є.Я.Нєдєлін,О.А.Пасхалова таін.).Вінзнайомивглядачів ізкращими образамиросійськоїдраматургії –п’єсамиМ.В.Гоголя,Л.М.Толстого, А.П.Чехова. 4
У60-90-ті роктазначнізмінивідбулися урозвитку театральногомистецтваСхідноїГаличини. 29березня 1864 р. уЛьвовізасновано Українськийпрофесійний театр «Руськабесіда»,якийочоливО.Бачинський.Його репертуарскладався зтворівнаддніпрянських йзахідноукраїнськихписьменників,кращихзразківєвропейськоїдраматургії.Колективуспішногастролював умістахСхідноїГаличини таПівнічноїБуковини. Однакнезабаром черезгостресуперництвоміжмосквофілами йнародовцями завплив нанього театрпочавзанепадати.Йогопіднесенню багато вчомусприявМ.Кропивницький,який усередині 70-х роківпрацював тут ще зазапрошенням.Саме тодізахідноукраїнськіглядачіпознайомилися ізновимип’єсами української таросійськоїкласики. Утеатрі ізуспіхомставилисяп’єси «>Ревізор», «Одруження»М.В.Гоголя, «Весілля Кречинського»А.В.Сухого-Кобиліна, «Гроза»О.М.Островського.Згодом булипоставлені «>Безталанна», «Мартін Боруля»І.К.Карпенка-Карого, «>Лимерівна» Панаса Мирного, «>Украденещастя»І.Я.Франка, «Влада пітьми»Л.М.Толстого таіншіп’єси. Утеатрівирослиталановитіактори –І.Гриневицький,М.Романович таін. 1
>Багатозусиль длярозвиткутеатральної культуриСхідноїГаличинидоклавІ.Франко. Усвоїхстаттях йтеатральнихрецензіяхвінвиступав за дійснонародний театр,який бісприяврозвитковіосвіти трудящих, ставши бі «>школою життя».Іван Франкорізкокритикував «>неостроумние комедії і псевдоісторичне драми».
>Загалом Український театрдругоїполовини XIX ст.досягглибокоїнародності, національноїсвоєрідності,змістовності,великоїкритично-викривальноїсили йвисокоїхудожньоїдовершеності. 2
>Висновок
>Незважаючи наадміністративно-цензурніутиски царського уряду,українськадраматургія йтеатральнемистецтводосягливисокогорівнярозвитку. Цесталосязавдякиподвижницькійтворчійдіяльностівидатнихписьменників ймайстрівсцени. Українськадраматургіярозвивалася входівиникнення істановленнянаціонального театру, бувнерозривнозв’язана із нимзагальнимиінтересами. Українськадраматургіяспиралася накращіздобуткиусієїлітератури, надраматургічнітрадиції І. П.Котляревського, Т. Р.Шевченка.
Одним іздраматургів бувКропивницький. Упостійнихтворчихпошукахвінішов шляхомпоглибленняпсихологічних характеристиксвоїхгероїв,використання скарбівусної народної творчости,розширенняжанрів українськоїдраматургії.Характерноюособливістю драматургаєнезвичайневміннядобирати ймайстернопредставлятитиповісоціальніявища,створюватихарактерніпобутовісцени,малюватидраматичнікартини народного життя.
>Багатогранним бувтакож талантписьменника й драматурга М. П.Старицького. УосновісвоїйтворчістьСтарицькогореалістична, демократичназмістом йспрямуванням,перейнятагарячимпочуттямлюбові дорідного народу та йогогероїчногоминулого. Драматург широкоосвітив темупригнобленняглитаямисільськоїбідноти,виступивпротитемряви, щопанувала вукраїнськомуселі,виражав думку пронеобхідністьпрацювати длянародові.
>Найвизначнішоюпостаттю вукраїнськійдраматургіїдругоїполовини XIXстоліттяє І. До.Карпенко-Карий.Вінувійшов доісторії українськоїдраматичної культури й якборець занаціональний театр, й яктворецьгостросоціальноїдрами такомедії.Йогодрами такомедіїпоряд зп’єсамиКропивницького йСтарицькогостановилиміцну основу репертуаруукраїнськогореалістичного театру.Творам драматургапритаманнінезвичайнаемоційність,ліричність,напруженістьситуації,яскравістьмовиперсонажів, показорганічнихзв’язківлюдини ізїїоточенням. «Я узявши життя», — мовивши драматург йцимвизначивосновний принципсвоєї творчости.
Культура незалежної України
... історія, культура, зовнішня і внутрішня політика та суспільно-громадянське життя набуває докорінних змін - знову ж таки, ми на шляху до ще більш нової перебудови. Та майбутнє України ... з пріоритетом культури. .Епоха Відродження український культура національний оновлення Особливістю української культури в ... Причини цього в тому, що українська культура перебувала в умовах тривалого бездержавного буття, ...
>Видатниммайстромдраматургії був І. Я. Франко.Вінстворивкласичнізразкисоціально-психологічноїдрами, народноїкомедії,романтично-легендарнихтворів наісторичномуматеріалі таін. Усвоїхп’єсах Франкопершимсередзахідноукраїнськихдраматургівстверджувавреалізм йнародність.
>Ідейнаглибина,демократичний пафоссоціальноговикриття, силареалістичногопроникнення всуспільнівідносини, вморально-етичні засадипореформеної доби – всецесвідчило проноваторський характер українськоїдраматургіїдругоїполовини XIXстоліття.
>Пліднимґрунтом, наякомувизрівалоукраїнськепрофесійнесценічнемистецтво, буваматорський театр.Вінпідготувавґрунт длярозвиткупрофесійногоукраїнського театру.Щоправда, у70-ті роктавін докінцяще несформувався черезперепони, політикипритиснень ізаборон, щочинилисяцарськимурядом. У 1882 р. М.Кропивницькийстворивпершуукраїнськупрофесійну трупу. У 1883році директоромтрупи ставшиМ.Старицький, аМ.Кропивницькийзалишивсярежисером йактором.Безпосереднюпідготовкумузичних тавокальних силтрупиздійснювавМ.Лисенко. У 1885 р. трупа, Яканалічувалаблизько стаосіб,розділилася надві – подкерівництвомМ.Кропивницького й подкерівництвомМ.Старицького.
>Крім великихдраматичнихколективів, у 80-90-хроках на Українідіялокількадесятківукраїнсько-російських труп,створенихколишнімиакторами. Українськіпровінціальнітрупи частогастролювали за межами України.Розвивалося в Українітакож йросійськетеатральнемистецтво. У великихмістах, деіснувалиспеціальнітеатральніприміщення,гралисезонніросійськітрупи.
1891 р. уКиєві буворганізованийперший постійнаросійський театрМ.Соловцова. Театрвідрізнявсявисокимпрофесіоналізмомакторів.Вінзнайомивглядачів ізкращими образамиросійськоїдраматургії –п’єсамиМ.В.Гоголя,Л.М.Толстого, А.П.Чехова.
У60-90-ті роктазначнізмінивідбулися урозвитку театральногомистецтваСхідноїГаличини. 29березня 1864 р. уЛьвовізасновано Українськийпрофесійний театр «Руськабесіда»,якийочоливО.Бачинський.Багатозусиль длярозвиткутеатральної культуриСхідноїГаличинидоклавІ.Франко.
>Загалом Український театрдругоїполовини XIX ст.досягглибокоїнародності, національноїсвоєрідності,змістовності,великоїкритично-викривальноїсили йвисокоїхудожньоїдовершеності.
>Література
1. Історія УРСР, тому 4,Київ «>Наукова думка», 1983
2. Історія України, книга 1,Київ «Ли-бідь», 1991
3. Історія України в особах,Київ, 1997
4. Історія України «Зпрадавніхчасів досьогодення»,Харків «>Торсінг», 2000
5.Дитячаенциклопедія «Україна»,Харків «>ФОЛІО», 2003
