Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Вінницький торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельно-економічного університету
Кафедра сучасних європейських мов
Реферат
з дисципліни: «Українська мова»
на тему:
«Мова людини як дзеркало її духовної культури»
Виконала студентка
групи Дф-22д
Могилка Олена
Вінниця 2014
Зміст
Вступ
1. Мовна культура
2. Мовний етикет як важлива складова культури мовлення
3. Риторика в житті сучасної людини
4. Культура спілкування — частина культури поведінки людини у суспільстві
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Людська мова — дзеркало культури, в ній відображається не тільки реальний світ, що оточує людину, не тільки реальні умови його життя, але і суспільна самосвідомість народу, його менталітет, національний характер, спосіб життя, традиції, звичаї, мораль, система цінностей, світовідчуття, бачення світу.
Культура мови — дотримання усталених мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовновиражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.
Мовна культура — це надійна опора у вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів, у вихованні, у прояві справжнього патріотизму.
Культура людського спілкування — це частка загальної моральної культури особистості.
Відсутність культури спілкування — свідчення бездуховності людини. Ще мудрий Езоп довів, що наше слово — це і найкраще, що є в розпорядженні людини і найгірше, чим вона володіє.
Від того, як люди розмовляють між собою, залежить настрій, стан нервової системи, благополуччя і спокій у сім’ях, колективах.
Нарешті, від манери спілкування багато в чому залежить успіх у роботі. Володіючи нормами культури спілкування, людина зможе уникнути багатьох проблем, конфліктів, швидше досягне життєвих цілей.
Спілкування є одним із проявів людської сутності, особистісною формою існування і функціонування суспільних відносин.
Формування внутрішнього світу людини, її свідомості, почуттів, знань можливе лише завдяки спілкуванню між людьми.
Управління культурою
... прилучення їх до цiнностей вiтчизняної та свiтової культури. [12] 4. Система органів управління культурою Полiтику держави в сферi культури, правовi, економiчнi та соцiальнi гарантiї її реалiзацiї, ... щодо дiяльностi у сферi культури; дбати про збереження культурної спадщини, традицiй народної культури, сприяти охоронi пам'яток iсторiї та культури; поважати культуру, мову, традицiї, звичаї та обряди ...
Культура мови є одним з головних показників культури людини загалом, широти та глибини її знань та думок.
Пауло Коельо у книзі «П’ята гора» пише:
«З усіх видів смертоносної зброї, які здатна придумати людина, найстрашніше, найсильніше — слово.
Кинджали та списи залишають сліди крові, стріли видні на відстані. Отруту можна знайти завчасно й уникнути смерті.
Слово ж знищує непомітно».
1. Мовна культура
Мовна культура — це мистецтво мовного спілкування з повним дотриманням певних вимог, і умовностей,предписиваемих сучасними нормами мовного спілкування.
Під мовної культурою мається на увазі мистецтво володіння всім арсеналом мовних засобів. Культура мови передбачає вироблення етичних норм спілкування, які характеризують загальну культуру людини .
Термін «культура мовлення» має широке і вузьке смислове вживання. У першому випадку означає вміння використовувати всі способи впливу на слухачів, які пов’язані з мовою і збігаються з поняттям «мовленнєва майстерність».
У другому — це правильність, грамотність мовлення, тобто знання оратором загальноприйнятих норм (правил) літературної мови.
Сьогодні культура і мова виявилися об’єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховності.
Неабияке значення має тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Ввічливість, уважність і чемність — основна вимога мовного етикету. Від чемного привітання, шляхетного потиску руки, невимушеної, ненав’язливої розмови виграш обопільний. Лихослів’я, лицемірність, невміння вислухати колегу, навпаки, лише нервує, псує настрій.
Є в нашій мові коротке, але напрочуд тепле слово “дякую”. Чи часто користуємось ми ним, особливо в магазинах? Цілий день стоїть за прилавком продавець. Беручи покупку ми нерідко забуваємо сказати одне-єдине слово. А може, воно б зняло в людини втому, підняло настрій.
Вироблені віками і закріплені кращі форми вітань-звертань, повсякденного спілкування — не звичайна людська забаганка, не пусте фразерство. Це наш повсякденний етикет, наша культура, взаємини, зрештою, наше здоров’я не тільки в буквальному, а й переносному значенні. Це наш спосіб життя.
Ми часто говоримо один одному: бажаю тобі всього доброго, бажаю тобі добра і щастя. Це не тільки вияв ввічливості. У цих словах ми виявляємо свою людську сутність.
Ми говоримо один одному: здрастуйте, доброго здоров’я. Цим ми висловлюємо своє ставлення до найбільшої цінності — людини. Не сказати людині здрастуйте — значить виявити своє моральне невігластво. Слово “здрастуйте” має чудодійну властивість. Воно пробуджує почуття взаємного довір’я, зближує людей, відкриває їм душі.
Звертаючись один до одного з проханням, ми говоримо: будь ласка. У цьому простому й чудовому вислові, що здатний чудодійно впливати, захована наша повага до гідності людини, шанування в ній самостійності, незалежності, доброї волі.
Культура мовленнєвого спілкування охоплює дві складові: культуру говоріння та культуру слухання.
Що до «говоріння», то це механізм побудови висловлювань відповідно до індивідуальних особливостей людини, що говорить. Це й особливості використаної лексики, і володіння граматикою, і багатство асоціацій, і продуктивність чи стереотипність мовлення, його динамічність, прояв за допомогою слів певного ставлення до співрозмовника. Конструюючи висловлювання, ми стимулюємо іншу людину до створення внутрішнього образу, подібного до того, що йому передається.
Основи культури ділового мовлення — Діловодство — ...
... засобом спілкування, нако-пичення й передачі інформації, навчання, виховання та формування духовного світу вона немислима без належної культури мовлення. Культура мовлення — збереження мовних норм вимови, на-голошування, ... 1. Культура усного ділового мовлення Офіційно-діловий стиль (ОДС), окрім писемної форми, реа-лізується також і в усній (ділові наради, публічні виступи, теле-фонне спілкування та ...
При цьому відбувається розв’язання конкретних комунікативних задач відповідно до мети мовлення й особливостей ситуації. Висловлювання конструюються відповідно до граматичних правил, а з погляду психології вони несуть у собі переконуючий вплив.
Виділимо правила для мовця:
- Ш доброзичливе ставлення до співрозмовника, повага до адресата;
- Ш необхідно виявляти доречну у певній ситуації ввічливість (враховувати стать, вік, службовий чи суспільний статус тощо);
- Ш мовцеві не рекомендується ставити в центр уваги своє «я», нав’язувати свої думки й оцінку подій;
- Ш мовцеві треба вміти вибирати тему для розмови, доречну в кожній ситуації, яка є цікавою, зрозумілою партнерові;
- Ш мовець повинен стежити за логікою розгортання тексту, за тим, щоб висновки не протирічили задуму бесіди;
- Ш мовець повинен пам’ятати, що межа смислового сприйняття і концентрації уваги у слухача — обмежені;
- Ш мовцеві необхідно постійно відбирати мовні засоби відповідно до вибраної тональності тексту, орієнтуючись не тільки на адресата, але й на ситуацію спілкування загалом, на офіційність або неофіційність ситуації;
- Ш мовець повинен пам’ятати, що в усному контактному безпосередньому спілкуванні слухач не тільки чує, але й бачить його, отже, сприймає жести, міміку, пози, загальну манеру триматися при розмові й культуру поведінки.
Слухання — не просто мовчання, а активна діяльність, своєрідна робота, їй передує бажання почути, інтерес до співрозмовника. Те, як людина реагує на повідомлення іншого, залежить від рівня її моральності, її культури.
Щоб слухання було ефективним, відповідало високому рівню культури спілкування, зокрема моральної, оцінні судження та інтерпретації бажано звести до мінімуму або краще зовсім ними не користуватися. У противному разі ми починаємо начебто «вимірювати» думки, почуття співрозмовника своїми мірками, порівнювати їх зі своєю шкалою цінностей. Водночас партнер по спілкуванню звертається до нас зовсім з іншим бажанням.
Звичайно, це не означає, що не треба висловлювати власну думку. Проте завжди бажано пам’ятати про мету слухання, особливо в тому разі, коли співбесідник і контакт з ним значимі для нас.
Якщо основою спілкування є інформативна функція (наприклад, на лекції) чи функція контролю за мовленням (наприклад, при вивченні іноземної мови), то й вимоги до процесу слухання мають бути належними.
2. Мовний етикет як важлива складова культури мовлення
Мовний етикет — це сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національно-специфічних стійких формул і виразів у ситуаціях установлення контакту зі співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності. Ці засоби ввічливості орієнтовані на вираження поваги до співрозмовника та дотримання власної гідності. Вони є органічною частиною культури спілкувальних взаємин, соціальної культури загалом.
Культура спілкування як основа взаємодії між людьми
... накопичення людиною культури спілкування на основі рефлексії та саморегуляції. Для того, щоб з’ясувати, що означає поняття культура спілкування, ми звернемося до загального поняття “культура”, визначення якого ... пов’язаних рядом чинників (спільною історією, географічним положенням, мовою, релігією тощо). З тлумаченням культури як способу та стилю життя погоджується більшість представників світової ...
Мовний етикет відзначається стійкістю і консервативністю, і в цьому стає подібним до офіційно-ділового стилю, який теж в ідеалі має лишатися сталим і непорушним.
Мовний етикет запрограмований на найрізноманітніші типові ситуації, в яких використовують сталі мовні структури, кліше, закріплені національними культурними традиціями. Щоразу, в певних ситуаціях, ми повторюємо стереотипи поведінки, у тому числі мовної які поза нашою свідомістю автоматично використовують у разі потреби.
Використання правил мовного етикету великою мірою залежить від конкретної ситуації спілкування місця й обставини розмови, цільової настанови (повідомити, вплинути вразити здивувати, шокувати тощо).
Але найбільшої ваги набувають міжособистісні стосунки.
Залежно від цього може йтися про 5 тональностей спілкування високу, нейтральну, звичайну, фамільярну, вульгарну.
Висока тональність відповідає спілкуванню у сфері суто формальних суспільних структур (урочисті заходи, дипломатичні прийоми тощо).
Нейтральна — функціонує у сфері офіційних установ. Вона найближча до здійснення службових повноважень працівника органів внутрішніх справ.
Звичайна тональність характерна для спілкування на побутовому рівні.
Фамільярна забезпечує спілкування в колі сім’ї, дружньому товаристві, емоційна.
Вульгарна спостерігається у соціально неконтрольованих ситуаціях, занадто емоційна. При звертанні до незнайомих людей використовують нейтральні структури етикету. До близьких навпаки — емоційні, фамільярні, дуже рідко нейтральні.
Залежно від типових ситуацій спілкування мовний етикет можна поділити на групи, різновиди.
Одиниці вітання, привітання доброго ранку, вітаю вас, добридень, здоров був.
Одиниці звертання та привертання уваги будьте добрі скажіть, будь ласка, будьте ласкаві, чоловіче добрий, вельможний пане, вельмишановний добродію тощо.
Одиниці представлення під час знайомства а) в ділових стосунках використовують такі компоненти посада, професія звання ім’я та по батькові, адже це важливо для здійснення функціональних обов’язків, б) ділові стосунки дещо «пом’якшують» вимоги етикету навіть у таких випадках, коли відбувається знайомство між чоловіком і жінкою. Звичайно, жінка не може нав’язувати знайомство сама. Але ці вимоги відступають, якщо йдеться про суто ділову зустріч.
Під час знайомства використовують кліше: дозвольте відрекомендуватися, представити, знайомтеся тощо.
Запрошення: приходьте, ласкаво просимо, зайдіть тощо.
Побажання, поздоровлення: дай Боже, хай щастить, на добраніч хай Бог милує тощо.
Згода і незгода: так, я не заперечую ви маєте рацію, авжеж.
Прохання: дозвольте, просимо, якщо вам не важко, будь ласка не відмовте, благаю та інші.
Розвиток європейської культури
... поколінь. 2. Європейська культура раннього періоду. Первісне суспільство. Міфологія Для первісної культури характерна єдність, синкретизм утилітарного і художнього елементів. Уява людини про світ ще не сформувалася. Сама людина і ...
Подяка: спасибі дякую, дуже вдячний, вік не забуду.
Вибачення: пробачте, перепрошую, даруйте, вибачте.
Комплімент: може стосуватися зовнішності схвалення вчинків, виконаної роботи.
3. Риторика в житті сучасної людини
Ритомрика — це наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Ця наука вивчає методику творення тексту, визначає його структуру, найбільш придатну для зрозумілого й аргументованого викладення думки.
Уміння переконувати співрозмовника, уміння правильно й красиво говорити, привертати увагу й здобувати довіру слухачів потрібне нам в усіх сферах життя. Володіння мистецтвом слова — одна з умов для досягнення успіху в багатьох професіях. Уміння складати й виголошувати промови необхідне юристові (риторика й виникла як мистецтво складання судових промов).
Політик, що говорить грамотной переконливо, викликає повагу й довіру громадян, тоді як ті політичні діячі, які не надають ваги цьому вмінню, легко потрапляють у кумедні ситуації.
У навчальній діяльності студентів і школярів риторична майстерність незамінна, бо вона допомагає правильно написати й захистити реферат чи наукову роботу, цікаво побудувати усну відповідь на заняттях.
Ораторське мистецтво використовується й у галузі реклами, адже її завданням є переконати можливих покупців вибрати саме цей товар чи послугу. Навіть повсякденне спілкування у колі друзів іродичів потребує певної майстерності, адже саме мова є основним засобом встановлення контактів між людьми.
Риторику можна визначити і як науку, і як мистецтво. Головне її завдання — переконати слухачів у чомусь за допомогою слова, донести до них через промову певну думку, змусити перейнятися якимись почуттями. Мовою, що має переконувати, називав риторику давньоримський оратор Цицерон.
Отже, риторика — це наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Ця наука вивчає методику творення тексту, визначає його структуру, найбільш придатну для зрозумілого й аргументованого викладення думки.
Риторика як мистецтво передбачає вміння добре говорити, грамотно будувати висловлювання й уживати слова. Це зумовлює зв’язок риторики з такими розділами науки про мову, як стилістика,орфоепія, синтаксис та інші.
Окрім того, ораторське мистецтво — це й уміння говорити красиво, прикрашати свою мову. Цю особливість мистецтва слова відображає одна з його назв — «красномовство». Але навіть досконало володіючи мовою, оратор перш за все повинен мати що сказати, вміти добирати інформацію. Недаремно риторика на ранніх етапах свого розвитку поєднувалася з філософією, тобто слово не відділялося від думки.
4. Культура спілкування — частина культури поведінки людини у суспільстві
Жодна людина не існує сама по собі, оскільки людина — це результат її соціалізації і стає такою завдяки спілкуванню.
Спілкуючись, люди повинні рахуватися із соціальними нормами, звичаями, традиціями, що існують у даному суспільстві, колективі. Від того, як люди розмовляють між собою, залежить настрій, стан нервової системи, благополуччя і спокій у сім’ях, колективах.
Нарешті, від манери спілкування багато в чому залежить успіх у роботі. Володіючи нормами культури спілкування, людина зможе уникнути багатьох проблем, конфліктів, швидше досягне життєвих цілей.
Культура спілкування є складовою частиною культури людини. Для неї характерною є нормативність, яка визначає, як мають спілкуватися люди в певному суспільстві, у конкретній ситуації.
Розвиток української культури та мистецтва у другій половині XIX ст
... на два окремих колективи. Протягом другої половини 80-90-х років діяло ... неоціненним надбанням української культури. В центрі уваги автора - доля людини, кривда і безправ'я, ... У 70-90-х роках українська література більше звертається до художнього ... ширші можливості для розвитку театрального мистецтва. У 1882 р. з ... *. В другій половині XIX ст. розгорнулась активна літературна діяльність засновника ...
Культура людського спілкування — це частка загальної моральної культури особистості. Відсутність культури спілкування є свідченням бездуховності людини. Пауло Коельо у книзі «П’ята гора» пише: «З усіх видів смертоносної зброї, які здатна придумати людина, найстрашніше, найсильніше — слово». Кинджали та списи залишають сліди крові, стріли видні на відстані. Отруту можна знайти завчасно й уникнути смерті. Слово ж знищує непомітно». Тому, слід завжди думати насамперед про те, щоб сказане нами слово не образило іншу людину, не принизило її гідності. До того ж важливо дбати про те, щоб не допускати неправильного вживання слів, помилок в їх говорінні, неправильної побудови речень. Марк Твен колись сказав, що відмінність між правильним і майже правильно сказаним словом, як між блискавкою та світлячком.
Спілкування є одним із проявів людської сутності, особистісною формою існування і функціонування суспільних відносин. Тому воно нерозривно пов’язане з діяльністю і духовним світом людини, доповнює їх. Отже, жодна спільна діяльність не може відбуватися без координації людських дій, узгодження цілей, обміну думками тощо.
Формування внутрішнього світу людини, її свідомості, почуттів, знань теж можливе лише завдяки спілкуванню між людьми. Науково доведено, що позбавлені спілкування діти помітно відстають у розвитку мовлення, що негативно відображається на рівні їх загального розвитку та комунікативних навичках.
Навіть дорослі, якщо їх позбавити на тривалий час можливості спілкування, можуть втратити і навички мовлення. Наприклад, боцман Александр Селкірк — прототип Робінзона Крузо, який майже 5 років прожив самотньо на безлюдному острові та розучився розмовляти, лише за кілька тижнів, як його було знайдено англійськими військовими моряками, зміг зрозуміло розповісти свою історію.
Таким чином, спілкування є невід’ємною і дуже важливою стороною людського існування, необхідною передумовою формування людини як соціальної істоти.
Спілкування є необхідною передумовою існування суспільства, оскільки за його допомогою досягається необхідна організація та єдність дій окремих людей, здійснюється інтелектуальна та чуттєво-емоційна взаємодія між ними, формуються спільність настроїв і поглядів, досягаються взаєморозуміння і узгодженість дій, згуртованість і солідарність, без яких неможлива спільна, колективна діяльності.
Висновки
Отже, культура спілкування є складовою частиною культури людини. Культура мовлення означає наявність у промові вдало застосованих художніх форм і ораторських засобів, щоб зробити мову, за висловлюванням В. Г. Костомарова, «не лише правильною…. але й виразною, чіткою, оригінальною і цікавою».
Не зважаючи на те, яке ти місце займаєш у суспілстві, потрібно завжди дотримуватись правил мовного етикету. Ми з’ясували що мовний етикет — це сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національно-специфічних стійких формул і виразів у ситуаціях установлення контакту зі співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності.
У повсякденному житті, так як і на різних ділових зустрічах, людина має чітко формулювати свою думку, своє мовлення будувати за дотриманням певних правил. Людина не повинна забувати, що про її грамотність, розвиненість говорить те як вона спілкується.
Світ і людина в культурах Далекого Сходу
... окремої особистості. Можна згодитись із дослідником Ю. Павленком, що давньосхідна людина могла самореалізовуватися ... Неоднозначне ставлення у цих двох культур до смерті. Єгиптяни підходили до ... своєрідними універсальними символами соціального становища людини: цар, багатий, бідняк, праведник, страждалець. ... Гомера, цілком застосовано до міфів народів Сходу: "Весь зміст, приписуваний богам, повинне ...
Кожна людина повинна вчитися вмінню говорити красиво, прикрашати свою мову. Але навіть досконало володіючи мовою, оратор перш за все повинен мати що сказати, вміти добирати інформацію.
На сьогоднішній день люди повинні вміти не тільки гарно говорити, а й слухати. Слухання — не просто мовчання, а активна діяльність, своєрідна робота, їй передує бажання почути, інтерес до співрозмовника. Те, як людина реагує на повідомлення іншого, залежить від рівня її моральності, її культури.
Не потрібно ображатись на тих людей, які при розмові щось не запам’ятали, потрібно спочатку звернути на себе увагу, можливо ви не вмієте донести ту чи іншу інформацію.
Не потрібно забувати те, що «Слово людське може бути виточене, як меч, і тоді воно буде ранити й убивати; і може бути зм’якшене, як єлей, і тоді буде лікувати».
Словами можна піднімати, очищати й облагороджувати людей, прищеплювати їм віру, радість і бадьорість, відроджувати в них любов і милосердя, вносити в душу мир і спокій. І навпаки — кепськими словами можна вбивати й отруювати душу, можна заразити всіма видами пристрастей, гріха й пороку, можна розтлівати безневинні, чисті серця, можна отруювати існування навколишніх.
етикет мовний риторика
Список використаних джерел
1. Шевчук С. В. Ділове мовлення. Модульний курс: Підручник. — К.: Літера ЛТД, 2003. — С.-590.
2. Шмидт Р., Мистецтво спілкування. — М., 1992.
3. Митителло В.Л., Етика й етикет ділової людини. — Самара, 1992., С.-302.
4. Іванова Е.Н., Ефективне спілкування і конфлікти., С-П., 2007 р., С.-15-27.
5. Струганець Л. Культура мови. Словник термінів. — Тернопіль, 2000 р.
6. Сербенська О. А., Волощак М. Й. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем. — К., 2001 р.
