Управління культурою

Курсова робота

Актуальність даної теми полягає у тому, що в наш час досить гостро стоїть питання про охорону та збереження пам’яток історії та культури українського народу. Незважаючи на те, що ця сфера розширюється швидкими темпами, вона потребує особливої уваги з боку держави.

Пiд термiном «культура» (лат. cultura) розумiють сукупність матерiальних i духовних цiнностей, створених суспiльством, що характеризують його історико досягнутий рівень розвитку. Таким чином, до культурних цiнностей належать об’єкти матерiальної i духовної культури, що мають художнє, iсторичне, етнографiчне та наукове значення. Питання збереження, примноження та iнтенсивного використання культурних цiнностей для морально-естетичного виховання населення посiдають особливе мiсце серед державних iнтересiв.

Культура як самостiйна галузь соцiально-культурного будiвництва включає широке коло державних i громадських органiв, пiдприємств, установ, органiзацiй, закладiв культури. До цiєї галузi належать: театральне, музичне, хореографiчне, образотворче, декоративно-прикладне, естрадне й циркове мистецтво; концертні органiзацiї, музеї, бiблiотеки, будинки культури тощо; кiнематографiя; телебачення й радiомовлення; видавнича справа, полiграфiя та торгiвля книгами.

Управлiння культурою полягає в: органiзацiї створення, розповсюдження та популяризації творiв лiтератури й мистецтва; забезпеченні поширення iнформації i пропаганди досягнень культури; збереженнi та використаннi культурних цiнностей; охоронi творiв мистецтва й пам’ятникiв культури, пiдвищеннi культурного рiвня населення України; керiвництвi пiдприємствами, органiзацiями, установами й закладами культури.

1. Основні принципи культурної політики в Україні

Основними принципами культурної полiтики в Українi є:

  • визнання культури як одного iз головних чинникiв самобутностi української нації та нацiональних меншин, якi проживають на територiї України;
  • утвердження гуманiстичних iдей, високих моральних засад у суспiльному життi, орiєнтацiя як на нацiональнi, так i на загальнолюдськi цiнностi, визнання їх прiоритетностi над полiтичними i класовими iнтересами;
  • збереження i примноження культурних надбань;
  • розвиток культурних зв’язків з українцями, що проживають за кордоном, як основи збереження цiлiсностi української культури;
  • гарантування свободи творчої діяльності, невтручання у творчий процес з боку держави, полiтичних партiй та iнших громадських об’єднань;
  • рiвнiсть прав i можливостей громадян незалежно від соцiального стану та нацiональної приналежностi у створеннi, використаннi та поширеннi культурних цiнностей;
  • доступнiсть культурних цiнностей, усiх видiв культурних послуг та культурної дiяльностi для кожного громадянина;
  • забезпечення умов для творчого розвитку особистостi, пiдвищення культурного рiвня та естетичного виховання громадян;
  • заохочення благодiйної дiяльностi у сферi культури пiдприємств, органiзацiй, громадських об’єднань, релiгiйних органiзацiй, окремих громадян;
  • всебiчне мiжнародне культурне спiвробiтництво;
  • визнання прiоритету мiжнародно-правових актiв у сферi культури;
  • поєднання державних i громадських засад у забезпеченнi розвитку культури.

Важливе значення щодо втiлення вищеозначених принципiв у реальне життя мають Основи законодавства України про культуру, прийнятi 14 лютого 1992 р. Вони визначають правовi, економiчнi, соцiальнi, органiзацiйнi засади розвитку культури в Українi, регулюють суспiльнi вiдносини у сферi створення, поширення, збереження та використання культурних цiнностей i спрямовані на:

7 стр., 3270 слов

Соціологія культури

... засвоєння, збереження і трансляція ідей, уявлень, культурних норм і цінностей, ступені формування цих цінностей, кількісний і якісний аналіз культурних явищ і т.п. По-друге, це соціологія культури – ... що відрізняє людину від природи. В цьому сенсі розвиток людства — це розвиток його культури. Наука, предметом якої стало вивчення культури, — культурологія — своєрідний феномен, що має різні ...

  • реалiзацiю суверенних прав України у сферi культури;
  • вiдродження i розвиток культури української нацiї та культур нацiональних меншин, якi проживають на територiї України;
  • забезпечення свободи творчостi, вiльного розвитку культурно-мистецьких процесiв, професiйної та самодiяльної художньої творчостi;
  • реалiзацiю прав громадян на доступ до культурних цiнностей;
  • соцiальний захист працiвникiв культури;
  • створення матерiальних i фiнансових умов розвитку культури.

Гарантуючи свободу творчостi, вiльний вибiр видiв культурної дiяльностi (ст. 54 Конституцiї України), державою не допускається втручання у творчий процес, а також цензура у сферi творчої дiяльностi. Вона забезпечує створення умов для розвитку лiтературної та художньої критики, iнших форм об’єктивної оцінки iсторико-культурних процесiв. [1, 3]

2. Концептуальні напрями діяльності органів

виконавчої влади щодо розвитку культури

З метою реалiзацiї в повному обсязi Комплексної програми основних напрямiв розвитку культури в Українi до 2005 року й вимог Конституцiї України щодо консолiдацiї та розвитку української нації, розвитку її iсторичної свiдомостi, традицiй, культури, мови, гарантiй свободи, художньої творчостi, а також вимог щодо охорони iсторично-культурної спадщини розроблено концептуальнi напрямки дiяльностi органів виконавчої влади щодо розвитку культури в галузі театрального й музичного мистецтва, кiнематографiї та вiдеокультури, образотворчого мистецтва й архiтектури, охорони та використання пам’яток iсторії i культури.

Дiяльнiсть у сферi культури здiйснюють на професiйнiй чи аматорськiй основi в порядку, визначеному Основами законодавства України про культуру вiд 14 лютого 1992 р., законодавством України про пiдприємницьку дiяльнiсть, некомерцiйнi органiзації та об’єднання, а також законодавством, що регулює конкретнi види дiяльностi в сферi культури.

9 стр., 4460 слов

Культурний розвиток України

... 2. Культура Київської Русі Успіхи східних слов'ян у розвитку господарства, об'єднання їх в єдину державу, боротьба за незалежність сприяли розквіту ранньої української культури. Київська ... мистецтва продовжували сарматські племена, що згодом витіснили скіфів з південних степів України. Сарматське мистецтво характеризується поліхромією та оздобленням зброї, інших ужиткових речей. Продовжується ...

Основи законодавства України про культуру визначають правовi, економiчнi, соцiальнi, органiзацiйнi засади розвитку культури в Україні, регулюють суспiльнi вiдносини в сферi створення, поширення, збереження й використання культурних цінностей i спрямованi на: реалiзацiю суверенних прав України в сферi культури; вiдродження й розвиток культури української нацiї та культур нацiональних меншин, якi проживають на територiї України; забезпечення свободи творчостi, вiльного розвитку культурно-мистецьких процесiв, професiйної та самодiяльної художньої творчостi; реалiзацiю прав громадян на доступ до культурних цiнностей; соцiальний захист працiвникiв культури; створення матерiальних і фiнансових умов розвитку культури.

Прiоритетнi напрями розвитку культури визначають цiльовi загальнодержавнi програми, якi затверджує Верховна Рада України (ст. 85 Конституцiї України).

Держава створює умови для розвитку культури української нацiї та культур нацiональних меншин; збереження, вiдтворення й охорони культурно-iсторичного середовища; естетичного виховання дiтей i юнацтва; проведення фундаментальних дослiджень у галузi теорiї та iсторiї культури України; розширення культурної iнфраструктури села; матерiального й фiнансового забезпечення закладiв, пiдприємств, установ, органiзацiй культури. [5]

3. Права громадян у культурній сфері

Кожний громадянин у сферi культури має право на:

1) свободу творчостi;

2) вiльний вибiр будь-якого виду культурної дiяльностi, засобiв i сфер застосування творчих здiбностей та самостiйне визначення долi своїх творiв;

3) здiйснення професiйної та аматорської дiяльностi на iндивiдуальнiй чи колективнiй основi, самостiйно чи з допомогою будь-яких форм посередництва;

4) створення закладiв, пiдприємств i органiзацiй культури;

5) об’єднання у творчi спiлки, нацiонально-культурнi товариства, фонди, асоцiацій, iншi громадськi об’єднання, якi дiють у сферi культури;

6) збереження i розвиток нацiонально-культурної самобутностi, народних традицiй та звичаїв;

7) доступ до культурних цiнностей; захист iнтелектуальної власностi;

8) здобуття спецiальної освiти.

Вiдповiдно до прав, громадяни у сферi культури зобов’язанi: додержувати вимог чинного законодавства щодо дiяльностi у сферi культури; дбати про збереження культурної спадщини, традицiй народної культури, сприяти охоронi пам’яток iсторiї та культури; поважати культуру, мову, традицiї, звичаї та обряди нацiональних меншин, якi проживають на територiї України; пiклуватися про естетичне виховання i культурний розвиток дiтей, прилучення їх до цiнностей вiтчизняної та свiтової культури. [12]

4. Система органів управління культурою

Полiтику держави в сферi культури, правовi, економiчнi та соцiальнi гарантiї її реалiзацiї, систему соцiального захисту працiвникiв культури визначає Верховна Рада України.

Органи виконавчої влади забезпечують реалiзацiю політики в сферi культури; здiйснюють за участю громадських об’єднань розроблення державних програм розвитку культури та їх фiнансування; створюють умови для вiдродження й розвитку культури української нації, культур нацiональних меншин, якi проживають на територiї України, тощо.

16 стр., 7892 слов

Розвиток дитячого балету

... досягнення сучасної культури. Сучасний балет України щедро вплітає ... на кращі традиції класичного балету. Нелегким був шлях ... Музикаль­ність, безперервний розвиток танцювально-пантомімічної дії, ... на вставний дивертисмент. У творчості окремих ... балету не могли не позначитися на формуванні й утвердженні якісно нових тенденцій в українському балетному театрі, вся історія європейської художньої культури ...

Управлiнська дiяльнiсть у сферi культури здiйснюється системою органiв виконавчої влади, кожен iз яких реалiзує свою компетенцiю на окремих дiлянках культурного будiвництва: безпосередньо культура, телебачення й радiомовлення, кiнематографiя, друкарська справа та ін.

Систему державних органiв управлiння культурою складають Мiнiстерство культури i мистецтв України, Мiнiстерство культури АРК, управлiння культури обласної Севастопольської мiської державної адмiнiстрацiї, вiддiли культури районної та у мiстах Києвi i Севастополi державної адмiнiстрацiї, Головне управлiння культури та мистецтва районної Київської мiської державної адмiнiстрації, пiдвiдомчi їм театри, концертнi органiзацiї, художнi колективи, цирки, бiблiотеки, музеї, клуби та iншi театрально-видовищнi пiдприємства й заклади культури, спецiальнi навчальнi заклади культури та мистецтва, музичнi й художнi школи.

Мiнiстерство культури i мистецтв України

Основними завданнями Мiнкультури України є:

  • ­ реалiзацiя державної полiтики в сферi культури й мистецтв;
  • ­ збереження культурно-мистецького надбання, розвиток української культури й мистецтва, створення сприятливих умов для збереження етнiчної, мовної та культурної самобутностi, рiвноправного розвитку нацiональних культур в Українi;
  • ­ розроблення пропозицiй щодо основних напрямiв розвитку нацiональної культури й мистецтв, стимулювання культурно-мистецького процесу;
  • ­ розвиток соцiальної та ринкової інфраструктури у сферi культури i мистецтв, забезпечення ефективного управлiння галуззю та змiцнення її матерiально-технiчної бази;
  • ­ державний контроль за вивезенням з України та ввезенням в Україну культурних цiнностей;
  • ­ розширення мiжнародного культурного спiвробiтництва, розвиток культурних зв’язкiв тощо.

Мiнкультури України вiдповiдно до покладених на нього завдань:

1) розробляє проекти цiльових державних програм розвитку культури i мистецтв, пропозицiї щодо правового регулювання та податкової полiтики у цiй сферi;

2) прогнозує розвиток культури i мистецтв, готує та вносить у встановленому порядку пропозицiї щодо надання закладам культури i мистецтв статусу нацiональних, академiчних, а також щодо присвоєння митцям i працiвникам кулътури почесних звань, вiдзначення їх державними премiями та нагородами;

3) сприяє вiдкритостi нацiональної культури, заохочує i пiдтримує розповсюдження творiв лiтератури i мистецтва;

4) створює умови для розвитку всiх видiв мистецтв, самодiяльної творчостi, заохочує новаторськi пошуки в мистецтвi, забезпечує свободу творчостi, створює умови для вiльного виявлення iндивiдуальностi митця;

5) сприяє роботi творчих спілок, нацiоналъно-культурних товариств, молодiжних і дитячих органiзацiй, фодiв, асоцiацiй, iнших громадських органiзацiй, що дiють у сферi культури i мистецтв;

6) визначає прiоритети, встановлює порядок i‚ здiйснює придбання творiв лiтератури та мистецтв за рахунок і в межах бюджетних коштiв;

7) iнформує органи законодавчої та виконавчої влади, громадськiсть, засоби масової iнформацiї про стан здiйснення полiтики у сферi культури i мистецтв, проводить iнформацiйно-пропагандистську та видавничу дiяльнiсть;

7 стр., 3319 слов

«Шістдесятники» та їхній внесок у розвиток національної ...

... особистісного начала); інтелектуалізм, естетизм, елітарність. 2. Шістдесятники України Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. Основу руху шістдесятників склали ... характеристичне було оновлення заштампованої соцреалістичною догматикою поетики, інтелектуалізм, замилування в ускладненій метафорі й синтаксі, урізноманітнення ритміки тощо; у прозі ...

8) забезпечує охорону пам’яток iсторiї та культури, захист iсторико-культурного середовища, визначає порядок і організовує роботу з облiку, охорони, реставрацiї, використання і популяризацiї пам’яток iсторiї та культури;

9) формує Державний реєстр національного культурного надбання та державний фiльмофонд;

10) забезпечує збереження i розвиток культурних традицiй українського народу, сприяє вiдродженню осередкiв традицiйної народної творчостi, промислiв та ремесел, дбає про захист iнтелектуальної власностi та реалiзацiю авторських прав;

11) сприяє соцiальному та правовому захисту працiвникiв культури і мистецтв, надає працiвникам культури i мистецтв підтримку в реалiзацiї художнiх задумiв та проектiв, пов’язаних з виконанням державного контракту;

12) визначає перспективи та напрями розвитку спецiальної освiти у галузi культури і мистецтв, органiзовує пiдготовку, перепiдготовку і пiдвищення квалiфiкації творчих працівникiв та iнших фахiвцiв галузi;

13) сприяє пiдвищенню ефективностi наукових дослiджень з актуальних проблем культури i мистецтв, розробцi та впровадженню в галузi нової технiки і сучасних технологiй;

14) визначає прiоритетнi напрями розвитку галузевої науки, залучає науковий потенцiал галузi до реалізацiї мiжнародних i державних програм та проектiв у сферi культури i мистецтв;

15) вживає вiдповiдно до законодавства заходiв для вдосконалення роботи пiдприємств галузi;

16) розробляє вимоги до проектiв будiвель та споруд пiдприємств культури i мистецтв, органiзовує проектування пам’ятникiв та монументiв i здiйснює контроль за їх спорудженням;

17) вносить пропозицiї щодо обсягiв фiнансування з державного бюджету розвитку культури i мистецтв, бере участь у розробцi нормативiв матерiального та фiнансового забезпечення пiдприємств;

18) проводить науково-технiчну полiтику в питаннях розвитку матерально-технiчної бази культури, й технiчного переоснащення, забезпечує ефективнiсть використання капiтальних вкладень, що видiляються Мiнiстерству;

19) забезпечує реалiзацiю антимонопольної полiтики у галузi культури i мистецтв, сприяє розвитку конкуренцiї;

20) здiйснює в межах повноважень, визначених законодавством України, функцiї з управлiння майном пiдприємств, що перебувають у загальнодержавнiй власностi та належать до сфери управлiння Мiнiстерства;

21) укладає i розриває контракти з керiвниками пiдприємств, органiзовує контроль за експлуатацiєю i технiчним станом споруд пiдприємств, вiднесених до сфери управлiння Мiнiстерства;

22) впроваджує прогресивнi форми господарювання в галузi, у межах своїх повноважень розробляє i вносить пропозицiї щодо формування державного контракту;

23) координує гастрольно-концертну, виставкову, фестивальну, конкурсну дiяльнiсть тощо;

24) заохочує благодiйницьку дiяльність, спрямовану на розвиток культури i мистецтв в Українi та за її межами;

25) контролює додержання правил охорони працi, технiки безпеки та пожежної безпеки на пiдприємствах культури i мистецтв, проводить науково обґрунтовану кадрову полiтику;

26) органiзовує бухгалтерський облiк, бухгалтерську i статистичну звiтнiсть, а також контрольно-ревiзiйну роботу в галузі;

27) здiйснює за участю вiдповiдних органiв державної виконавчої влади контроль за перемiщенням творiв мистецтва, предметiв та iнструментiв, що становлять iсторико-культурну цiннiсть;

6 стр., 2525 слов

Сучасний стан української культури

... культури минулого часу, які набувають в умовах посилення національної самоідентифікації нового структурування, а сама українська культура ... твори. Проте Спілка письменників України, та інші об'єднання письменників ... Протягом останніх років умови творчої свободи значно розширили стильові ... забезпечуватимуть здоровий розвиток культури через багатоманіття творчих, господарських, адміністративно-правових форм ...

28) стимулює розвиток художнього ринку та експорт нацiональної культурної продукції згідно iз законодавством, сприяє iнтеграції України у свiтовий культурний процес, налагоджує спiвробiтництво мiж пiдприємствами культури i мистецтв України та зарубiжних країн, мiжнародними органiзацiями;

29) органiзовує популяризацiю надбань культури українського народу за межами України i свiтової культури в Україні, сприяє задоволенню культурних потреб українцiв та прихильникiв української культури за межами України, залучає кращих представникiв української дiаспори до культурно-мистецьких процесiв в Українi;

30) забезпечує реалiзацiю мiжнародних договорiв України у сферi культури i мистецтв. [8]

Мiнкультури України має право:

1) представляти Уряд України за його дорученням у мiжнародних органiзацiях i пiд час пiдписання мiжнародних договорiв України;

2) залучати фахiвцiв центральних органiв державної виконавчої влади, установ, органiзацiй (за погодженням з керiвниками) для розгляду питань, що належать до його компетенцiї;

3) аналiзувати роботу пiдприємств культури мистецтв незалежно від вiдомчого пiдпорядкування з питань, що належать до компетенцiї Мiнiстерства;

4) засновувати в установленому порядку друкованi та iншi засоби масової iнформацiї, створювати видавництва, культурно-освiтнi програми для радiо i телебачення, органiзовувати записи i тиражування на рiзних типах носiїв аудiовiзуальної iнформацiї творiв нацiонального мистецтва i літератури з метою їх популяризацiї в Українi та за її межами;

5) засновувати фонди, органiзовувати i проводити аукціони, виставки-продажi в порядку, визначеному законодавством України;

  • б) одержувати в установленому законодавством порядку вiд центральних та мiсцевих органiв державної виконавчої влади iнформацiю, документи i матерiали, необхiднi для виконання покладених на нього завдань;

7) залучати на договiрнiй основi висококвалiфiкованих фахiвцiв для проведения консультацiй, експертизи проектiв i пропозицiй щодо розвитку культури i мистецтв;

8) скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції.

Мiнкультури України в межах своїх повноважень і на виконання законодавства України видає накази, за потреби видає разом з iншими центральними й мiсцевими органами державної виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядування спiльнi акти. Для погодженого розв’язання питань, що належать до компетенцiї Мiнкультури України, обговорення найважливiших напрямiв його дiяльностi та розвитку культури й мистецтв утворюють колегiю, рiшення якої втiлюють у життя наказом Мiнiстра культури й мистецтв України. Для аналiзу проблем культури та мистецтва, координацiї роботи з виконання програм дослiджень у сферi культури, вироблення наукових рекомендацiй і пропозицiй з основних питань розвитку мистецтва, культурно-просвiтницької роботи, масової художньої творчостi, мистецької освiти в Мiнкультури України утворюють наукову раду, iншi консультативнi органи. Їх склад і положення про них затверджує Мiнiстр культури i мистецтв України.

Державну полiтику щодо телебачення та радiомовлення, законодавчi основи її реалiзацiї, гарантiї соцiального й правового захисту працiвникiв цієї сфери визначають Верховна Рада та Президент України. Кабiнет Мiнiстрiв України забезпечує реалiзацiю державної полiтики щодо телебачення й радiомовлення, координує дiяльнiсть мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчої влади в цiй сферi.

42 стр., 20887 слов

Проблеми охорони історико-культурної спадщини Києва в період ...

... Найбільш ґрунтовною публікацією, що тематично присвячена історико-культурним памяткам Києва, є том «Київ» «Зводу памяток історії та культури України», виданий у трьох частинах. «Звід» виконує функції ... методологічних студій, повязаних із написанням статей до «Зводу памяток історії та культури України». Видання, спираючись на новітні розробки в галузі памяткознавства, надати науково-методичну допомогу ...

Державний комiтет телебачення та радiомовлення України

Основними завданнями державного комiтету в сферi телебачення й радiомовлення є: забезпечення реалiзацiї державної iнформаційної полiтики засобами телебачення та радiомовлення; органiзацiя виконання актiв законодавства в сферi телебачення й радіомовлення та вiдповiдних рішень Нацiональної ради з питань телебачення й радiомовлення; формування нацiонального телерадiопростору; органiзацiйне забезпечення поширення телерадiоiнформацiї на зарубiжну аудиторiю.

Нацiональну раду України з питань телебачення i радiомовлення

До компетенцiї Національної ради належить: контроль за додержанням законодавства в галузi телебачення й радiомовлення України; участь у реалiзацiї державної полiтики в сферi телебачення й радiомовлення та концепцiї розвитку телерадiоiнформацiйного простору України; забезпечення прав громадян i захист iнтересiв національних телерадіовиробників.

Національна рада вiдповiдно до Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» вiд 23 вересня 1997 р. забезпечує розмiщення державного замовлення на аудiо- та вiдеоiнформацiйну продукцію про дiяльнiсть Верховної Ради, i Президента України й Кабiнету Міністрів України та здiйснює контроль за додержанням порядку, форм i стандартiв мовлення. На конкурснiй основi Нацiональна рада видає телерадiоорганiзацiям лiцензiї на мовлення, кабельне мовлення, ретрансляцiю, проводове (кабельне) мовлення й час мовлення. Порядок видачi лiцензiї визначено Законом України «Про телебачення і радiомовлення» вiд 21 грудня 1993 р.

Нацiональна рада здійснює наглядовi та контрольнi функцiї за додержанням чинного законодавства в галузi телебачення й радiомовлення суб’єктами правовiдносин України; за додержанням телерадiоорганiзацiями умов лiцензiї; порядку мовлення пiд час виборiв i референдумiв; стандартiв i норм технiчної якостi телерадiопрограм; чинного законодавства України щодо реклами, авторського права й сумiжних прав, державної мови, спонсорської дiяльностi; за розподiлом і ефективним використанням радiочастотного ресурсу для потреб телерадiомовлення.

Нацiональна рада має право: здiйснювати перевiрку дiяльностi телерадiоорганiзацiй щодо умов і порядку використання каналiв мовлення; отримувати вiд усiх телерадiоорганiзацiй документи, вiдомостi та положення щодо їх дiяльностi; розглядати справи про порушення телерадiоорганiзацiями чинного законодавства України й умов, зазначених у лiцензiї, та вживати за результатами розгляду примусових заходiв (оголошувати попередження, застосовувати штрафнi санкцiї, тимчасово зупиняти дiю лiцензiї); подавати до суду справи про позбавлення телеорганiзацiї лiцензії, передавати справи про порушення законодавства про телебачення та радiомовлення на розгляд прокуратури, суду.

представництва Нацiональної ради України з питань телебачення й радiомовлення

19 стр., 9384 слов

Культура незалежної України

... навчального процесу, що обмежувало можливість вивчення історії, культури, етнографії України. Скорочувалось використання у навчальному процесі української мови, ... віднести і до сьогодення, коли уся наша історія, культура, зовнішня і внутрішня політика та суспільно-громадянське життя ... і творчої ініціативи людини та водночас із тим, що були відсутні пріоритетні напрями в розвитку культури, порушені ...

5. Правовий статус творчих спілок

Правовi, соцiальнi, економiчнi та органiзацiйнi засади дiяльностi творчих спiлок у галузi культури та мистецтва визначає Закон України вiд 7 жовтня 1997 р. “Про професiйних творчих працiвникiв та творчi спiлки”.

Професiйним творчим працiвником вважається фiзична особа, творча дiяльнiсть якої становить її основне заняття, що завершується створенням i оприлюдненням творiв або їх iнтерпретацiєю в галузi культури та мистецтва i є головним джерелом її доходiв, незалежно вiд того, має вона чи не має будь-які юридично оформленi трудовi вiдносини.

Творча спiлка

Основними напрямами дiяльностi творчої спiлки є:

  • творча діяльнiсть у галузi культури i мистецтва;
  • розвиток нацiональної культури та мистецтва, розробка i втiлення в життя культурно-мистецьких заходiв, органiзацiя творчих конкурсiв, виставок, авторських вечорiв, прем’єр, фестивалiв тощо;
  • створення умов для творчої працi, пiдвищення професiйного, наукового та загальнокультурного рiвня членiв творчої спiлки, виховання творчої молодi, оволодiння нею досягненнями нацiональної та загальнолюдської культури;
  • пошук талантiв серед молодi та сприяння їх творчому розвитку;
  • видання газет, журналiв, книг та iншої друкованої продукцiї, створення кiно- та вiдеофiльмiв, аудiовiзуальної продукцiї з метою популяризацiї досягнень української та свiтової культури i мистецтва, творчого доробку членiв спiлок;
  • турбота про правовий, соцiальний та професiйний захист членiв творчої спiлки;
  • сприяння вiдродженню, розвитковi та популяризацiї народної творчостi, творчому використанню народних традицiй у розвитковi культури та мистецтва, збереженню та збагаченню iсторико-культурної спадщини та довкiлля, проведенню масових культурно-просвiтницьких заходiв, а також утвердженню демократичних, загальнолюдських цiнностей;
  • постiйна спiвпраця з педагогiчними та науково-педагогiчними колективами навчальних закладiв;
  • подання допомоги в навчально-виховнiй роботi педагогiчним колективам у патрiотичному, культурному та інтелектуальному розвитку дiтей та молодi, у морально-етичному та естетичному вихованнi;
  • сприяння обмiну культурними цiнностями, спiвробiтництво між дiячами культури i мистецтва рiзних країн, нацiональними i міжнародними органiзацiями культури та мистецтв;
  • виховання поваги до iсторико-культурних цiнностей, традицiй українського та iнших народiв.

Держава забезпечує пiдтримку i захист законних прав та iнтересiв творчих спiлок, гарантує однакові умови для виконання ними статутних завдань i цiлей. З цiєю метою вона: сприяє розвитковi творчих спiлок, їх дiяльностi щодо творення нацiональної культури та мистецтва, проведенню культурно-мистецьких заходiв; надає творчим спiлкам дотацiї та розмiщує державнi замовлення; надає необхiдну iнформацiю для забезпечення дiяльностi творчих спiлок; гарантує професiйний та соцiальний захист членiв творчих спiлок, охорону їх авторських прав; залучає творчi спiлки до пiдготовки законопроектiв, розробки загальнодержавних програм нацiонально-культурного розвитку, iнших соцiально важливих культурологiчних та соцiально-полiтичних заходiв.

Професiйний творчий працiвник користується правом на державне соцiальне страхування, оплату працi вiдповiдно до професiї, квалiфiкацiї та особистого трудового внеску, належнi умови працi, пенсiйне забезпечення згiдно з законодавством України. Професiйний творчий працівник може мати статус як найманого працiвника, так i особи, яка не працює за наймом.

10 стр., 4676 слов

Особливості української культури у ХХ ст. — Культура — ...

... письменника В.Яворівського. 2. Культура України на початку ХХ сторіччя На початку ХХ ст. культура України, з одного боку, ... літературного об'єднання футуристів (Київ, 1913р.) На початку століття в українській літературі помітне місце займали письменники, ... нашого сторіччя характеризувався прогресом в галузі музичної культури. Формується національний стиль, який об'єднує динаміку фольклорної ...

Професiйним творчим працiвникам — членам творчої спiлки для забезпечення умов для творчої дiяльностi надається окрема кiмната (кабiнет, майстерня) або додаткова жила площа розмiром не менш як 20 кв. м, що оплачується в одинарному розмiрi.

Творчi спiлки України можугь мати всеукраїнський та регiональний (мiсцевий) статус. До всеукраїнських творчих спiлок належать спiлки, дiяльнiсть яких поширюється на територiю всiєї України i якi мають мiсцевi творчi осередки у бiльшостi її областей. До регiональних (мiсцевих) творчих спiлок належать спiлки, дiяльнiсть яких поширюється на територiю вiдповiдної адмінiстративно-територiальної одиницi або регiону.

Творча спiлка створюється групою професiйних творчих працiвникiв вiдповідного фахового напряму в галузi культури та мистецтва (всеукраїнська — у складi не менш як 100 осiб, регiональна (мiсцева) — не менш як 20 осiб), що мають у своєму доробку завершенi та оприлюдненi твори культури i мистецтва чи їх iнтерпретацiї i досягли 18 рокiв.

Творчi спiлки мають право:

* здiйснювати творчу та господарську дiяльнiсть у передбаченому

законодавством порядку для виконання своїх статутних завдань;

  • представляти та захищати права i законнi iнтереси своїх членiв;
  • брати участь у розробцi нормативно-правових актiв щодо дiяльностi творчих спiлок та статусу творчих працiвникiв;
  • брати участь у визначеннi засад державної полiтики у сферi оплати працi членiв творчих спiлок, страхування, пенсiйного забезпечення, зайнятостi, правового та соцiально-економiчного захисту творчих працiвникiв;
  • представляти професiйних творчих працiвникiв до вiдзначення державними нагородами, почеснимн званнями, державними премiями, iншими видами морального та матерiального заохочення;
  • здiйснювати заходи з соцiально-економiчної пiдтримки та благодiйництва;
  • у встановленому порядку створювати фонди творчих спiлок з правами юридичної особи для виконання статутних завдань i цiлей творчої спiлки;
  • володiти, користуватися i розпоряджатися майном на правах власника вiдповiдно до законодавства України;
  • на прiоритетнiсть при продовженнi договору оренди примiщень, якi вони орендують під творчi майстернi, студiї, лабораторiї тощо.

Державна реєстрацiя всеукраїнських творчих спiлок здiйснюється Мiнiстерством юстицiї України, а їх територiальних осередкiв та регiональних (мiсцевих) творчих спiлок — вiдповiдними мiсцевими органами виконавчої влади.

Для державної реєстрацiї творчої спiлки засновники подають до органу, що здiйснює реєстрацiю, заяву, до якої додаються документ про сплату реєстрацiйного збору та установчi документи: статут творчої спiлки i протокол загальних зборiв (з’їзду, конференцiї) про утворення творчої спiлки, в якому мають міститися такi вiдомостi:

  • назва органiзацiї та мета її утворення;
  • дата утворення;
  • склад засновникiв та керiвних органiв;
  • мiсцезнаходження керiвних органiв творчої спiлки, номер контактного телефону;
  • данi про територiальнi осередки.

Орган, що здійснює реєстрацiю творчої спiлки, у мiсячний строк видає засновникам свiдоцтво про державну реєстрацiю творчої спiлки за зразком, встановленим Кабiнетом Мiнiстрiв України. У необхiдних випадках орган, що здiйснює реєстрацiю творчої спiлки, проводить перевiрку відомостей, зазначених у поданих документах.

З моменту реєстрацiї творча спiлка чи її територiальний осередок набувають статусу юридичної особи.

Орган, що здiйснює реєстрацiю творчої спiлки, відмовляє у державнiй реєстрацiї творчої спiлки у разi, коли:

  • статут або iншi документи, поданi на реєстрацiю, суперечать законодавству України;
  • з такою ж назвою зареєстровано iншу творчу спiлку.

Орган, що здійснює реєстрацiю творчої спiлки, надсилає письмове повідомлення про відмову в державнiй реєстрації, в якому зазначаються підстави вiдмови, передбаченi цим Законом.

Вiдмова в державнiй реєстрацiї творчої спiлки може бути оскаржена в судовому порядку.

Діяльнiсть творчої спiлки припиняється:

  • згідно з рiшенням загальних зборiв (з’їзду, конференції) творчої спiлки;
  • на пiдставi рiшення суду в разi порушення законодавства України.

Дiяльнiстю творчої спiлки керують:

  • загальнi збори (з’їзд, конференцiя), що є вищим керiвним органом творчої спiлки i скликаються відповідно до статуту творчої спiлки;
  • правлiння, що обирається загальними зборами i керує спiлкою у перiод мiж загальними зборами;
  • президія (рада тощо) та голова правлiння. У перiод мiж засiданнями правлiння поточною дiяльнiстю творчої спiлки керують президiя (рада тощо) та голова правлiння творчої спiлки відповiдно до законодавства України та статуту творчої спiлки.

Контроль за фiнансово-господарською дiяльнiстю творчої спiлки, правильним веденням справ, своєчасним розглядом листiв, звернень, заяв i скарг здiйснює ревiзiйна комiсiя творчої спiлки.

Звiтнiсть про дiяльнiсть творчих спiлок має вiдкритий характер i є доступною кожному члену спiлки. Спiлки iнформують громадськiсть про свою дiяльнiсть через засоби масової iнформацiї. [4]

7. Державне управління в галузі охорони пам’яток історії та культури

Державне управлiння в галузi охорони й використання пам’яток iсторії та культури здійснюють Кабiнет Мiнiстрiв України, центральнi органи виконавчої влади й органи мiсцевого самоврядування. Спецiально уповноваженими державними органами в цiй галузi є Мiнкультури України, Державний комiтет будiвництва, архiтектури та житлової полiтики України, Державний комiтет архiвiв України та їх органи на мiсцях, а також iншi державнi органи, до компетенції яких законодавством вiднесено здiйснення цих функцiй. Компетенцiю цих органiв визначають положення про них.

Закон України «Про охорону культурної спадщини» вiд 8 червня 2000 р. регулює правовi, органiзаційнi, соціальні та економiчнi вiдносини у сферi охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об’єктiв культурної спадщини в суспiльному життi. Об’єкти культурної спадщини, якi перебувають на територiї України, охороняються державою.

Державне управлiння в сферi охорони культурної спадщини покладено на Кабiнет Мiнiстрiв України, спецiально уповноваженi органи охорони культурної спадщини, до яких належать: Центральний орган виконавчої влади у сферi охорони культурної спадщини; орган охорони культурної спадщини Ради Мiнiстрiв АРК; органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастовольської міських, районних державних адмiнiстрацiй; органи охорони культурної спадщини мiсцевого самоврядування. [11]

Постановою Кабiнету Міністрів України вiд 12 серпня 1992 р. затверджено «IIоложення про державний реєстр нацiонального культурного надбання». До реєстру заносять пам’ятки iсторiї, археології, мистецтва, документальні пам’ятки та iншi об’єкти, якi становлять виняткову цiннiсть з погляду iсторiї, культури, етнології або науки.

На виконання згаданого Указу Президента України вiд 9 грудня 1995 р. постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 23 квiтня 1999 р. затверджено Програму вiдтворення видатних пам’яток iсторiї та культури, а також їх перелiк. В основу формування Перелiку видатних пам’яток iсторії та культури, якi передбачають вiдтворити, покладено критерiї їх iсторичної, мистецької та культурної цiнностi. [13]

Законом України «Про вивезення, ввезення та повервення культурних цiнностей» вiд 21 вересня 1999 р. врегульовано вiдносини, пов’язанi з вивезенням, ввезенням i поверненням культурних цiнностей. Цей Закон також спрямований на охорону нацiональної культурної спадщини та розвиток мiжнародного спiвробiтництва України в сферi культури. Однак його дiя не поширюється на сучаснi сувенірнi вироби, предмети культурного призначення серiйного й масового виробництва. [14]

8. Масова інформація

Важливе значення в сферi управлiння культурою має iнформацiя. Законом України «Про iнформацiю» вiд 2 жовтня 1992 р. встановлено загальнi правовi основи одержання, використання, поширення та зберiгання iнформацiї, закрiплено право на iнформацiю, її систему, джерела, визначено статус учасникiв iнформацiйних вiдносин, урегульовано доступ до iнформацiї та забезпечення її охорони й захист особи та суспiльства вiд неправдивої iнформацiї.

Державне агентство iнформації України., Масова iнформацiя

Правовi основи дiяльностi друкованих засобiв масової iнформацiї (преси) в Українi врегульовано Законом України «Про друкованi засоби масової iнформацiї (преси) в Українi» вiд 16 листопада 1992 р. Їх дiяльнiсть регулюють також закони України «Про рекламу» вiд 3 липня 1996 р. в редакції вiд 11 липня 2003 р., «Про авторське право i сумiжнi права» вiд 23 грудня 1993 р. в редакції вiд 11 липня 2001 р., «Про розповсюдження примiрникiв аудiовiзуальних творiв та фонограм» вiд 23 березня 2000 р. в редакцiї вiд 10 липня 2003 р., постанова Кабiнету Мiнiстрiв України «Про затвердження положень з питань розповсюдження примiрникiв аудiовiзуальних творiв та фонограм» вiд 13 жовтня 2000 р. та iншi законодавчi акти. Всi друкованi засоби масової iнформацiї, якi видають на територiї України, пiдлягають державнiй реєстрацiї в органах виконавчої влади. [9]

Загальнi засади видавничої справи в Україні врегульовано Законом України «Про видавничу справу» вiд 5 липня 1997 р., який закріплює порядок органiзацiї та провадження видавничої дiяльностi, розповсюдження видавничої продукцiї, умови взаємовiдносин i функцiонування суб’єктiв видавничої справи.

Державну полiтику у видавничiй справi визначає Верховна Рада України. Її дії спрямовано на пiдтримку розвитку нацiонального книговидання, наповнення україномовними виданнями ринку, фондiв бiблiотек, забезпечення потреб навчальних i наукових закладiв, Збройних Сил України та iнших вiйськових формувань, правоохоронних органiв, пiдприємств, установ і органiзацiй необхiдними виданнями державною мовою.

Державну полiтику пiдтримки культур нацiональких меншин у видавничiй справi здiйснюють через вiдповiднi органи виконавчої влади iз залученням нацiонально-культурних товариств. Кабiнет Мiнiстрiв України забезпечує проведення полiтики у видавничiй справi, спрямовує й координує роботу мiнiстерств та інших органiв виконавчої влади у сферi видавництва.

До суб’єктiв видавничої справи належать видавцi, виготовлювачi та розповсюджувачi видавничої продукцiї. Ними можуть бути громадяни України, iноземцi та особи без громадянства, що перебувають в Українi на законнiй пiдставi, юридичнi особи України та iнших держав. З метою їх облiку ведуть державний реєстр України видавцiв, виготовлювачів i розповсюджувачiв видавничої продукцiї, Положення про який затверджує Кабiнет Мiнiстрiв України.

Книжковiй палатi України, Державну акцiонерну компанiю «Українське видавничо-поліграфічне об’єднання»,

Правовi основи дiяльностi в галузi кiнематографiї та регулювання суспiльних вiдносин, пов’язаних iз виробництвом, розповсюдженням, зберiганням i демонтуванням фiльмiв, урегульовано Законом України «Про кінематографію» вiд 13 січня 1998 р.

Державну полiтику в галузi кiнематографiї реалiзує Мiнкультури України, яке здiйснює управлiння кiновиробництвом i кiнопрокатом, та формує державний фiльмофонд.

Мiсцевими органами управлiння кiнематографiєю є органи, визначенi Радою мiнiстрiв АРК, обласними, Київською та Севастопольською мiськими державними адмiнiстрацiями за погодженням iз центральним органом виконавчої влади у галузi кiнематографiї. Цi органи реалiзують державну полiтику в галузi кiнематографії. [10]

9. Місцеве самоврядування в сфері

управління культурою

Органи мiсцевого самоврядування вiдповiдно до ст. 32 Закону України «Про мiсцеве самоврядування в Українi» здiйснюють власнi (самовряднi) повноваження щодо: управлiння закладами культури; створення необхiдних умов для виховання дiтей, молодi, розвитку їх здiбностей; розв’язання питань про надання професiйним творчим працiвникам на пiльгових умовах у користування примiщень пiд майстернi, студії та лабораторiї, необхідних для їх творчої дiяльностi; органiзацiї медичного обслуговування та харчування в закладах культури, якi належать територальним громадам або переданi їм; створення умов для розвитку культури; сприяння вiдродженню осередкiв традицiйної народної творчостi, нацiонально-культурних традицiй населення, художнiх промислiв i ремесел; сприяння роботi творчих спiлок, нацiонально-культурних товариств, асоцiацiй, iнших громадських i неприбуткових органiзацiй, якi дiють у сферi культури.

Органам мiсцевого самоврядування в сферi культури державою делеговано також низку повноважень, серед яких забезпечення вивчення рiдної мови через нацiонально-культурнi товариства; визначення потреб i формування замовлень на кадри для закладiв культури, укладання договорiв на пiдготовку спецiалiстiв, органiзацiя роботи щодо пiдвищення кваліфікації кадрiв тощо.

Виключно на пленарних засiданнях районної, обласної ради затверджують програми культурного розвитку вiдповiдного району, областi, заслуховують звiти про їх виконання; приймають рiшення про органiзацію територiй i об’єктiв природно-заповiдного фонду мiсцевого значення та iнших територiй, що пiдлягають особливiй охоронi, та вирiшують iншi питання, передбаченi ст. 43 Закону України «Про мiсцеве самоврядування в Українi».

До компетенцiї органiв місцевого самоврядування також належить кiнообслуговування місцевого населення, органiзацiя роботи мiсцевих перiодичних видань, радiо- i телепередач, контролю щодо збереження пам’ятникiв iсторiї та культури.

У сферi культури районнi й обласнi ради мають право делегувати частину своїх повноважень відповідним мiсцевим державним адмiнiстрацiям. Перелiк питань, якi можуть делегуватися, наведено в ст. 44 Закону України «Про мiсцеве самоврядування в Українi». [20]

10. Правове регулювання діяльності закладів

і установ культури

Закон України «IIро бiблiотеки і бiблiотечну справу» вiд 27 сiчня 1995 р. в редакцiї вiд 16 березня 2000 р. визначає загальнi засади бiблiотечної справи й бiблiотечну систему України, встановлює вимоги до формування та збереження бiблiотечних фондiв, бiблiотечного обслуговування з метою задоволення інформаційних, наукових i культурних потреб суспільства, збагачення духовного потенцiалу народу.

Центральним органом виконавчої влади, що здiйснює загальне методичне керiвництво й координацiю роботи бiблiотеками, є Мiнкультури України, яке: реалiзує єдину державну полiтику щодо бiблiотечної справи в Українi, формує вимоги щодо державного статистичного облiку бiблiотек, на територiї України; визначає державнi потреби щодо бiблiотечного обслуговування та нормативи, що гарантують його належний рiвень; створює спецiалiзованi органiзацiйнi струкури для матерiально-технічного й науково-методичного забезпечення бiблiотечної дiяльностi; здiйснює координацiю робiт по об’єднанню бiблiотек у єдину iнформацiйну систему тощо.

Мiнкультури України та iншi органи виконавчої влади, що мають бiблiотеки, реалiзують державну політику в галузi бiблiотечної справи, визначають систему управлiння мережею пiдпорядкованих їм бiблiотек, забезпечують координацiю їх дiяльностi з бiблiотечною системою Мiнкультури України.

Окремi повноваження щодо розвитку бiблiотечної справи органи виконавчої влади в межах своєї компетенцiї можуть делегувати громадським органiзацiям культурологiчної спрямованостi. Вони також здiйснюють контроль за реалiзацiєю цих повноважень.

Фiнансування державних бiблiотек здiйснюється за рахунок коштiв державного бюджету. [15]

Суспiльнi вiдносини в галузi музейної справи врегульовано Основами законодавства України про культуру та Законом України «Про музеї та музейну справу» вiд 29 червня 1995 р., яким установлено правовi, економiчнi, соцiальнi засади наукового комплектування, вивчення, збереження та використання пам’яток природи, матерiальної i духовної культури, дiяльностi музейних закладiв.

Центральним органом виконавчої влади у сферi музейної справи є Мiнкультури України, яке: здiйснює організаційно-методичне керiвництво в цiй сферi; реалiзує нацiональну музейну полiтику в Українi; формує вимоги щодо державного статистичного облiку музеїв, створених на територiї України; визначає державнi потреби щодо музейного обслуговування та нормативи, що гарантують його належний рiвень; створює спецiалiзованi органiзацiйнi структури для науково-методичного й матерiально-технiчного забезпечення музеїв; здiйснює координацiю робiт по об’єднанню музеїв у єдину iнформацiйну систему; органiзовує навчання та фахову перепiдготовку музейних працiвникiв; контролює дiяльнiсть державних музеїв, облiк i збереження Музейного фонду України; органiзовує науковi дослiдження в галузi музеєзнавства. Іншi центральнi та місцевi органи державної виконавчої влади й органи мiсцевого самоврядування здiйснюють керiвництво підвідомчими їм музеями.

З метою оптимiзації функцiонування мережi клубних закладiв i забезпечення конституцiйних прав громадян на задоволення їх культурних потреб постановою Кабiнету Мiнiстрiв України «Про нормативне забезпечення населення клубними закладами» вiд 12 листопада 1998 р. затверджено нормативи забезпечення населення клубними закладами. Цi нормативи запроваджено як орієнтовний напрям органiзацiї системи культурного обслуговування населення мiст, селищ і сiл, що не обмежує iнiцiативу мiсцевих державних адмiнiстрацiй i органiв мiсцевого самоврядування щодо розвитку й функцiонування клубних закладiв. [16]

В Українi дiє система архiвних установ, яка здiйснює свої функції вiдповiдно до Закону України «Про нацiональний архiвний фонд та архівнi установи» вiд 24 грудня 1993 р. в редакцiї вiд 13 грудня 2001 р. До неї входять: Державний комiтет архiвiв України; центральні та галузевi державнi архiви; державнi архiвнi установи АРК; мiсцевi державнi архiвнi установи; архiвнi пiдроздiли державних наукових установ, музеїв i бiблiотек; архiвнi пiдроздiли органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, державних і комунальних пiдприємств, установ та організацій; архiвнi пiдроздiли об’єднань громадян, релiгiйних органiзацiй, а також пiдприємств, установ i органiзацiй, заснованих на приватнiй формi власностi; архiвнi установи, заснованi фiзичними особами; науководослiднi установи, а також пiдприємства й органiзацiї у сферi архівної справи.

Державний комiтет архiвiв України

З метою державної пiдтримки закладiв культури, що вiдiграють визначну роль у духовному життi людини, створення належних умов для їх подальшого розвитку та примноження культурної спадщини народу України Указом Президента України «Про нацiональнi заклади культури» вiд 11 жовтня 1994 р. встановлено, що статус нацiональних надається закладам культури, майно яких перебуває в загальнодержавнiй власностi. Функції управлiння майном таких закладів культури здiйснює Мiнкулътури України, яке затверджує положення про конкретний заклад культури, укладає й розриває контакти з керiвниками цих закладiв. Майно таких закладiв не пiдлягає приватизацiї. Фiнансування здiйснюють за рахунок державного бюджету України. Контроль за рiвнем культурної діяльності нацiональних закладiв культури, використанням ними бюджетних коштiв здiйснюють наглядові ради при Мiнкультури України, якi вiн утворює за основними напрямами дiяльностi цих закладiв.

Положення про нацiональний заклад (установу) України затверджено Указом Президента України вiд 16 червня 1995 р.

Особливе мiсце в сферi культури й мистецтва посiдають об’єднання громадян. В Українi створено й дiють творчi спiлки письменникiв, композиторiв, художникiв, театральних дiячiв, кiнематографiстiв, фотохудожникiв, журналiстiв, архiтекторiв, майстрiв народного мистецтва, дизайнерiв тощо. Правовi й органiзацiйнi засади дiяльностi творчих спiлок у галузi культури та мистецтва визначено Законом України «Про професiйних творчих працiвникiв та творчi спiлки» вiд 17 жовтня 1997 р.

Творчу спiлку створює група професiйних творчих працiвникiв вiдповiдного фахового напряму в галузi культури та мистецтва, що мають у своєму доробку завершенi й оприлюдненi твори культури та мистецтва чи їх iнтерпретацiї.

Членами творчої спiлки можуть бути професiйнi творчi працiвники — громадяни України, iноземцi, особи без громадянства, якi досягли вiсiмнадцяти рокiв. Рiшення про утворення творчої спiлки приймається загальними зборами (з’їздом, конференцією).

Питання про надання спiлцi професiйних творчих працiвникiв статусу творчої спiлки як суб’єкта дiяльностi вирiшують пiд час реєстрацiї спiлки в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. Державнiй реєстрацiї пiдлягають усi творчi спiлки. Державну реєстрацiю всеукраїнських творчих спiлок здiйснює Мiнiстерство юстиції України, а їх територiальних осередкiв i регiональних (мiсцевих) творчих спiлок — вiдповiднi мiсцевi органи виконавчої влади. Органами управлiння творчих спiлок є загальнi збори (з’їзд, конференцiя), правлiння, президiя, рада тощо та голова управлiння. [18]

Академiю мистецтв України

Висновки

Отже, підводячи підсумок усьому вищевикладеному хочеться ще раз звернути увагу на виняткове положення суспільної сфери культури і мистецтва, а саме на те, що вона балансує на межі двох тенденцій: стрімке зростання й розвиток її внутрішньої структурної будови, збагачення матеріальними та духовними цінностями української нації, і потреба у нагальному застосуванні заходів охорони й регулювання суспільних відносин, що пов’язані зі збереженням, використанням, ввезенням, вивезенням пам’яток історії та культури. Адже по при те, що дана галузь досить добре розвивається, існує перспектива на втрату чи знищення важливих та цінних предметів культури.