РОСІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра культурології і соціально-культурної діяльності.
Доповідь з теорії і філософії культури на задану тему:
«Культура і достойна людина»
>Виполнил: Веретенникова С.
Керівник: Щербакова А.І
>2009г.
Світ культури людини — це традиції, і ритуали, це норми й художні цінності, це твори і речі — усе те, що можна назвати буттям культури. У цьому вся бутті відбиті уявлення про світ, складаються століттями за умов певного природного та історичного взаємодії. У зв’язку з цим важливим і досить АКТУАЛЬНИМ тут є визначення проблем культури, її роль суспільстві, взаємодії з людиною.
ОсновнимиЗАДАЧАМИ є:
- аналіз дослідження процесів походження, народження культури;
- виявлення обговорення структур, функцій культури;
- взаємодія культури з і окремої особистістю.
Наша МЕТА визначити роль культури та довести її важливість історія, у суспільства і окремо взятої соціуму, бо інакше як сама людина створив культуру, що у своє чергу створює наразі і покращує людини.
ПРЕДМЕТОМ дослідження є культура і достойна людина у ній.
Запровадження
Коли заходить мова культурі, її роль нашому житті, найчастіше згадують художню літературу, образотворче мистецтво, і навіть освіту, культуру поведінки. Але художньої літератури, книжки, кінофільми — невеличка, хоча й важлива частка культури.
Культура — це, передусім, характерний (для даної людини, суспільства) спосіб мислення та спосіб дій. У соціологічному розумінні культура, й у першу чергу її ядро — цінності, регулюють стосунків між людьми, це скріпи, об’єднувальні людей єдину цілісність — суспільство. Отже, культура — найважливіша субстанція людського життя, яка проникає фактично всюди, що виявляється в різноманітних формах, включаючи художню культуру.
Людська особистість має багато аспектів, з яких складається єдність. Людина здавна створював собі картину цілого: спочатку у вигляді міфів, потім у картині божественних діянь, рушійних політичними долею світу, потім як це в одкровенні цілісне розуміння історії від створення світу і гріхопадіння людини остаточно світу і Страшного суду. І лиш, коли історичне свідомість стало містити емпіричних даних, цілісна картина ставала дедалі диференційованішої. Вона, проте, ще сприймався як картина, відбиває природну еволюцію людської культури.
Реферат культура і людина в сучасному світі
... розуміння світу у режимі он-лайн і інтерактивного участі у процесі культурогенезу, кордону її сприйняття постійно розширюються. Отже, глобалізація культури має як негативні, і позитивні моменти на формування культурної людини в світі. ...
Нині настав новий етап. Природа можна — декоративною, світ, у якому живемо -синтетичен, і складається з хитромудрих винаходів. Тривога втрати і ще Я, яка жила у світі смислів, стала домінантою культури сучасного часу.
Походження і культури у людині
Слово «культура» походить від латинськогоcultura і спочатку мало сенс обробітку, облагородження землі. Вочевидь, що зміст слова «оброблене людиною», «облагороджування» став однією з головних для культури. Тут, певне, основне джерело, який народжує широке коло явищ, властивостей, об’єднаних словом культура. Культура включає у собі ті явища, властивості, елементи людського життя, які якісно відрізняють людини від природи. Насамперед, до кола цих явищ входять феномени, що у світі початку й не які у природі. Такими можна припустити виготовлення знарядь праці та спортивні змагання; організацію життя, її елементи (держава, партії тощо.) і звичай дарувати подарунки; мову, мораль, релігійних обрядів і колесо; науку, мистецтво, транспорт і одяг, прикраси, жарти. Як бачимо, коло цих поза природних явищ нашому житті широкий, вона вмикає як складні, «серйозні» феномени, і прості, начебто, прості, проте не вельми важливі і потрібні в людини. До кола явищ,объединяемих словом «культура», входять такі властивості людей, які регулюються біологічними інстинктами. Звісно, у сучасній життя суто інстинктивні дії людини поодинокі й відповідно вкрай вузьке коло проблем таких явищ. Але неможливо заперечити, що є елементи людського життя, які прямо залежать лише від біологічної конституції людини, фізичного здоров’я, взаємовідносин чоловіків і жінок. Сюди також входять мимовільні реакцію світло, біль, і т.д. До багатьох таких явищ прямо культурної оцінки не застосуєш.
Значним є коло людських дій, у якому переплітаються інстинктивні і культурних початку. І йде чи промову про статевому потяг або про потреби у їжі — навіть у таких випадках ми бачимо дедалі частіше з переплетенням інстинктивної основи розвитку та окультуреного змісту. Інстинкт проявиться в почутті голоду, апетиті, схильності до використання певній їжі: висококалорійної за умов холоду, великих фізичні навантаження; до їжі, насиченою вітамінами, — навесні. Культура ж проявиться у цьому, як буде прибраний стіл, у красі і про зручність посуду, у цьому, сяде людина за стіл, або вона буде є килимі, сівши, схрестивши під собою ноги. І на поєднанні приправ, як буде приготовлено м’ясо та інших. Тут позначаться і кулінарні традиції тієї чи іншої народу, і майстерність кулінара тощо.
Існує ще одна категорія явищ, де переплітається інстинкт і культурне контролю над поведінкою. Так, схильність емоційного людини до бурхливим формам реагування, до швидкої збуджуваності, гостримвиражениям свої волелюбні ідеї, зауважень (що, зазвичай, пояснюється типом темпераменту, іншимиврожденними властивостями) то, можливо не нейтралізувати, облагороджено вироблених умінням контролювати себе тощо. І це контроль, зокрема контроль людини над своїми природними інстинктами — найважливіший елемент культури. До того ж у різних культурах конкретні форми контролю, що у якої міри контролюється, якою мірою придушується і яким приводу інстинкт — набувають досить відчутну специфіку.
Отже, культура пов’язані звнеприродним у житті, про те, що відмінно від тварини, про те, що оброблено людиною у собі, за іншими, а чи не народжене у ньому від природи.
Політична свідомість і політична культура — Політологія ...
... потребам суспільного процесу. Політична свідомість—явище суперечливе, бо, як ми вже визначали, вона, відображаючи політичне буття, ... таких понять, як масова політична свідомість, групова політична свідомість, індивідуальна політична свідомість. Масову політичну свідомість можна визначити як широку ... Завдяки цим процесам і виробляються політичні оцінки як складова ставлення людини до довкілля. Нарешті, ...
Структура культури
Оскільки культура є освітою, які зачіпають різні сфери діяльності, на її структурування необхідно виділити певне підставу.
1. Якщо з якості й правничого характеру свідомості, виробленого культурою, й правничого характерупродуцируемой особистості, можна розрізнити елітарну та масову культури.
2.Структурирование культури з її носію дозволяє виділяти культуру соціальних спільностей, чи субкультуру: класову, професійну, міську, сільську, молодіжну, сім’ї та окремої людини. Сьогодні стає актуальною проблема класової диференціації культури. Вона стала сформульована В.І. Леніним як теорії двох культур (Культури пануючій буржуазної і демократичною).
3. Якщо врахувати розмаїття людської діяльності, можна виділити матеріальну та Духовну культури. До першої належить культура праці та матеріального виробництва, побуту, місце проживання (топосу), фізична культура. До духовній культурі можна віднести пізнавальну (інтелектуальну), моральну, художню, правову, педагогічну, релігійну. Але такий розподіл є умовним, оскільки частина з видів культури — економічна, політична, екологічна, естетична — пронизують її систему і належать до чистому вигляді ні з матеріальної, ні з духовній культурі.
4. За змістом і величезному впливу культура може розділятися на прогресивну і реакційну, оскільки, впливаючи на особистість й суспільство, культура може виховувати людини як морального, а й аморального.
5. Культура може розділятися за ознакою актуальності. Такої актуальною культурою сьогодні є масова культура, яка, попри величезну ступінь поширення, проте, не стає репрезентативною (тобто. що становить найадекватніше культурне зміст епохи).
Функції культури
1. Гуманістична, чичеловекотворческая , — виховання, вирощування, обробіток духу, по Цицерону — «>culturaanimi». Вона спрямовано перетворення багатства сукупної перелому людської історії у внутрішній надбання особи і є умовою розвитку її сутнісних характеристик.
2. Функція історичну спадкоємність (інформаційна) — функція трансляції соціального досвіду. Завдяки цій функції кожне покоління людей починає свій шлях розвитку, будучи збагаченим досвідом їхніх попередників.
3. >Гносиологическая, пізнавальна функція культури . Культура є своєрідним «базою даних» людства, збираючи і зберігаючи знання, отримані людством. У зв’язку з цим все культури можуть різнитися характером використання знань, за якістю їх засвоєння і асиміляції.
4. Комунікативна функція культури у тому, що вона виступає як основне кошти спілкування для людей, оскільки втілює у собі об’єктивне зміст епохи, і навіть особистісні переживання, погляди й окремі позиції суб’єктів. Понад те, культура і є саме як момент комунікації, діалогу, де виявляються тільки її потенційні сенси, а й є формування нового, спочатку не гадані.
5. Семіотична, чи знакова, функція (від грецьк.Sзmeitik — вчення про знаках) — одну з найважливіших. Без вивчення відповідних знакових систем опанувати досягненнями культури неможливо. Так, літературну мову виступає засобом оволодіння національної культурою. Для пізнання різних видів мистецтва — живопису, музики, театру — потрібні також специфічні мови. Власні знакові системи мають значення і природні науки (фізика, математика, хімія, біологія тощо.).
Культура і особистість
... і творче начала. Новим етапом у самопізнанні людства є епоха Просвітництва. Для Гердера, Канта, Гегеля людина цікава передусім як суб'єкт культури. Особистість - втілення творчої спрямованості людини, а культура - це звільнення людини ...
6. >Регулятивная (нормативна) функція пов’язані з регулюванням різних видів громадського та особистого діяльності чоловік підтримується мораллю і право.
7. >Адаптационная функція проявляється у ефективному пристосуванні індивіда до вимог суспільства,приобритения їм необхідного набору соціальних чорт, що формує в нього відчуття психологічної безпеки і комфорту. Цю функцію культури досліджувавЭ.С.Маркарян, який вважав, що «культура, в цілому таки усталилася як особливого,надбиологического за своєю природою,антиентропийного і адаптивного механізму суспільства».
Закони функціонування культури
1. Закон єдності і своєрідності культури . Культура — сукупне колективне надбання людства. Усі культури всіх народів внутрішньо єдині і водночас самобутні, унікальні.
2. Закон наступності у розвитку культури. Культура — це — історичний успадкований досвід поколінь. Де ні наступності, немає культури. До капіталізму становлення нового уже багато поколіньвбиралось плавно традицією, отже зміна самої традиції встигало бути витлумаченим треба було їй.
3. Закон переривчастості і безперервності розвитку. У зв’язку з зміною епох (>Формаций, цивілізацій) відбувається зміна типів культури — так з’являється переривчастість. Однак це переривчастість носить відносний характер, на відміну абсолютного характеру безперервності (так, приміром, багато цивілізації загинули, та їх досягнення вітрило, колесо, календар тощо. стали надбанням світової культури).
4. Закон взаємодії і співробітництва культур. Кожна з культур має власну специфіку, своєрідність,мироведение. Нерідко ця різниця сягає протиріччя (наприклад культура Заходу та Сходу, Християнства і ісламу).
Звідси й розмаїтість культурних контактів: від торгівлі, і переселень до воєн та захоплення територій. Всі ці взаємодії зумовлюють єдність всесвітньо-історичного процесу.
За таких законів функціонування культури, ми можемо відзначити, що успішний розвиток культури був із розвитком людини. Чим динамічнішим розвивається культура, то швидше людина знайде себе у житті, оскільки культура відкриває нові перспективи, нові театральні ідеї. Між культурою і людини нерозривна зв’язок, яка непідвладна руйнації.
Соціалізація іинкультурация
Вплив культури на особистість проходить у процесі інкультурації і соціалізації, з допомогою які людина здобуває знання і навички, необхідні життя жінок у суспільстві й у тій чи іншій конкретної культурі.
Під соціалізацією розуміють процес засвоєння індивідом соціальних ролей і норми. Людина формується, як особистість, в соціально та культурно адекватна суспільству. У результаті соціалізації відбувається входження індивіда на соціальну і культурне середовище, засвоєння їм цінності суспільства, що дозволяє йому успішно функціонувати у як член суспільства.
На відміну від соціалізації поняття інкультурації передбачає під собою навчання людини традицій та нормам поведінки у конкретної культурі. Це проходить у процесі взаємообміну між людиною та її культурою, у якому, з одного боку, культура визначає основні риси особистості, з іншого — людина або сама впливає свою культуру.Инкультурация включає у себе формування основних людських навичок (типи спілкування коїться з іншими людьми, форма контролю суспільну поведінку і емоцій, способи задоволення потреб, оцінне ставлення до різним явищам навколишнього світу тощо.).
Моральна культура юриста
... Моральна культура юриста, вважаємо, повинна функціонувати за принципом випередження суспільного розвитку (стану моральної культури), а не збігатися з моральною культурою суспільства. Моральна культура юриста ... поняття «моральна культура особи». Моральна культура характеризує особистість з погляду її цілісного морального розвитку, ... життєва практика свідчить, що людина, як правило, керується кількома ...
Результатами інкультурації є подібність людини коїться з іншими членами даної культури та її на відміну від представники інших культур. За характером процес інкультурації є складним, ніж процес соціалізації. Зміст процесу інкультурації становлять особистісне розвиток, соціальна комунікація, придбання основних навичок свого життєзабезпечення.
Основними механізмами інкультурації є імітація (повторення людьми звичних навичок поведінки, можна побачити поведінці іншим людям) і ідентифікація (у якої дітьми засвоюється поведінка батьків).
Крім даних позитивних механізмів інкультурації, є й світло негативні механізми — сором і провину.
Основними агентами соціалізації і інкультурації є сім’я, група однолітків, навчальними закладами, засоби інформації, різні політичні та громадські організації.
На різних етапах життя ці чинники дію по-різному. У ранньому дитинстві провідної ролі у розвитку грає сім’я. Після цього діють інші чинники. Процеси соціалізації і інкультурації довгострокові, діють протягом усього життя. Через війну соціалізації і інкультурації людина отримує можливість до освоєння соціокультурної реальності, накопичує власний життєвий досвід, починає грати різні соціальні ролі.
Культура і особу
Культура й послабити особистість взаємопов’язані друг з одним. З одного боку, культура формує той чи інший тип особистості, з іншого — особистість відтворює, змінює, відкриває нове у культурі.
Особистість — це рушійна сила і творець культури, і навіть головна чиєю метою є становлення.
Зблизька питання про співвідношенні культури та людини слід розрізняти поняття «людина», «індивід», «особистість». Поняття «людина» позначає загальні властивості людського роду, а «особистість» — одиничного представника цієї своєрідної, індивіда. Та заодно поняття «особистість» перестав бути синонімом поняття «індивід». Не всякий індивід є постаттю: індивідом людина народжується, особистістю стає (або стає) з об’єктивних і суб’єктивних умов. Поняття «індивід» характеризує відмінності кожної людини, поняття «особистість» позначає духовне обличчя індивіда, сформований культурою у певній соціальному середовищі його життя (у взаємодії з його уродженими анатомо-фізіологічними і психологічними якостями).
Тому, за розгляді проблеми взаємодії культури та особистості особливий інтерес представляє як процес виявлення ролі людину, як творця культури та ролі культури як творця людини, а й дослідження якостей особистості, які формує у ній культура, — інтелекту, духовності, свободи, творчий потенціал. Культура цих сферах найяскравіше розкриває зміст особистості.Регуляторами особистісних прагнень України і вчинків особи є культурні цінності. Наслідування
Мовна норма – категоріальне поняття культури мови
... культури мови, чи із практичних міркувань мовної культури. Таким чином, у поняття “норма” часто вкладається неоднаковий зміст. Проте різні визначення норми потребують узгодження, що сприятиме уточненню обсягу поняття “норми” і ... ще сильніше, ніж суспільний характер мови. Мовна норма нерозривно пов’язана з якимось колективом мовців, а на вищому щаблі — як норма літературної мови — з певним людським ...
