Асоціація вищих навчальних закладів України
приватної форми власності
Екологічна культура особистості
Індивідуальне навчально-
з курсу «Екологічна етика»
ТЕРНОПІЛЬ
2011
Зміст
Вступ
1) Екологічна культура
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Природне середовище було, є і буде незмінним партнером людини в їх повсякденному житті. Ми черпаємо із скриньки природи всі наші багатства. Природа, її краса і велич залишаються нашим головним скарбом, нашою святинею, якій непідвладний час.
Екологічна культура – культура всіх видів людської діяльності, так чи інакше пов’язаних з пізнанням, освоєнням і перетворенням природи; складається із знання та розуміння екологічних нормативів, усвідомлення необхідності їх виконання, формування почуття громадянської відповідальності за долю природи, розробки природоохоронних заходів та безпосередньої участі в їх проведенні.
Екологічна культура – складова частина світової культури, якій властиве глибоке і загальне усвідомлення важливості сучасних екологічних проблем у житті і майбутньому розвитку людства. Свідоме засвоєння й оволодіння екологічною культурою має розпочинатися ще з дитинства, одночасно з засвоєння положень загальної культури.
- Екологічна культура
Екологічне знання втілюється в особливий вид людської діяльності, що раніше проявлялась лише епізодично — екологічну діяльність, тобто в такий вид діяльності людини, коли в процесі формування її мети враховуються не лише безпосередні інтереси людини, а й відбувається їх узгодження з загальними вимогами підтримки основ стабільного біологічного існування виду homo sapiens. Екологічну діяльність можна охарактеризувати як інтегративне поняття для позначення різних видів діяльності які тим або іншим способом спрямовані на забезпечення оптимального стану системи «суспільство-природа».
Досить часто екологічну свідомість і політична культура — Політологія — и — Каталог статей — ы курсовые сочинения аудиокниги">свідомість визначають як відображення соціальних, природних та специфічних соціально-екологічних законів функціонування системи «суспільство-природа», що виступають об’єктом відображення цієї форми суспільної свідомості.
Реферат екологічна культура
... залежність і зв'язаність, можна сказати, що існувала екологічна гармонія. З появою людини починається процес порушення гармонійного рівноваги. Опановуючи природу у процесі праці, людина не враховував необхідності ... цілеспрямованої праці та культурної діяльності. Тобто якщо це свідчить, кожен народ унікальна одиницею, що створює свою неповторну і своєрідну культуру. Звідси стає зрозуміло теза ...
Предметом відображення екологічної свідомості в сучасну епоху виступають відносини та зв’язки між природним середовищем та суспільством як підсистем єдиного цілісного об’єкту, що реалізуються в комплексі суспільних відносин, пов’язаних з виконанням діяльності по оптимізації системи «суспільство-природа».
Іноді, акцентуючи увагу на причині виникнення цього феномену, екологічну свідомість визначають як усвідомлення людиною, суспільством екологічної ситуації, що складається, свого нерозривного зв’язку з природою, вміння та звичку діяти по відношенню до природи так, щоб не порушувати зв’язків та колообігів природного середовища, сприяти його покращанню для життя нинішнього та майбутнього поколінь.
Російський теоретик соціальної екології Е.В.Прусов зазначає, що екологічна свідомість — це сукупність поглядів, теорій та емоцій, що відображають проблеми співвідношення суспільства та природи в плані оптимального їх вирішення відповідно до конкретних потреб суспільства та природних можливостей. При цьому головним у даному визначенні є означення головного завдання екологічної свідомості.
У загальному вигляді екологічна свідомість є відтворенням людьми екологічних умов життя та відносин між людьми в процесі регулювання системи «суспільство-природа» у вигляді екологічних теорій, ідей, уявлень, спільних для певних груп, що відображають їх ставлення до природи в дану історичну епоху. Відтворення прямої дії суспільства на природу здійснюється в тій чи іншій мірі всіма формами, всією системою суспільної свідомості, тоді як предметом екологічної свідомості є комплекс прямих та зворотних зв’язків у системі «суспільство-природа».
Екологічна свідомість як специфічна, самостійна форма суспільної свідомості виникає лише в XX ст. нашої ери як наслідок відображення загрози глобальної екологічної катастрофи та наростання кризових явищ у взаємовідносинах суспільства та природи в цілому. Вона формується на основі пізнання як тих законів, що забезпечують цілісність природного середовища, так і тих, що повинні обумовлювати людську діяльність з метою збереження і покращання придатного для людського існування стану природи. В той же час можна говорити про існування елементів екологічної свідомості і на більш ранніх етапах існування людського суспільства. З одного боку, екологічна свідомість зароджується в результаті усвідомлення екологічно відшліфованих відносин рослин і тварин з абіотичним та біотичним середовищем, біотичних колообігів речовини та енергії, а з іншого боку, вона відображає гостру екологічну ситуацію, що виникла в результаті господарської діяльності людини.
Становлення екологічної свідомості в сучасну епоху, на думку багатьох учених, йде за чотирма основними напрямками:
Культура первісного суспільства — Культура — и — ...
... універсальною формою суспільної свідомості первісного суспільства, яка в цій своїй якості репрезентує і всю його культуру. Вона ... культуру первісного суспільства, то, насамперед, треба зазначити, що історично культура могла виникнути лише тоді, коли почалось практичне виділення людини з природи, ... фізичного типу. За палеоліту склалися основи первісного суспільства. На початку верхнього палеоліту (35-10 ...
- науковим, що виражається в прагненні
реалізувати на практиці наявні теоретичні і практичні знання про існуючі у природному світі зв’язки, про те, як можна уникнути їх порушення в ході виробничої діяльності людини;
- економічним — виражається в усвідомленні економічної невигідності виробничої діяльності, що руйнує оточуюче людину природне середовище;
- культурним — проявляється в прагненні зберегти природне середовище як елемент культурного середовища;
- політичним — знаходить вияв у прагненні людей створювати умови існування, відповідні гідності людини.
Перша — природа за своїм станом недосконала. Тому слід розробляти особливе екологічне виробництво, яке б поліпшувало й удосконалювало природу з точки зору створення відповідних умов для нормального проживання людини. Проте не варто забувати, що й саме середовище проживання теж має діалектичний характер, бо складається з природного і штучного, причому друге через прискорений розвиток НТР повинно з перспективою поглинути перше, незважаючи на його привабливість.
Ця концепція привабливіша для сучасного стану екологічної свідомості, хоча теж має складні внутрішні проблеми. Вона, наприклад, не дає чіткої програми, якою мірою слід змінювати природне середовище, а якою — штучно створене, тобто техносферу.
На сучасному етапі розвитку соціоприродних відносин відбуваються функціональні та структурні зміни суспільної свідомості, в яких відбивається глобально-екологічна ситуація, що склалася. З одного боку, відбувається екологізація суспільної свідомості, виникає і розвивається її новий стан, який виражається в масовому розповсюдженні та зростанні суспільної значимості соціально-екологічної проблематики в свідомості суб’єктів екологічної діяльності. З іншого ж боку, формується екологічна свідомість як нова, відносно самостійна форма суспільної свідомості, для якої характерним є синтезований спосіб відображення та комплексний характер регулювання взаємовідносин у системі «суспільство-природа».
Теоретичним ядром екологічної свідомості виступає соціальна екологія як наука.
Формування екологічної свідомості — це процес пізнання законів системної цілісності природи і законів, що визначають взаємодію суспільства і
Становлення екологічної свідомості виражає зацікавленість суспільства в збереженні та розгортанні природного світу у всій його різноманітності, в узгодженні соціальних потреб з можливостями природи. Вона сприяє подоланню утилітарно-прагматичного ставлення до оточуючого природного середовища, зняттю традиційних антропоцентристських світоглядних установок, подоланню, врешті-решт, глобальної екологічної кризи.
Існують природні фактори, які розглядаються суспільством лише як умова виробництва поряд з іншими, і в той же час відіграють у системі нормального функціонування біосфери досить значу, а часто незамінну роль, підтримуючи її цілісність та здатність до самовідтворення. У цьому полягає одна з найбільш гострих суперечностей взаємовідносин суспільства та природи. Далеко не завжди співпадає практично необхідне людині та екологічно необхідне біосфері, природі в цілому. Важливим фактором зняття цієї суперечності є формування в суспільстві екологічної свідомості.
Реферат художня культура і світ людини
... історія, у суспільства і окремо взятої соціуму, бо інакше як сама людина створив культуру, що у своє чергу створює наразі і покращує людини. ПРЕДМЕТОМ дослідження є культура і достойна людина ... природи. Структура культури Оскільки культура є освітою, які зачіпають різні сфери діяльності, на її структурування необхідно виділити певне підставу. 1. Якщо з якості й правничого характеру свідомості, ...
Екологічна свідомість має ряд особливостей, які, в свою чергу, обумовлюють специфіку її функціонування в загальній структурі суспільної свідомості. До таких особливостей слід віднести:
1) комплексний характер, що враховує особливості об’єкта відображення, екологічно мисляча людина повинна демонструвати вміння не лише усвідомлювати взаємозв’язок окремих явищ природи та наслідків людської природоперетворюючої діяльності, а й прослідковувати, в якому взаємозв’язку вони знаходяться з іншими явищами більш широкої системи, ніж та, що безпосередньо розглядається;
2) вміння охоплювати об’єкт
багатоманітністю деяку сутнісну єдність, важливу в екологічному відношенні;
3) здатність бачити не тільки найближчі наслідки змін, що здійснюються в природі, але й наслідки більш віддаленого порядку,
Якщо розглядати екологічну свідомість за способом відображення, то найбільш специфічною рисою можна визначити те, що вона не може обмежитись лише попередніми напрацюваннями, теоретичними конструкціями та понятійним апаратом окремих наук, оскільки їх направленість на вивчення окремих явищ природи та буття суспільства суперечить головному завданню — охопити єдиним апаратом пізнання якісно різнорідні явища.
Пізнання природи людиною завжди виступало одним з найважливіших засобів її активного перетворення відповідно до багатоманітних практичних потреб самої людини. Екологічний аспект свідомості повинен був якоюсь мірою відразу виконувати протилежну функцію — обмежити втручання людини в природні процеси рамками екологічно допустимих на даному етапі історичного розвитку умов. Це і система табу, і релігійні норми, і певні звичаї того чи іншого народу. Внаслідок цієї особливості екологічна свідомість у своїй завершеній формі не могла виникнути стихійно. Навпаки, вона покликана, за своєю суттю, протистояти стихійно належному людині прагненню до нічим не обмеженої експансії в природу і самоствердження себе таким чином саме як істоти соціальної і розумної. Вся попередня історія людства складалась як постійна і напружена боротьба за самоствердження людини в світі природи шляхом «перемог» над нею. Але за кожну таку «перемогу» природа досить жорстоко «метилась», про що свідчать факти далекої і не зовсім історії взаємодії суспільства з оточуючим природним середовищем.
Для вияснення сутності екологічної свідомості необхідно також розглянути і її структуру, яка може бути представлена різними рівнями та формами.
За гносеологічним критерієм в екологічній свідомості виділяються такі рівні:
1) буденна екологічна свідомість, в якій відображаються щоденне життя людини, її безпосередня взаємодія з оточуючим природним середовищем. Знання про особливості взаємовідносин суспільства з природою знаходяться в несистематизованій формі і вплетені в безпосередню практичну діяльність у їх переломленні через безпосереднє буття людей. Вони можуть бути логічно неузгодженими, суперечливими;
Політична свідомість і політична культура — Політологія ...
... окремих ідеологій чи політичних концепцій різних політичних партій, громадських організацій. Соціологічний аналіз політичної свідомості передбачає використання таких понять, як масова політична свідомість, групова політична свідомість, індивідуальна політична свідомість. Масову політичну свідомість ... Завдяки цим процесам і виробляються політичні оцінки як складова ставлення людини до довкілля. ...
