Творчість Бернарда Шоу – видатного англійського драматурга, однієї з засновників реалістичної драми XX в., талановитого сатирика, гумориста, остроумнейшего парадоксалиста – має в нас заслуженої популярністю і загальний інтерес. У нашому літературознавстві створилася ціла наука творчість Бернарда Шоу. Її основи було закладено А.В. Луначарським, виказувала глибокий і співчутливий інтерес до пошукам, протиріччям і творчому своєрідності письменника. Останнім часом радянськими вченими захищений ряд докторських і кандидатських дисертацій творчість Б. Шоу і М.Ходаковський опублікували чимало книжок, зокрема старанно прокоментований тому листів драматурга (1971), висловлення про драмі і театрі (1963), книга О.Г. Образцовой про його театральної і режисерської діяльності (1974).
Велики заслуги писали творчість Б. Шоу радянських дослідників А. Аникста, П. Балашова, І. Канторовича. Кілька книжок присвятила Бернарду Шоу, його драматургічному методу та її впливу англійською і європейський театр О.Г. Образцова.
У історії літератури Англії ім’я Бернарда Шоу стоїть поряд з ім’ям Вільяма Шекспіра, хоч і народився Шоу на років пізніше, ніж його. Обидва вони широко внесли неоціненний внесок у розвиток національного театру Англії, і творчість кожного їх став відомий далеко поза батьківщини. Переживши свій найвищий розквіт за доби Відродження, англійська драма піднялася нові висоту лише з приходом неї Бернарда Шоу. Він – єдиний, гідний соратник Шекспіра; його за праву вважають творцем сучасної английскойдрамы. Продовжуючи кращі традиції англійської драматургії і ввібравши досвід найбільших майстрів сучасного йому театру – Ібсена і Чехова, — творчість Шоу відкриває нову сторінку у літературі ХХ століття.
Чудовий майстер сатири, Шоу обирає основним зброєю боротьби із соціальної несправедливістю сміх. Це зброю служило йому безвідмовно. «Мій спосіб жартувати у тому, аби розмовляти правду», — це слово Бернарда Шоу допомагають зрозуміти своєрідність його викривального сміху, голосно значущості з підмостків сцени ось уже століття.
Батьківщиною Шоу була Ірландія. Він народився 1856 р. в Дубліні. Протягом усього ХІХ ст. «Зелений острів», як називали Ірландію, вирував. Нарастала визвольні змагання. Ірландія поривалася незалежності він Англії. Її народ жив у злиднях, але з хотів терпіти поневолення. У атмосфері горя і гніву, пережитих його батьківщиною, протікали дитинство і юність майбутнього письменника. Батьки Шоу походили з середовища збіднілого дворянства. Життя родини була неулаштованої і недружной. Позбавлений практичної жилки, постійно п’яний батько не досяг успіху на вибраному їм справі – хлібної торгівлі. Мати Шоу – жінка неабияких музичних здібностей – мусила все сама утримувати родину. Вона співала у концертах, а пізніше заробляла життя уроками музики. На дітей у сім’ї звертали мало уваги; коштів у те що обрати освіту, був. Але з своїм настроям і поглядам батьки Шоу до передової патриотически-настроенным верствам дублінського суспільства. Не дотримувалися релігійних догм і виростили своїх дітей вільнодумними атеїстами. Основна заслуга у тому належала матері Шоу, характер якої було зломлено невдало сформованій сімейної життям. Навчався Шоу в дублінською школі, але перебування на ній нього особливо радісним.
Життя і творчість Леся Курбаса
... батька змушує його перевестися до Львівського університету - поближче до матері, рідні, щоб якось їм допомагати. Тут юнаки та дівчата створюють студентський драмтеатр, і Лесь Курбас ... з 1926 по 1933 роки. Життя і творчість Леся Курбаса лесь курбас режисер драматург Народився 25 лютого 1887 ... Завдання було складним, бо прийшлося конкурувати з іншими виставами та виконавцями. Але Курбас знайшов засіб, ...
Невипадково він у згодом писав: «Бо в школі я — не вивчив не чого став і забув багато». Але й шкільний курс завершено не був. У п’ятнадцять років він почав сам заробляти собі життя. Служив дрібним у земельній конторі. Збирав квартирну плату з мешканців бідних кварталів Дубліна. Життя міських нетрів він дізнався добре. До двадцяти років Шоу отримав місце старшого касира. Це було мало, але часу інтереси Шоу вже визначилися. Нічого спільного зі службової кар’єрою чиновника вони мали. Шоу глибоко цікавився мистецтвом – літературою, живописом, музикою. У 1876 р. Шоу залишив Ірландію і переїхав до Лондон. Певних занять в нього був, бо й коштів для існування, але коло її інтересів і культурних запитів був широкий. Він захоплювався театром, під псевдонімом Корно де Боссето публікує свою першу музичну рецензію, потім у перебігу протягом ряду років виступає у пресі як музичний критик. Шоу цей був знавцем музики, але й він чудово грав. Звати його стає добре знаним громадським і в театральних колах Лондона.
Характерна риса Шоу в тому, що заняття мистецтвом він не відокремлював притаманного йому інтересу до суспільно-політичного життя свого часу. Він відвідує зборів соціал-демократів, бере участь у диспутах, наполегливо виробляючи у собі навички оратора, із захопленням і дуже інтересом читає «Капітал» Маркса – працю, який, з його словами, з’явився йому одкровенням. Інтерес Шоу до актуальних проблемам сучасності позначився в ранніх його творчості. У період із 1879 по 1883г. Шоу написав п’ять романів: «Незрілість», «Неразумный шлюб», «Любов артистів», «Професія Кэшиля Байрона», і «Социалист-одиночка». На той час романи Шоу не отримали визнання. Начинающему письменник мусив витримати тривале і нерівне єдиноборство з численними видавцями. Він отримував лише відмови, але з здавався. Новатор за своєю природою, Шоу й у роман прагнув внести щось нове.
Романи Шоу свідчили про властивому йому майстерності драматурга, яке ще чекало випадку для свого виявлення. У романах воно позначилося в чітко вираженої схильність до диалогизированной формі, в блискуче побудованих діалогах, яким переважають у всіх без винятку творах Шоу належить основне місце.
Шоу вступив у Фабианское суспільство, у 1884 р., невдовзі після його створення. Це була социал-реформистская організація, прагнула керівництву робочим рухом. Своєю завданням члени Фабіанського суспільства вважали вивчення основ соціалізму, і шляхів початку нього.
«Розстріляне відродження» в українській літературі 20–30-х років
... -мистецької генерації 20-х -- початку 30-х років Головними складниками ... Але завдяки політиці українізації українська мова перестала бути ... Україні у 20-х роках ХХ століття Тоталітарний режим ... контрреволюційної організації і покінчив життя самогубством. Жертвами розправи ... учителів із Галичини, але йому не вдалося дістати ... вiками скутi крила творчостi, вони наснажувались найсучаснiшими тенденцiями ...
Як справжній новатор Шоу виступив у області драми. Він затвердив у «англійському театрі новим типом драми – інтелектуальну драму, у якій основне місце належить не інтризі, не захватывающему сюжету, а тим напруженим суперечкам, дотепним словесним поєдинкам, які ведуть його герої. Шоу називав свої п’єси «пьесами-дискуссиями». Вони захоплювали глибиною проблем, надзвичайної формою її вирішення; вона хвилювала свідомості глядача, змушували його напружено міркувати що відбувається і весело сміятися разом із драматургом над дурницею чинних законів, порядків, моралі.
Початок драматургічною діяльності шоу було з «Независимым театром», розпочатому в 1891 р. у Лондоні. Його засновником був відомий англійський режисер Джекоб Грейн. Основне завдання, яку ставив собі за Грейн, полягала у ознайомленні англійського глядача із сучасною драматургією. «Незалежний театр» протиставляв потоку розважальних п’єс, що заповнювали репертуар більшості англійських театрів минулих років, драматургію великих ідей. На його сцені було поставлено багато п’єси Ібсена, Чехова, Толстого, Горького. Для «Незалежного театру» почав писати і Бернард Шоу.
«Неприємні п’єси»
Його шлях драматурга починається з циклу п’єс, объеденных під загальним назвою «Неприємні п’єси». Сюди ввійшли: «Будинку Вдовца», працювати з якої Шоу почав у 1885 р., «Професія місіс Уоррен» і «Тяганина». У його передмові до «Неприємним п’єсам» Шоу писав: «… сила драматичного мистецтва у цих п’єсах повинна змусити глядача стати обличчям до обличчя з неприємними фактами. Безсумнівно, кожен автор, щиро бажаючий благ людству, не рахується з жахливим думкою, нібито завданням літератури є лестощі. Але цих драмах ми бачимо лише з комедією і трагедією індивідуального характеру долею окремої людини, але й жахливими і огидними сторонами суспільного ладу. Жах цих відносин у тому, що звичайної середнього гатунку англієць, людина, то, можливо, навіть мріючи про тисячолітньому царстві благодаті, — у громадських проявах виявляється злочинним громадянином, що закриває очі на самі підлі на найжахливіші зловживання, якщо їхнє усунення загрожує йому втратити хоча б тільки гріш зі своїх доходів».
У «Неприятных п’єсах» маємо зовні цілком порядні респектабельні англійські буржуа, що володіють значними капіталами і ведучі спокійну влаштовану життя. Але це спокій оманливе. Воно таїть у себе такі явища, як експлуатація, як брудна, безчесне збагачення буржуа з допомогою злиднів і нещасть простого народу. На очах читачів і глядачів п’єс Шоу проходять картини несправедливості, жорстокість і підлості буржуазного світу. Характерно, що п’єси Шоу розпочинаються з традиційних картин буденної життя буржуазної сім’ї. І ось, як це зазвичай буває драмах Ібсена, настає момент, коли першому плані виступає соціальному аспекті глибоко хвилюючого письменника питання: де джерела багатства героїв? які кошти вони живуть? яким шляхом вдалося домогтися їм того добробуту, де вони перебувають? Смілива постановка цих запитань і щонайменше відповіді неї і становлять основу тієї викривальної сили п’єс Шоу, яка обурювала одним і не могла не імпонувати і захоплювати інших.
Життя та творчість одеських письменників двадцятого століття
... світ з особливим побутом, правилами та етикою. Найголовніший герой “Одесских рассказов” Беня Крик – химерне поєднання цього молдаванського міщанства, ... поколінь читачів. Життя та творчість Валентина Катаєва. Катаєву довелося воваюти на фронтах Першої світової війни. У 1919 р. його мобілізували до ... у 1932 р.: “…я спросил у писателя: “Почему вы больше не пишете?” На что Бабель ответил: “Кто вам сказал, ...
«Приємні п’єси»
Другим циклом п’єс Бернарда Шоу були «Приємні п’єси». Сюди ввійшли: «Війна і творча людина», «Кандіда», «Обранець долі», «Ніколи ви можете сказати». У «Приятных п’єсах» Шоу змінює прийоми сатиричного викриття. Якщо «Неприятных п’єсах» він звертався до «жахливим та огидним сторонам суспільного ладу», гнівно обрушувався на соціальні порядки, то «Приятных п’єсах» він приділяє основну увагу тієї лицемірною моралі, що має приховати справжню сутність буржуазних відносин.
У цих п’єсах Шоу ставить за мету скинути ті романтичні покрови, які приховують жорстоку правду дійсності. Він закликає людей тверезо і сміливо подивитись життя й позбутися липкою павутиння забобонів, віджилих традицій, помилок і порожніх ілюзій. І якщо «Неприятных п’єсах», створюючи образи Сарториуса, Крофтса і прагнучи підкреслити жорстокість, нелюдськість них, Шоу охоче звертався до прийому гротеску, то герої його «Приятных п’єс» значно більше «людяні люди» й у зображенні немає навмисною різкості і заострения. Але з тим убозтво духовного світу буржуа, закореніла упередженість його суджень, перекручені уявлення, що ховаються під респектабельної зовнішністю, черствість і егоїзм – усе це показане з велику силу проникнення сутність буржуазної ідеології. У назві – «Приємні п’єси» – звучить цілком відверта іронія.
«П’єси для пуритан»
У період із 1897 – 1899 рр. створено «П’єси для пуритан» — «Учень диявола», «Цезар і Клеопатра», «Звернення капітана Брассбаунда». У передмові до «Пьесам для пуритан» Шоу пояснює сенс назви збірника. Він протиставляє свої п’єси драматичним творам, у яких основний інтерес зосереджений на любовної інтризі і еротиці. Не отже, що Шоу цурається зображення почуттів, але хоче визнати, що у основі учинків людини лежать лише любовні спонукання. «Я пуритани поглядів на мистецтво, — заявляє він. – Я симпатизую почуттям, але не вважаю що заміна почуттєвим екстазом будь-якої інтелектуальної діяльності, та чесності – найбільше зло». Шоу прагне показати розмаїття форм людської діяльності, протиставляючи широко зрозумілий їм обов’язок і пильнували відповідальність вузько егоїстичним спонуканням і сліпий чуттєвості. Пуританство Шоу пов’язані з героїчними пуританським традиціями епохи англійську революцію, епохи Кромвеля і Мільтона.
