Архітектура, чи зодчество (від грец. агспііеігіоп – будівельник}, – мистецтво створення споруд, які формують просторове середовище
для життя і діяльності людини.
Водночас зведення будівель має відповідати духовним потребам людства, впливати на його естетичний смак.
Слід зазначити, що архітектура формує ансамблі будинків, проспекти, вулиці, майдани міст, садово-паркові комплекси. В мистецтві
архітектури виділяють три основні роди:
1. Архітектура об’ємних споруд, до складу якої входять житлові, громадські та промислові будівлі.
2. Ландшафтна архітектура пов’язана із створенням садово-паркового комплексу.
3. Містобудівництво, що займається плануванням нових міст, а також реставрацією та оновленням старих районів.
170
Кожен з архітектурних родів має своє функціональне призначення. Проте, крім суто утилітарних потреб, архітектура водночас виконує функцію емоційного впливу, досягти якого можна завдяки використанню специфічних конструкцій, елементів, прийомів. Це і врахування об’ємно-просторової структури споруди, ритмічне і пропорційне співвідношення, масштаб, розробка кольору та фактури будівельних матеріалів тощо.
Необхідно зауважити, що мистецтво архітектури знаходиться у безпосередньому зв’язку з розвитком науки. Адже зведення архітектурних споруд розпочинається з суто технічного етапу проектування – виконання необхідних розрахунків і креслень.
Використання усіх засобів, якими володіє цей вид мистецтва, зумовлює створення архітектурного образу. При цьому обов’язково враховують форми, розміри, колір та оздоблення будівлі, що зумовлюється специфікою і призначенням архітектурної споруди. Так, деякі будинки справляють величне і грандіозне враження, інші – витончене і елегантне. Окремі мають чітку симетричну конструкцію або поєднують у собі складні різноманітні елементи.
В архітектурному образі виявляються як індивідуальні особливості стилю митця, його світосприйняття та світовідчуття, так і специфіка розвитку конкретного історичного періоду.
Визначаючи особливості архітектури, М. В. Ломоносов підкреслював, що цей вид мистецтва споруджує будівлі для мешкання зручні, для зору прекрасні, для довгочасу міцні.
Перші свідчення про витоки мистецтва архітектури доходять до нас з глибини століть. У доісторичний період починають виникати примітивні житлові будівлі – землянки, курені, общинні та пальові будівлі, культові споруди, які згодом удосконалювалися. Так поступово розпочинається процес накопичення досвіду будівництва і водночас активізується художнє начало.
Значення досліджень архітектури й містобудування України доби Гетьманщини
... культур. Зроблено висновок про те, що українська архітектура розглядуваної доби розвивалася достатньо самостійно і не була провінційним відгалуженням ані польської, ані російської архітектури. ... архітектури й містобудування, а саме: княжої Руси-України; литовсько-польської доби; доби Гетьманщини; доби імперій; радянської доби. ... комплекси і ансамблі, окремі будівлі і споруди), для його вивчення ...
Від примітивних культових куренів первісні будівельники переходять до ускладнених архітектурних форм: менгірів, дольменів, кромлехів. Ці перші культові храми мали складнішу конструкцію. Для будівництва їх використовували обпалену цеглу, що свідчило про зародження нового етапу у розвитку цивілізації. Отже, архітектура завжди була тісно пов’язана з історією суспільства, з розвитком науки і техніки, природно-кліматичними умовами, світобаченням і світосприйняттям людиною навколишнього середовища. Знаходилась архітектура також у тісному зв’язку з іншими видами мистецтва, зокрема зі скульптурою, живописом, декоративним мистецтвом, що свідчить про її синтетичну природу.
171
Як вид мистецтва архітектура починає формуватися у давніх культурах Месопотамії, Єгипту, Вавилону, Персії, Індії, Китаю. Вона безпосередньо була пов’язана з розвитком рабовласництва. Майже всі споруди цих країн – піраміди, храми, зикурати, ступи, палаци – були збудовані для того, щоб славити могутність богів та правителів, і вражали своєю величністю, розмірами та масштабністю.
Новий етап у розвитку архітектурного мистецтва пов’язаний з культурою Стародавньої Греції і увійшов в історію як початок «авторської архітектури».
Світосприйняття давніх греків знайшло своє підтвердження у їхніх архітектурних спорудах, які на відміну від єгипетських і вавилонських не принижували людину, а, навпаки, породжували життє-стверджуюче начало та почуття впевненості: ансамбль афінського кремля – Акрополя з його головним храмом – Парфеноном.
У цей період було розроблено специфічний архітектурний прийом – ордер, що в перекладі з латинської означає порядок. У давньогрецькій архітектурі їх було три: дорійський, іонійський і коринфський. Усі вони мали спільні елементи: капітель, колону, архі-тавр, фриз, карниз і відрізнялися лише пропорціями та декоративною обробкою.
Слід зазначити, що при будівництві одного з храмів Акрополя вперше замість колон були використані жіночі фігури – каріатиди, що підтримували перекриття храму.
172
У надрах античної культури обґрунтовуються перші теоретичні узагальнення щодо специфіки архітектури, серед яких слід назвати трактат римського архітектора Вітрувія «Десять книжок про архітектуру».
Новий етап у розвитку теорії і практики цього виду мистецтва був пов’язаний з культурою Стародавнього Риму – Колізей, Пантеон, тріумфальні арки, що відбивали ідеї державності та військової могутності Римської імперії. Давньоримські зодчі запровадили в архітектурне мистецтво такі важливі елементи, як купол та кесони.
Саме архітектура давнього світу заклала фундамент для подальшого розвитку цього виду мистецтва і зумовила виникнення архітектурного напряму – історично сформованої сукупності художніх засобів та прийомів, – що був тісно пов’я-заний із своїм часом, соціально-політич
Бароко (від італ. регоіа Ьагоссо – перлина чудернацької форми) як напрям архітектурного мистецтва вражав своєю помпезністю, ускладненою конструкцією, великою кількістю прикрас, контрастними формами, значною емоційною насиченістю. Він сприяв уславленню і підтримці абсолютизму (Версальський палац у передмісті Парижа) та влади католицької релігії (церква Санта Марія делле Вітторія у Римі).
Розвиток української культури та мистецтва у другій половині XIX ст
... на два окремих колективи. Протягом другої половини 80-90-х років діяло ... напрям у літературі, започаткований у творчості Марка Вовчка. З-під її пера вийшла перша українська ... р. здобула велику популярність у Петербурзі, а Старицького в 1886 і ... ширші можливості для розвитку театрального мистецтва. У 1882 р. з ініціативи ... *. В другій половині XIX ст. розгорнулась активна літературна діяльність засновника ...
Яскравим представником бароко у російській архітектурі був В. Растреллі – автор Зимового палацу у Петербурзі, Єкатерининського палацу в Царському Селі та ін.
175
Цей напрям цікаво виявився у культурі і мистецтві України і стимулював виникнення явища «українського бароко». Його блискучими взірцями стали Андріївська церква у Києві (архітектор В. Растреллі), собор Різдва у Козельці (архітектори А. Квасов та І. Григорович-Барський), собор Юра (архітектор Б. Меретин) та костьол домініканців (архітектори М. Урбанік та Я. де Вітте) – обидва у Львові, а також Марийський (Царський) та Кловський палаци у Києві (архітектори В. Растреллі та П. Неєлов), палац К. Роэумовського в Батурин! (архітектор Ч. Камерон).
Рококо (від фр. госаіііе – раковина) – напрям у західноєвропейському мистецтві XVIII ст., що став перехідним етапом від бароко до класицизму. Найяскравіше естетичні принципи рококо виявилися в архітектурі і декоративному мистецтві. Його характерними ознаками стали композиційна асиметричність, витонченість, акцентування на білому і золотому кольорах. У межах цього напряму працювали архітектори Ж. М. Оппенор, Г. Ж. Боффран та ін.
Класицизм. У другій половині XVIII ст. розпочинається процес поступової трансформації бароко у новий архітектурний напрям – класицизм, якому притаманні раціоналізм, тяжіння до завершених гармонійних форм, монументальність, зрівноваженість композиції.
Класицизм набув значного поширення у країнах Східної Європи, зокрема у Росії та в Україні, і був представлений іменами О. Кокорі
176
нова (1726–1772) – автора будівлі Академії мистецтв у Петербурзі; В. Баженова (1738–1799) – творця Кремлівського палацу;
- М. Казакова (1738–1812), за проектами якого були зведені будинок Сенату, що входить до ансамблю Московського Кремля, Пет-ровський палац у Петербурзі та ін.;
- А. Вороніхіна (1759–1814) – автора Казанського собору в Петербурзі та І. Старова (1745– 1808), найвизначнішими роботами якого є Троїцький собор Алек-сандро-Невської лаври і Таврійський палац у Петербурзі.
Успішно працювали у межах класицизму архітектори А. Меленський (1766–1833), який створив церкву-ротонду на Асколь-довій могилі, та В. Беретті (1781–1842), за проектами якого були зведені університет та інститут шляхетних дівчат у Києві.
Модерн (від фр. тоаегпе – сучасний, новий) виникає як архітектурний напрям на зламі XIX–XX ст., коли складна ситуація для майстрів архітектури була пов’язана з пошуками нових прийомів, елементів і конструкцій. Цей напрям відрізнявся підкресленим естетизмом при трактуванні утилітарних деталей, композиційною дисципліною, захопленістю романтичними мотивами, поєднанням складних архітектурних форм з орнаментальним декором, кольоровим панно, використанням нових будівельних матеріалів – металу, бетону та кераміки.
Публічний виступ і його жанри реферат написання реферату
... «культура мови» (А. Коваль, М. Жовтобрюх, А. Пилинський). У дослідженнях 70–90-х років ХХ ст. розглядали проблеми писемної та усної форм наукового мовлення, його адресованості, ... впливу на їх появу. Започатковано навіть окремий напрям досліджень — «лінгвістика помилок», або «помилкознавство», «девіатологія». Опанування наукової української мови є однією з важливих передумов підготовки досконалого ...
Яскравими взірцями модерну вважаються школа мистецтв у Глазго (архітектор Ч. Р. Макінтош), особняк Рябушинського та
177
ГОРОДЕЦЬКИИ ВЛАДИСЛАВ ВЛАДИСЛАВОВИЧ
У863–1930) – видатний український архітектор. Його художній доробок є яскравим взірцем поліспрямованості в архітектурі. У процесі створення Державного музею українського образотворчого мистецтва він спирався на естетичні засади неокласицизму; так званий «будинок Городецького». або «будинок з химерами», було створено у річищі модерну. Миколаївський костьол архітектора репрезентує неоготику, тоді як у караїмській кенасі (Будинок актора) відтворювалися традиції мавританської архітектури.
Ярославський вокзал у Москві (архітектор Ф. Шехтель), будинок Міла у Барселоні (архітектор А. Гауді).
У Києві у стилі модерн створені будинок Держбанку (архітектори О. Кобелєв та О. Вербицький), «будинок Городецького» (архітектор В. Городецький), Бессарабський критий ринок (архітектор Г. Гай).
Модерн, у свою чергу, породив багато цікавих напрямів, серед яких необхідно виділити раціоналізм – явище у мистецтві архітектури, пов’язане з ім’ям видатного французького архітектора і теоретика Ле Корбюзье (1887–1965), який вводив нові архітектурні прийоми (стрічкові вікна, відкриті опори в основі будинку тощо) і створював різноманітні архітектурні споруди як у себе на батьківщині – будинок швейцарських студентів у Парижі, так і за її межами, зокрема в Індії (музеї та житлові споруди у м. Чандигарх).
Процеси, що відбуваються в архітектурі наприкінці XIX – XX ст., яскраво свідчать, що розвиток цього виду мистецтва безпосередньо
178
пов’язаний з проблемами науково-технічного прогресу. Винахід залізобетону та його різновидів (газобетон, пінобетон тощо), вдосконалення будівельної техніки, залучення алюмінієвих і пластикових конструкцій привели до виникнення напрямів функціоналізму та конструктивізму, яскравим взірцем яких стає феномен американських хмарочосів (архітектори Р. Шрив, У. Харрісон, Р. Худ та ін.).
Архітектурне мистецтво XX ст. у країнах СНД представлено університетом на Воробйових горах та Київським вокзалом у Москві, Палацом спорту у Санкт-Петербурзі, Будинком торгівлі у Ташкенті, сучасними житловими будинками та офісами тощо.
Сучасна українська архітектура асоціюється з палацом «Україна», Палацом спорту, Українським Домом, Будинком художника, Будинком кіно, аеропортом «Бориспіль» та ін.
Отже, стиль модерн став першим кроком у пошуках архітекторів XX ст., які тривають і донині. Адже кожне десятиріччя ставить нові вимоги перед майстрами архітектури, і вони, спираючись на досвід своїх попередників, враховуючи досягнення Ні 11, намагаються створювати нові архітектурні ансамблі, окремі будівлі, задовольняти утилітарні та духовні потреби людства.
ЛІТЕРАТУРА
Аристотель. Сочинения: В 4 т. – М.,’1976.
Буало Никола. Искусство поэтическое. – М., 1967.
Волков И. Ф. Творческие методы и художественные
системы. – М., 1989.
Еремеев А. Ф. Границы искусства. – М., 1987.
Идеология, мораль, искусство. – К., 1990.
Кучерюк ^. Ю. Социальные функции искусства //
Эстетика. – К., 1991.
Роль искусства в жизни человека
... общения с книгой, музыкой, живописью. Искусство вечно и прекрасно, потому что несет красоту и добро в мир! Роль искусства в жизни человека | инфошкола 8 Июль 2014 ... tvorchestvo/2014/02/06/rol-iskusstva-v-zhizni-obshchestva-esse сочинение на тему: Искусство в жизни человека Искусство — это творческое осмысление окружающего мира талантливым человеком. Плоды этого осмысления принадлежат не только ...
Левчук Л. Т. Західноєвропейська культура XIX ст. //
Історія світової культури. – К., 1994.
Мазепа В. И. Художественная реальность в составе
культуры // Искусство: художественная реальность и
утопия. – К., 1992.
Мінералов Ю. К. «Поезія є перетворення думки» (До
поетики О. О. Потебні) // Філософська і соціологічна
думка. – 1993. – № 3.
Панченко В. Ґ. Мистецтво в контексті культури. –
К.,1998.
