Леся Українка (1871—1913) Серед славетних українських письменників-класиків талановитій поетесі,

Реферат

Серед славетних українських письменників-класиків талановитій поетесі,

перекладачеві, критику і публіцисту — Лесі Українці належить одне з

найпочесніших місць.

Народилася Леся Українка (справжнє прізвище та ім’я — Лариса Петрівна

Косач-Квітка) 25 лютого 1871 року в м. Новоград-Волинському в

інтелігентній родині. Батько Петро Антонович-Косач служив головою з’їзду

мирових посередників. Мати — письменниця Олена Пчілка, дядько, брат

матері, — Михайло Драгоманов, видатний український учений, письменник,

громадський діяч. Друзями родини Косачів були І. Франко, М. Старицький,

М. Лисенко. Це сприяло формуванню поетичного таланту обдарованої

дівчини.

У дитинстві Леся захворіла на кістковий туберкульоз, згодом на сухоти.

Через слабке здоров’я освіту поетеса розпочала дома; дві зими

(1881—1882; 1882—1883 рр.) разом із старшим братом Михайлом вона

навчається у приватних вчителів у Києві. Після цього займається

самоосвітою, багато читає, вивчає іноземні мови. Леся Українка була

людиною всебічних і глибоких знань. Вона володіла, крім української,

російською, німецькою, французькою, англійською, італійською, польською,

болгарською, грецькою і латинською мовами, в дев’ятнадцятирічному віці

написала для молодших сестер підручник «Стародавня історія східних

народів».

Писати почала рано. Перший вірш «Надія», присвячений засланій до Сибіру

тітці, написала в 9 років. Уперше підписалась псевдонімом Леся Українка

у 1884 р., коли були надруковані вірші «Конвалія», «Сафо» у львівському

журналі «Зоря».

З 1888 р. поетеса цілком віддається літературній праці, навколо неї

групується київська літературна молодь. За сприяння брата Михайла Леся

створює молодіжний літературний гурток «Плеяда». У роботі гуртка брали

участь такі українські письменники і культурні діячі, як В. Самійленко,

Є. Тимченко, О. Судовщикова, яка писала під псевдонімом Грицько

Григоренко, та ін.

Навесні 1891 року у Львові Леся Українка познайомилася з Іваном Франком,

і він їй допоміг видати першу поетичну збірку «На крилах пісень» (1893),

заборонену в Росії.

У 1893 р. жандармське управління подає до департаменту поліції донесення

з відомостями про Лесю Українку. За поетесою встановлюється фактично

негласний нагляд. У наступні роки Леся Українка займається літературною

5 стр., 2469 слов

Леся Українка. Поетичний доробок. Вірш «Contra spem spero!». ...

... цілеспрямо­вана сильна духом високоосвіче­на, поліглот Леся Українка працьовита терпляча добра смілива скромна оптиміст IV. ... «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), що були високо оцінені критикою. Ча­стина поезій Лесі Українки не ... (2 травня за ста­рим стилем) 1890 року), але його сміливо можна поставити епігра­фом до ... так чи ні, бути чи не бути? Вона з певною варіа­цією повторює другу строфу, ...

і громадською діяльністю. З 1897 р. її стан здоров’я погіршується, вона

тяжко хворіє, але багато читає, особливо з питань політичної економії. У

зв’язку з хворобою для консультацій у відомих лікарів письменниця часто

виїздить за кордон. Вона побувала у Німеччині, Швейцарії, Болгарії,

Італії, Єгипті. Враження від цих подорожей вона вилила у свої поетичні

твори. Весь цей час вона не покидала громадської діяльності. У 1903 р.

разом з Оленою Пчілкою та іншими діячами української культури бере

участь у відкритті пам’ятника І. П. Котляревському у Полтаві, відвідує

Панаса Мирного.

22 січня 1909 р. у Київському літературно-артистичному товаристві

відбувся вечір з нагоди 25-річчя літературної діяльності Лесі Українки.

Останні роки життя Леся Українка проживала переважно у Грузії. Творчі

плани, задуми не покидали поетесу ні на хвилину. Вже на смертному одрі

вона продиктувала матері план драматичної поеми.

Померла Леся Українка 1 серпня 1913 р. в місті Сурамі. Її прах було

перевезено в Україну і поховано в Києві на Байковому кладовищі.

Загалом за життя Леся Українка видала три збірки поезій: «На крилах

пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902).

Вона є авторкою

багатьох драматичних творів: «Кассандра», «Осіння казка», «В

катакомбах», «Камінний господар», «Бояриня», «Лісова пісня» та ін.

Усе своє життя Леся Українка писала ліричні поезії. Для її лірики

характерний пристрасний ораторський пафос, алегоричність багатьох

образів, багатство й оригінальність образотворчих засобів, широке

використання суспільно-політичної, філософської, наукової,

публіцистичної лексики, афористичність висловів.

Основні теми і мотиви лірики поетеси це: заклик до

національно-визвольної боротьби, ствердження ролі художнього слова в

житті народу, оспівування любові до батьківщини, утвердження героїзму,

мужності, віра в дійову силу та безсмертність поетичного слова, мотив

радісного буяння природи, що допомагав подолати недугу, наснажував новою

творчою силою.

У першу збірку «На крилах пісень» увійшли цикли «Сім струн», «Зоряне

небо», «Подорож до моря», «Сльози-перли», понад 30 поезій, не об’єднаних

у цикли, а також поеми «Самсон», «Місячна легенда», «Русалка». За

широтою поглядів, силою і глибиною почуттів І. Франко порівнював

«Сльози-перли» із «Заповітом» Т. Шевченка. У більшості віршів циклу

звучать громадянські мотиви, а тема любові до України та вірного

служіння їй є головною. Твір «І все-таки до тебе думка лине…»

починається мотивом ностальгії (поетеса через хворобу довго перебувала

за межами України), туга посилюється риторичними звертанням «Мій

занапащений, нещасний краю» та метафорою «серце з туги, з жалю гине».

Контрастно, як вияв мужності, звучить перший афористичний вираз: «Та

сором сліз, що ллються від безсилля». Після саркастичної фрази про

56 стр., 27847 слов

Цивільно-правова охорона особистого життя фізичної особи

... життя відіграють новели ЦК України від 16 січня 2003 р., в яких знайшли своє розгорнуте закріплення особисті немайнові права фізичних осіб, спрямовані на охорону особистого життя. Зважаючи на ... спорів з захисту особистого життя людини 3.3 Міжнародні організації з захисту прав людини ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП Закріплення в Конституції України демократичного напрямку розвитку ...

бездіяльний, сльозливий патріотизм вірш завершує другий афоризм, у якому

сльози протиставлено образу крові. Цей символ говорить про готовність

пролити власну кров за волю батьківщини. Одна з найкращих поезій цієї

збірки — вірш «Contra spem spero!». Написаний 2 травня 1890 року, в час

надзвичайного загострення хвороби, він звучить як гімн боротьбі за

життя, за світло, за добро, вражає стрункістю форми, конкретністю думки,

висловленої точно й афористично. Символічними у вірші є образи, поєднані

в пари за принципом контрасту — осені і весни, сумного перелогу і

барвистих квіток, льодової кори і гарячих сліз, важкого кашлю і веселої

пісні, темної ночі і провідної зірки. Кожна контрастна пара символів

розшифровується через творчу долю Лесі Українки і водночас має

загальнолюдський зміст, адже вічним є зіткнення мрії з дійсністю. Для

поетеси квітки на вбогім перелозі — це поезія, яку вона створює на

терені занедбаної, гнаної культури рідного краю. Цей твір — прагнення

молодої людини жити повноцінним життям. Леся Українка проголосила своє

кредо і кредо тогочасного молодого покоління.

Особливе місце у першій збірці посів вірш «Досвітні вогні», сповнений

невгасимої любові до вітчизни і ненависті до гніту. Твір починається

картиною ночі, в образі якої уособлено самодержавство, яке не в силі

побороти народ, що прагне волі. Багата й образна мова вірша. Для

характеристики експлуататорського ладу вжиті відповідні епітети,

метафори, порівняння: «ніч темна», «чорні широкії крила», «темнота

тяжка», «хмари страшні», «навколо все спить, як в могилі». Інші тропи

вжито на означення позитивних образів «досвітні огні переможні, урочі

прорізали темряву ночі», «проміння ясне од сну пробудило мене». Силу,

яка переможе владу темряви і засвітить зорю вільного життя, поетеса

бачить у робочих людях.

Волинь і Поділля — край дитинства Лесі Українки, залишився для неї

наймилішим куточком на все життя. Цикл віршів «Подорож до моря» передає

схвильовані настрої, викликані образами розкішної подільської природи. У

вірші «Красо України, Подолля» авторка захоплюється картинами рідного

краю та виявляє стурбованість, що недоля оповиває чарівний куточок

України.

Леся Українка змальовує природу в усій її величі в кожну пору року,

передаючи за її допомогою найрізноманітніші людські почуття, настрої.

Особливо вона любить весну. В елегії «Стояла я і слухала весну» весна

виступає в образі близької подруги поетеси, котра співає їй пісні,

нагадує про болісне і солодке минуле, та в голосі її бринить віра в

любов, надія на щастя.

X

Z

?

?

vxaT

d

f

¬ ‚

???????o?льне та національне визволення народу. Найяскравішим прикладом

цього є вірш «Слово, чому ти не твердая криця». Поетеса стверджує, що

поезія — зброя. Епітетами-означеннями авторка конкретизує цю зброю —

вона гартована, іскриста, єдина, меч на катів. У вірші «Поет під час

облоги» звучать полум’яні заклики до боротьби, які лунають з уст

8 стр., 3860 слов

Життя і творчість Леся Курбаса

... який жив і трудився у Харкові з 1926 по 1933 роки. Життя і творчість Леся Курбаса лесь курбас режисер драматург Народився 25 лютого 1887 року у Самборі на Львівщині. ... Шекспір можуть звучати по-українському. Навіть Леся Українка боялася давати Садовському свої п'єси. Отоді Садовський і запросив Курбаса. Вони грали в ”Ревізорі”: Садовський Городничого, Курбас Хлестакова. То був незвичний ...

поета-співця, що свідомо поділяє долю обложених. А в поемі «Давня казка»

саме поет одним із перших починає боротьбу за правду, коли граф

Бертольдо забуває про свої обов’язки. І хоча його кидають до в’язниці,

та пісні виходять на вулицю і стають могутньою зброєю. У ліричних

поезіях Лесі Українки в різних планах і варіаціях, але в тій самій

ідейній значимості виступає образ поета — нащадка Прометея, який

успадкував від свого предка «божу іскру» любові до людей і ненависть до

гнобителів.

У 1902 р. виходить третя збірка «Відгуки», до якої увійшли такі твори,

як «Дим», «Напис в руїні», «Мріє, не зрадь», «Хто вам сказав, що я

слабка», цикли «Пісні про волю», «З подорожньої книжки». Вірш «Дим»

написаний під впливом вражень поетеси під час подорожі до Італії на

лікування. У ньому широко розгортається плин думок авторки, що

породжується спочатку контрастними, а потім тотожними картинами життя

трудящих в Італії та в Україні. Контрастні картини життя народу і його

володарів-деспотів змальовані також і в поезії «Напис в руїні». Звертає

на себе увагу лексика вірша. Іронічна лексика, слова зниженого

семантичного значення вживаються для характеристики єгипетських царів.

Змальовується збірний образ деспота — «видатної особи», враженого манією

величі, зіпсованого владою. Він бере дарунки від поневолених, карає

повстанців, жене рабів на війни, посилає їх на страшну, невільницьку

роботу — і все заради власної слави. Поняття «народ» для нього не існує,

є тільки «раби», ціною яких він зводить собі пам’ятник. Урочиста лексика

  • для уславлення творчого генія народу. Вірш завершується авторським

узагальненням: історія розвитку суспільства не є історією царів; творець

історії — народ.

Усе своє життя Леся Українка мріяла про щастя для свого народу. У вірші

«Мріє, не зрадь» поетеса підтвердила, що вона вірна своїй мрії, за

прекрасне майбутнє рідного краю вона готова пожертвувати своїм життям.

Останній ліричний твір тяжко хворої Лесі Українки — вірш «Хто вам

сказав, що я слабка…». Він свідчить про незламність поетеси і її віру в

безсмертя поетичного слова.

Найповніше талант Лесі Українки втілився в драматичних поемах. Спочатку

письменниця випробувала себе як драматург у жанрі прозової драми,

створивши в 1896 році «Блакитну троянду» та «Прощання». Перша завершена

п’єса у віршованій формі — драматичний етюд «Одержима» (1901).

Поетеса

створює новий в українській та й світовій літературі жанр драматичної

поеми. Серед цих творів такі довершені п’єси, як «Осіння казка», «В

катакомбах», «Камінний господар», «Лісова пісня», «У пущі», «Оргія»,

«Касандра», «Бояриня», «Адвокат Мартіан».

Вірою в торжество прекрасного в житті людини позначена драма-феєрія

«Лісова пісня» (1911).

Джерело цього твору — чарівна природа Волині,

фольклор, міфологія. У драмі виступають два світи: світ природи,

5 стр., 2008 слов

Українська лірична пісня — романс

... належать подібні пісні. Це – український романс... На голови, де наче солов’ї, своє ... знайти такого зілля, яким можна було погамувати кохання. У народній пісні стверджується: “ Од хвороби ... драма її життя. Коли її коханий Грицько Остапенко посватав іншу, вона його ... гілок світової народної творчості. Українська пісня ставиться всіма знавцями на перше ... любу та щиру, І яснії мрії знов в серці розбудиш... І ...

фантастичних істот та світ реальний із постатями звичайних людей. У

творі порушуються важливі соціальні проблеми, велика увага приділяється

глибокому розкриттю внутрішнього світу героїв. Гармонійно поєднуються

ліричні, епічні й драматичні елементи, високі мрії й прагнення

втілюються в алегоричні образи, які набувають широкого узагальнюючого

характеру.

Філософська ідея «Лісової пісні» — віра в силу і здатність людини

побороти духовне поневолення, віра в здійснення високої людської мрії

про майбутнє, прекрасне, творче, гармонійне життя. П’єса складається із

прологу і трьох дій. Кожна дія відбувається в певну пору року. Пролог —

рання провесна. Перша дія — весна, тут уже започатковано конфлікт людини

і природи. Лукаш будить лісову красуню Мавку грою на сопілці,

народжується їхнє кохання. Та не зберіг Лукаш свого кохання, не зберіг

Мавку.

Друга дія — пізнє літо, в’яне поезія в душі Лукаша, душа роздвоюється,

тимчасово перемагають сили буденщини і тьми. Мавка провалюється у

підземелля того, що в скелі сидить. Третя дія — пізня осінь. Мавка рятує

своїм коханням перетвореного на вовкулаку Лукаша, але сама стає через

закляття Килини сухою вербою. Вона спалахує ясним полум’ям, яке

перекидається на хату і палить все брудне і нікчемне. Кохання перемагає

смерть. Лукаш пориває із світом буденщини, він розмовляє з тінню Мавки,

а його повернення до коханої — це і є перемога ідеалів Лесі Українки.

Паралелями до історії кохання є сезонні зміни в природі та музиці

сопілки. Природа відображає емоційний стан героїв: її розквіт і

завмирання віддзеркалюють щасливий злет почуттів і згасання любові в

Лукаша, Мавчину тугу. Коловерть року є виразом філософської ідеї

повторення, минущого і водночас вічного в житті. Музика — це не тільки

супровід подій. Ніжна пісня дерев’яної дудочки передає Лукашеву душу,

яка зачаровує лісову дівчину. Спів сопілки — це не тільки образ краси

душі, це ще й узагальнений символ мистецтва.

Героїня міфів «Мавка-нявка» душі не має. Мавці, героїні «Лісової пісні»,

даровано душу. Дівчина виплекала в собі безсмертне кохання і в дарунок

за нього отримала безсмертну душу. Любов породжує бажання жити і

боротись.

Мавка — це уособлення світлого гуманного начала в житті людини, високої

поетичної мрії і чистого кохання, щирої дружби і волелюбності. Усіх

міфологічних істот поетеса наділяє індивідуальними рисами. Лісовик і

Мавка — прихильні до людей. Водяник, Куць, Злидні, Пропасниця, Потерчата

  • ворожі людям. Добрі стосунки людини з природою показано в драмі через

угоду Лісовика з дядьком Левом, живим утіленням якої є дуб, що його

дядько Лев заклявся не рубати. Фантастичні образи-персонажі, побудовані

на фольклорному матеріалі, відбивають важливі риси народного життя і

побуту. Вони втілюють добрі і злі сили. Лісові багатства незліченні, але

в лісі є і вічно голодні злидні. У п’єсі відображено постійну боротьбу

між світлими й темними силами в житті людей і природи.

7 стр., 3290 слов

Мова і культура в житті суспільства

... думки суспільно корисної праці. Сьогодні культура і мова виявилися об'єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються ... неба, ревом Дніпра і солов’їною піснею, радістю кохання, відчаєм покритки, жертвою, любов’ю матері, мужнім покликом до борні і свободи. Розуміння ролі мови в житті народу визначає й ...

Леся Українка підносить образи українського фольклору до високого рівня

поетичного філософського звучання. Для цього вона широко використовує

різноманітні засоби художнього зображення.

У творі багато прислів’їв, приповідок, народних виразів, що

індивідуалізують мову персонажів та надають п’єсі народного колориту,

емоційної забарвленості. Поетеса стикає поняття високого духовного життя

з безкінечно дріб’язковим, буденним, відповідно до народних уявлень про

добро і зло.

Отже, у драмі-феєрії «Лісова пісня» перемагає людина — людина мудра,

творча, гармонійна, яка бореться за своє щастя, прагне краси.

Геніальна драма «Лісова пісня» вражає красою мрії, самоцвітами думки,

музикою мови. Вона відкриває перед нами чари Полісся у шумах і тінях

лісових, у веселкових барвах квітів, у зітханні вітру, у гомоні весняної

ночі, у буйних, «безупинного руху жагучих» силах природи. Це «пісня

пісень» не лише Лесі Українки, але й усієї української драматургії,

твір, який варто б назвати Лесиним словом — дивоцвіт.

Леся Українка досягла вершин творчої майстерності і відкрила нові обрії

в українській літературі. Її поезія та драматургія мали яскраво

виражений новаторський характер. Творчість поетеси є дорогоцінним

вкладом у культурну спадщину людства.