Оскар уайльд реферат українською

Реферат

Оскар Фінгал О’Флаерті Уайльд відомий у всьому світі як автор п’єс, оповідань, казок, критичних есе, а також роману «Портрет

Доріана Грея». Його постать і парадоксальні вислови нікого не залишали байдужими. Майже кожен крок письменника супроводжувався палкими суперечками, навіть скандалами. Прихильники таланту Уайльда проголосили його мучеником Прекрасного, який став жертвою лицемірів-пуритан. Для багатьох інших він назавжди залишився уособленням розбещеності і неморальності. Навряд чи можна відшукати у світовій літературі ще якогось художника слова, чия доля була б такою драматичною. І немає нічого несподіваного в тому, що Уайльд з часом перетворився на справжнього літературного героя: його біографію покладено в основу таких літературних творів, як «Боягуз вбиває поцілунком» Р. Персі і «Заповіт Оскара Уайльда» П. Акройда. Народився Оскар Уайльд 1854 р. в Дубліні, столиці Ірландії, в сім’ї, де все було пройнято любов’ю до науки і мистецтв. Його батька, сера Уїльяма, знали не тільки як відомого хірурга-офтальмолога, а і як археолога-аматора, знавця кельтського фольклору та письменника. Леді Уайльд, мати Оскара, теж була письменницею і активно боролася за свободу Ірландії. Коли хлопцю виповнилося 10 років, перед ним розчинилися двері найпрестижніших навчальних закладів Великобританії: він відвідував школу Портора і Трініті — коледж у Дубліні, а згодом чи не найвідоміший університет світу — Оксфорд. Уайльд мав репутацію першого учня. Завдяки своїм непересічним розумовим здібностям він одержував стипендії і премії. 1875 р. Уайльд подорожував Італією, а наступного року (разом з професором Мехаффі, відомим вченим і президентом Академії наук Ірландії) — Грецією. Його вчителями в Оксфорді були видатні мислителі й письменники, серед них Д. Раскін, У. Пейтер — відомі провідні теоретики естетизму. Тож не дивно, що в університеті Уайльд захопився естетськими ідеями. Згодом йому судилося стати одним із апостолів «естетського руху» у Великобританії. 1878 р. Уайльд блискуче закінчив Оксфорд, здобувши почесну премію Ньюдігейта за поему «Равенна».

Уже протягом перших років після закінчення університету Уайльд мав стійку репутацію лідера естетів і справжнього денді. Його можна було зустріти на прогулянці з духмяною квіткою соняшника. Він був неперевершеним майстром парадоксів і дотепів, які повторювалися в світських салонах. Цілком закономірно, що Уайльд майже Одразу потрапив на вістря сатири модних карикатуристів та фейлетоністів, яких приваблювала і водночас дратувала його «строката» особа. Та й у майбутнього славетного письменника було доволі гострих слів, які глузливим, в’їдливим змістом боляче дошкуляли супротивникам. Постійну увагу до своєї особи Уайльд уміло використовував як засіб самореклами, і його популярність швидко зростала. 1882 р. він читав лекції в СІЛА, а 1883 р. прожив кілька місяців у Парижі, де зустрівся з багатьма провідними французькими літераторами: Е. Золя, А. Доде, С. Малларме та ін. 29 травня 1884 року Оскар Уайльд одружився з Констанцією Ллойд і мав двох синів.

4 стр., 1656 слов

Життєвий і творчий шлях Оскара Уайльда

... Оскара Уайльда напрочуд різноманітна і багатогранна : першими значними творами його були "Вірші" , збірки казок "Гранатова хатина". Найвідомішим твором письменника ... відомим вченим і президентом Академії наук Ірландії) — Грецією. Його вчителями в Оксфорді були видатні мислителі й письменники , серед ... університету Уайльд мав стійку репутацію лідера естетів і справжнього денді. Його можна було зустріти ...

У другій половині 80-х рр. XIX ст. літературна діяльність Уайльда набирала дедалі більших обертів. 1887 р. побачила світ його пародія на готичні романи «Кентервільський привид», того самого року він став редактором журналу «Світ жінки». Незабаром були опубліковані перша збірка казок Уайльда «Щасливий принц та інші історії», есе «Перо, олівець і отрута» й «Занепад брехні», а також оповідання «Портрет містера У. X.». Широковідомий роман Уайльда «Портрет Доріана Грея» з’явився 1890 р., водночас з ще одною його працею з естетики — «Критик як митець».

У першій половині 90-х рр. минулого століття Уайльд посідає одне з перших місць в англійській літературі. Тематичне багатство й жанрова розмаїтість його творів, їхня художня довершеність свідчать про неабиякий талант письменника. Лише за один 1891 р. він створив п’єсу «Герцогиня Падуанська», есе «Душа людини за соціалізму», а також випустив збірники своїх критичних праць («Задуми»), оповідань («Злочин лорда Артура Севіла»), казок («Гранатовий будиночок»).

Протягом 1892— 1895 рр. Уайльд досягає найбільшого успіху як драматург:

з-під його пера виходять трагедія «Соломія», комедії «Віяло леді Уїндемір», «Ідеальний чоловік» і «Як важливо бути поважним». Уайльд був одним з тих, хто разом з Б. Шоу, сприяли відродженню англійської драматургії після відносного занепаду в XIX ст.

1895 рік — пік слави і водночас падіння Уайльда. Десь з 1891 р. його постійним супутником став лорд Альфред Дуглас. Батько Альфреда, маркіз Квінсберрі, переслідував письменника, звинувачуючи його в розбещенні сина. Уайльд порушив проти маркіза кримінальну справу, але невдовзі сам постав перед судом і програв процес. Його було засуджено на два роки, оголошено банкрутом, позбавлено батьківських прав і віддано на глум натовпу.

1897 р., коли Уайльд вийшов із в’язниці, його зустріли ворожість і презирство англійського суспільства, і він виїхав до Франції. Там на короткий час до нього повернулося натхнення, і Уайльд написав чудову поему «Балада Редінгської в’язниці» (1898).

Але, на жаль, більше нічого, окрім цього шедевра, він уже не створив. Щоправда, збереглося ще його листування, серед якого вирізняється так звана тюремна сповідь «De profundis», де письменник аналізує свої заплутані стосунки з Боззі (лордом Альфредом Дугласом).

Помер Оскар Уайльд в Парижі ЗО листопада 1900 р.

Оскар Уайльд — один із найславетніших письменників свого часу, глибокий, оригінальний мислитель, який запропонував нове розуміння мистецтва та його ролі в житті людини і суспільства. Він був прихильником досить розповсюдженої протягом XIX ст. ідеї «мистецтва для мистецтва». Як його англійські («прерафаеліти», Д. Раскін, У. Пейтер та ін.) і французькі попередники (Т.Готьє, Ш. Бодлер, С. Малларме), він схилявся перед Красою як найвищою цінністю і визнавав Прекрасне єдиним гідним об’єктом для творчості. Своєрідна уайльдівська позиція найповніше викладена в його збірнику есе «Задуми», а також у передмові до роману «Портрет Доріана Грея». Основні принципи естетичної теорії митця зводяться до таких тез:

10 стр., 4668 слов

Життєвий і творчий шлях Оскара Уайльда (1854—1900)

... суспільство. У 1900 році Оскар Уайльд помер. Його поховали на бідному паризькому цвинтарі. У 1909 році завдяки клопотам друга письменника Роберта Росса прах Уайльда було урочисто перенесено на кладовище ... він пішов своїм шляхом. Його вчитель із запальністю біблійного пророка відстоював правду й етичну чистоту мистецтва. Уайльд же відривав естетику від етики і заперечував зв’язок мистецтва з ...

1. Мистецтво не є засобом пізнання та перетворення дійсності, воно пізнає лише Красу, тобто саме себе. Життя і мистецтво абсолютно несумісні.

2. Мистецтво шукає для себе зразки не в природі, а лише у самому собі. Навпаки, мистецтво є зразком для природи.

3. Мистецтво не може бути засобом виправлення моралі, бо мораль і краса — знову-таки речі несумісні (відомий принцип «імморалізму», за яким прекрасне перебуває по той бік морального і неморального).

4. Найвищим критерієм для витвору мистецтва є досконалість його форми, а не глибина розкриття проблем життя чи гострота моральної проблематики.

Отже, естетизм і гедонізм Уайльда були різким і рішучим викликом пуританській поважності, обмеженості, лицемірству і прагматизму вікторіанства. Безперечно, це також великою мірою визначило таку безжалісну і жорстоку реакцію пересічних англійців на «справу Уайльда». За влучним висловом Р. Олдінгтона, ця реакція «продемонструвала, що й саме суспільство було хворим, а не лише його в’язень».

У романі «Портрет Доріана Грея» чітко виявилася гедоністично-естетична позиція Уайльда. Цей твір поєднує у собі риси інтелектуального та авантюрного романів з елементами детективу. Уривки з розділу II є показовими для стилю письменника, який завжди описує прекрасні і рідкісні речі (коштовне каміння, екзотичні музичні інструменти, старовинні шати тощо).

Таке ставлення до зображення світу речей органічно випливає з уайльдівського культу краси і насолоди.

«ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ»

Між насолодою і мораллю. Єдиний роман Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея» — біблія естетів і денді — з’явився на світ внаслідок імпровізації: лише три тижні вистачило письменнику, щоб записати першу версію твору. Її надрукував американський часопис «Ліппінкотс Менслі Мегезін» у липневому числі за 1890 р. Наступного року він вийшов окремим виданням із суттєвими доповненнями.

В основу сюжету автор поклав розповідь про життєвий шлях Доріана Грея, людини рідкісної вроди, чий портрет стає дзеркалом його душі і марніє замість нього, а сам він залишається вічно юним. Ця обставина відкриває молодикові необмежені можливості для практичної реалізації програми «нового тедонізму» — теорії, з якою Доріана ознайомив його «друг» лорд Генрі Уоттон. Нічим невтримний — ні хворобами, ні грішми, ні роками — «Чарівний принц» (як називають Доріана Грея в романі) втрачає моральні критерії і перетворюється на розбещеного споживача, злочинця, і наркомана, врешті-решт, наляканий видовищем свого огидного «я», відбитого на полотні, намагається знищити портрет. Замах на твір мистецтва коштує йому життя — він гине, перетворившись на бридкого старого. Портрет залишається непошкодженим, а зображений на ньому Доріан знову стає молодим і вродливим.

4 стр., 1510 слов

Життя та творчість Тараса Шевченка

... наше місто, бо у нас почивають кістки Тараса Шевченка. Тут на одній з найвищих гір Дніпрових покоїтиметься прах його, і як на горі Голгофі, подібно хресту Господньому, стоятиме хрест, ... гостював у ліберально настроєних панів. Але найбільше його вразили побачені картини злиденного життя кріпаків, їхнє безправне становище. Побував Тарас і на місці розташування славної Запорозької Січі. У рідному ...

Цю фантастичну й напівдетективну історію Оскар Уайльд використав для написання проблемного твору, в якому порушив ті питання, на які шукав відповіді протягом усього життя. Перше з них — співвідношення насолоди й моралі. Доля головних героїв твору — лорда Генрі Уоттона і Доріана Грея — ще одна спроба його розв’язання.

Лондонський денді, цинік і скептик лорд Генрі має звичку викладати свої думки у вигляді парадоксів. Його прізвисько в світі — «Принц парадокс». Дотепні афоризми лорда за своєю тематикою охоплюють усі аспекти соціального життя й культури: поступ і політику, самозаперечення і гріх, оптимізм і песимізм, смерть і вульгарність, геніальність і Красу, шлюб і жіноцтво. Врешті-решт, його висловлювання утворюють чітку й послідовну програму перебудови людської свідомості, подібну до тих платформ, які пропонували такі відомі представники модернізму, як А.Рембо і Ф.Ніцше. Він заперечує й відкидає традиційні цінності, звинувачуючи їх у тому, що вони заважають розвиткові непересічної індивідуальності. Замість застарілих істин Генрі висуває принцип усебічного розквіту особистості, чиє завдання полягає в тому, щоб прожити своє життя «повністю й цілковито, даючи вияв кожному почуттю, вираз кожній думці, втілюючи кожну мрію…» (Тут і далі переклад Р.Доценка).

Найкоротший шлях до цього ідеалу — програма «нового гедонізму», тобто прагнення зазнавали насолоди від кожної миті буття, від кожного почуття, навіть злочинного й забороненого. «Ось що потрібно нашому вікові», — каже ВІН Доріанові, який уважно приспухається до його небезпечних теорій. На ДУМКУ Уоттона, все, що стоїть на заваді пошуків насолоди — а це насамперед релігія і мораль, – треба зруйнувати. «Самозаперечення, цей трагічний пережиток дикунських збочень, і досі калічить нам життя», — каже він. Основою віри в Бога й етичних принципів він проголошує лише страх покарання. Не варто опиратися спокусі, проповідує лорд Генрі, бо єдиний спосіб позбутися її — «це піддатись їй». Завдяки такій софістичній маніпуляції ідеями саме поняття гріха зникає разом із критеріями добра й зла, а людські вчинки виводяться за межі моральності.

Стверджуючи вседозволеність, лорд Генрі, на перший погляд, сам начебто нічого неморального не робить — нікого не вбиває, не спокушає жінок, не зраджує друзів. Проте він зазнає досить вишуканої насолоди від необмеженої влади над Доріаном Греєм, чию душу він розвинув і сформував. Саме експериментування, гра життям юнака і становить для лорда Генрі найвищу радість. «Та й самий вплив твій на іншу людину — як він зачаровує! — милуючись собою, розмірковує він. — Переносити на якусь мить власну душу в чиїсь граційні форми; чути, як твої думки відлунюють до тебе, збагачені музикою пристрастей і юності; вливати в когось власний темперамент, немов це невидимий флюїд чи дивний аромат, — у цьому справжнє задоволення, що тільки можливе в такому обмеженому й вульгарному віці, як наш, украй плотський у своїх насолодах і вкрай банальний у своїх потягах».

Моральність і насолода протиставлені одне одному не тільки в словах лорда Генрі Уоттона, а й у його справах. Проте найбільше вражає читача в образі цього героя той факт, що автор зображає його абсолютно щасливим. Причина щастя полягає в тому, що ця людина «виховала в собі» байдужість та егоїзм, і пр9 цьому їй вистачає здорового глузду ніколи не забувати про власні інтереси, про самозбереження, не робити того, що може зіпсувати власну репутацію в очах інших людей. Рецепт щастя, за лордом Генрі Уоттоном, передбачає уміння поєднувати цілковиту неморальність (чи імморальність) з обережністю й поміркованістю, щоб не зашкодити собі. Це справді шлях до насолоди, але він навряд чи е таким вже привабливим з погляду людяності, тому що це шлях не розвитку, а радше занепаду особистості, колосальне звуження розуміння людського призначення.

18 стр., 8530 слов

Розвиток сучасного музичного мистецтва та основних його напрямків

... впливу сучасного музичного мистецтва на особистість дитини; музика сучасний джаз рок Розділ 1. Музика як психо-фізіологічний ... з початком звучання музичного твору помітно активізувалось не тільки кровопостачання правої скроневої ділянки мозку (яка безпосередньо ... того, його рекомендації про позитивну "підзарядку" мозку стосуються й музики бароко та григоріанських хоралів. Проте тільки наприкінці ...

Доріанові бракує досвідченості й обережності його «друга», і тому спроби реалізувати програму «нового гедонізму» закінчуються для нього катастрофою. Лорд Генрі Уоттон ніколи не розпочав би експериментувати на собі, як це робить молодий чоловік. Відсутність фінансових і фізичних перешкод і навіть вічна молодість, яку забезпечує йому портрет, стали причиною занепаду особистості Доріана, і замість того, щоб зробитися «наочним взірцем нового гедонізму», він уособлює розбещеність і розпусту. Сам по собі надто самозакоханий, егоїстичний, під впливом теорій лорда Генрі Уоттона він стає примхливим красунчиком, для якого є тільки одна свята річ — його бажання, його жага насолоди. З кожним епізодом очевиднішою стає деградація: почавши з лицемірства й жорстокості щодо Сібіл Вейн, він закінчує перебуванням у злочинних кублах і вбивством. Проте в його історії найжахливішим є не тільки падіння, а й неспроможність стати…