Мистецтво Київської Русі Для мистецтва домонгольської пори характерна одна відмітна риса-монументалізм форм. Особливе місце в ньому праву займає архітектура. Середньовічне російське мистецтво визначалося христи-анськ світоглядом. До нас дійшли далеко не всі архітектурні пам’ятки того часу, багато збереглися в спотвореному вигляді, про ще більшій кількості ми знаємо лише з археологічних розкопок або за письмовими джерелами. Але ті, що збереглися, природно, мали культове призначення. Ще в язичницьку пору на Русі була розвинена ар-хітектура, в основному дерев’яна: здавна славилися російські «древоде-ли». Літописець залишив нам свідчення, що до кам’яної нового-порті Софії на території Новгородського кремля стояв трінадца-тіглавий дерев’яний Софійський собор, зрубаний новгородцями в кінці Х ст. Цілком можливо, що у східних слов’ян були свої дере-Дерев’яні рубані храми і що ці храми були многоглавий. Багато-чолі, таким чином, був споконвічно національною рисою російського зодчества, сприйняті потім мистецтвом Київської Русі.С християнством на Русь прийшла хрестово-купольна форма хра-ма-типова для греко-східних православних країн. Хрестово-купольний форми храм-прямокутний у плані, чотирма (або більше) стовпами його інтер’єр ділиться на поздовжні (по осі схід-захід) частини-нави (три, п’ять або більше).
Чотири центральних стовпа з’єднуються арками, що підтримують через вітрила барабан купо-ла. Підбанний простір завдяки вікнам барабана залита світлом, Воно явлется центром храму. Осередки, що примикають до підг-польному простору, перекриті циліндричними склепіннями. Всі центральний простір храму в плані утворює хрест, звідси назва системи подібного храму-хрестово-купольний. У східній стороні інтер’єру розміщуються вівтарні приміщення — апсиди, зазвичай напівколами виступаючі на зовнішній стороні; поперечний простір в західній частині інтер’єру називається притвором, нартексом. У цій же західній частині на другому ярусі розташовуються хори, де знаходилися князь і його наближені під час богослужіння. В екстер’єрі домонгольського храму відмітною рисою є членування фасаду плоскими вертикальними піастрами (по-давньорус-скі-лопатками) на прясла. Напівкругла завершення прясла, форма ко-торого визначається посводним покриттям, називається закомарой.Наіболее поширеною у будівництві храмів технікою кладки в Київській Русі була так звана змішана — «opus mixtum»-стіни споруджували з тоншого, ніж сучасний, цегли-плінфи та каменю на разовому вапняному розчині-цем’янки. На фасаді чергувався ряд цегли з низкою цем’янки, і тому він здавався поло-сатим, що вже саме по собі було рішенням декоративно й завдання. Часто вживалася так звана кладка з утопленим поруч: на фасад виходили не всі ряди цегли, а через один, і рожевий шар це-мянкі в три рази по товщині перевершував шар цегли. Смуги Розо-вої цем’янки і червоної цегли на фасаді, складно профільовани-ні вікна і ніші — всі разом створювало ошатний, святковий вигляд будівлі, іншого декоративного оздоблення і не вимагалося.
Культура Київської Русі (3)
... християнства за мистецтвом утверджується визнання пізнавальної та культової функції на протидію сміховій естетиці язичницької доби. Книжкова культура Київської Русі ... (996 р.), найдавніший кам’яний храм Русі. Він був витриманий у візантійському ... землі. Наукові знання знаходилися під впливом трактатів Козьми Індикоплова. Він ... по дереву і кістці – популярний вид художнього ремесла на Русі. Дерев’яними ...
Від наступного, ХІ сторіччя в Києві збереглося кілька пам’яток, і найвідоміший з них — Софія Київська, головний з-бор, де відбувалися церемонії посаження на княжий стіл і по-уявлення на митрополичий престол, побудований сином Володимира Ярославом Мудрим. Як казали сучасники, «Ярослав завершив те, що започаткував Володимир.» Софія Київська як доведено сучасні-ми дослідниками, була побудована за єдиним задумом в 40-ті роки ХІ століття. Дещо пізніше виникла лише північна вежа ..
Централ’ний купол, що спирається на барабан прорізаний 12 вікнами, і 4 мен’шіе за розміром голови навколо нього висвітлюють центральний простір і головний вівтар, а найменші бічні 8 глав-бічні простору і величезні (площею близько 600 кв.м.) хори. Софійський храм, як і Десятинна церква, був обнесений внутрішньої двоповерхової галереєю-гульня. На жаль, Київська Софія була пере-буд в XVII ст., Як багато хто російські храми на Україну, в дусі «україн-ського бароко», в результаті чого зникла характерна для неї бенкету-мідальность, поступове нарощення мас від галерей до бічних купо- лам, а від них-до центрального, що визначало вигляд всього храму.
Як і в Десятинній церкві, інтер’єр Софії Київської був необ-чайно багатий і мальовничий: добре освітлені вівтарні приміщення і центральний підбанний простір прикрашені мозаїкою, стовпи нефів, більш темні бічні приміщення під хорами, стіни-феска. Підлоги були також мозаїчні або з шиферу. Особливою красою відрізняючи-лись вівтарні перешкоди і решітки хорів: за візантійським звичаєм вони були кам’яними, найтоншої резьби.Із мозаїк у куполі збереглося центральне погрудне ізображеніевелічавого і суворого Христа-Вседержителя, глави «Церкви небесної», в бузковому хітоні і блакитному плащі. Навколо центрального медаль-вона в куполі були зображені чотири архангела, з яких збережи-нись наполовину фігура північного архангела в блакитному хітоні. У бару-лазні з 12 апостолів у простінках вікон зберігся один апостол Павло в білому одязі (верхня частина фігури).
На вітрилах, з чотирьох Єванг-листів, зберігся один-євангеліст Марк (на південно-західному парусі).
Всі інші зображення бані і барабана загинули і замінені ма-сляной живописом на новому грунті. Мозаїки центральної апсиди з-зберігалися значно краще. У зведенні апсиди зображена торжест-жавна фігура богоматері в синьому одязі з молитовно піднятими ру-ками. Нижче, у другому ярусі, знаходиться символічна композиція «прічіщенія апостолів». Апостоли представлені йдуть праворуч і ліворуч до центру, де зображений престол з ківорій і два рази пов-ється зображення Христа з ангелом. У третє нижньому ярусі, стоять у зростання батьки церкви. Від їх зображень уціліли тільки верхні частини фігур та особи (Іоанн Златоуст, Василь Великий, Григорій Ніський та ін.)
Культура Київської Русі (2)
... частиною художнього оформлення рукописної книги були мініатюри. Вони поділяються на вихідні, або лицеві, й ті, що власне "відкривають" текст. Зображення займало цілу сторінку. Ілюстрації "розсипані" ... книги стали цінним надбанням нашої культури. 11. Літературні памятки Київської Русі. Високий розвиток культури Київської Русі мав міцне підґрунтя, створене попередниками: розвинену писемність, образне ...
Всі зображення бані і апсиди носять монументальний харак-тер. Форми їх узагальнено, межі форми різко позначені контуру-ми. Фігури великовагові, кремезні і великоголові, руху скуті і одноманітні. Особи в більшості випадків відрізняються умовах а-ністю і схематизмом, виняток становлять особи отців церкви, виразні і яскраві за типами. Особливо характерно обличчя Іоанна Златоуста-розумне, енергійне, худорляве, з гострими рисами обличчя-фанатика, проповідника аскетизму і суворої моральності. Зовсім в іншому роді обличчя Василя Великого, з спокійними, впевненими та суворими рисами. Особи отців церкви виділяються більш мальовничій моделіровкою. На арці, біля входу і вівтар, розміщені мозаїчні зображені вання архангела Гавриїла (ліворуч) і Марії з веретеном-праворуч (компо-зиція «Благовіщення»).
Образ Марії носить античні риси. На склепіннях в ме-дальонах-погрудний зображення святих (з 40 збереглися толь-ко 15).
Мозаїки купола і вівтаря, за винятком фігур отців церкви, ви-заповнені в світлій гаммі, з переважанням синіх, білих, блакитних і лило-вих тонів з кольоровими тінями — сіро-фіолетовими, сіро-зеленими і т. д. Мозаїка склепінь і фігури отців церкви відрізняються більш темною гамою (темно-зелених, темно-червоних, синіх тонів).
Прозорі блискучі мозаїки на мерехтливому золотому тлі справляли враження надзвичайної пишності та багатства.
Мозаїки викладені по сирій штукатурці з скляних і камен-них кубиків неправильної форми, різної величини і квітів-про-зорої (очі, одяг) і непрозорих, матових (тіло).
Час виконання мозаїк і фресок центральній частині київської Со-фії точно не встановлено, але найбільш прийнятна їх дотіровка 1044-1046 рр.. Фрески меж галерей виконані у другій половині ХI століття.
Фрески київської Софії були покриті до останнього часу ма-лярні записами. Їх розчищення почалася в 1936 році. Розчищені фрески (живопис по сирій штукатурці), що займають нижній ярус центрального і бічних нефів і бічні апсиди, виконані различ-ними художниками з різних майстерністю, у ряді випадків вражаючи-ють виразністю і яскравістю характеристик. Особливий інте-рес представляє апостол Павло (північний неф)-тип античного філо-софа і мислителя, що відрізняється винятковою психологічної іемоціональной трактуванням.
Крім численних святих, в центральній частині
На південній стіні Київської Софії зберігся колективний порт-рет жіночої половини сім’ї Ярослава, що йде в урочистій про-цесії. Фігури самого Ярослава на західній стіні і його синів — насеверной не збереглися (крім фрагментів осіб двох молодших синів).
Зображення дружини Ярослава Інгігерди-Ірини та його дочок Єлизавети, Анастасії та Анни в зростання, збереглися досить добре і представляють найдавніший образ портрета в російському живописі. Їх костюмипередани досить точно, особи, незважаючи на умовність, носять індивідуальні риси.
Культура Київської Русі
... 4. Характерні особливості рукописної книги Київської Русі Рукописна книга Київської Русі має певні, притаманні тільки ... правління розпочалося кам'яне будівництво, зокрема Софії Київської. Київ істотно розширився, обнесений валами, ... Русі на південнослов'янську писемність. Це ще раз підтверджує спільність походження, мовну спорідненість східних, західних і південних слов'ян, близькість їхніх культур ...
Бічні межі присвячені апостолам Петру та Павлу, архангелу Михаїлу, Йоакима та Анни, св. Георгію.
На стінах двох веж київської Софії збереглися рідкісні зразки світського живопису кінця XI-початку XII ст. Вежі служили входом Нахора, де збиралася придворна знати і сам князь зі своєю сім’єю. Розписи мали палацовий характер-це були сцени полювання, цькування звірів, кінські змагання, зображення скоморохів, музикантів, акробатів, циркових змагань у Константинополі і т. д. Дослідники припускають, що частина зображень відображала київський придворний побут (полювання на ведмедя, скоморохи, музиканти і т. д.).
Такі стінопису, по видимому, покривали стіни київських княжих палаців, від декораціікоторих нічого не збереглося.
Російські майстри поряд з греками брали участь у украшеніікіевской Софії мозаїками та фресками.
Ті ж майстри, що будували Софію Київську, брали участь у будівництві Софійського собору в Новгороді, спорудженого в 10451050 рр.. за князя Володимира Ярославича в центрі кремля. Але новгородська Софія простіше і лаконічніше за своїми формами, як би те саме новгородському духу. Це 5 -, а не 13-купольний, пятинефний храм, з широкою галереєю і лише одній сходовій вежею. Суворіше і більш монолітною не тільки її екстер’єр, скромніше його оздоблення, в якому не було ні мозаїк, ні мармуру, ні шиферу. Інший і будівельний матеріал: вместотонкой витонченої плінфи використовується місцевий грубий вапняк. Цегла використаний лише у зведеннях і арках.
Фрескових розписів XIв. до нас дійшло небагато. У Новгородській Софії майже не збереглося початкової живопису. Фігури пророків вкуполе, урочисто-спокійні, з величезними сумними очима, виконані в кращих київських традиціях, але вже на початку XII в. На них розкішні одягу: пурпурні, золоті і жовті плащі, блакитні та червоні хітони, головні убори прикрашені дорогоцінними каменями,-але образи від цього не втрачають своєї суворості.
У рідкісній техніці «al secco» («по-сухому», тобто по сухій штукатурці, на найтоншому вапняної підмазки), з графічним ізяществомфігури Костянтина і Олени в Мартірьевской паперті НовгородскойСофіі. Площинно-лінійна трактування форми відрізняє їх від фігур пророков.Іскусство Київської Русі вже в XI ст. починає відходити від візантійських образів і, спираючись на традиції місцевого народної творчості, набуває нового змісту і своєрідність форми вераженія.
Блискучим прикладом самобутнього рішення архітектурного обра-за є київська Софія з її динамічною пірамідальної компози-цією. У живописі риси самобутності виражені не так яскраво, але їх можна відзначити і в окремих фресках другої половини ХI століття в київській Софії (невідома свята, з російським типом округлого обличчя і м’яким добрим поглядом), і в мозаїках Дмитрівського собору в обличчях апостолів (апостол Павло , з задушевним виразом обличчя і прекрас-но переданим слов’янським типом).
Якщо блискучі пам’ятники Київського монументального спокуса-ства, виконані на замовлення великих князів. Виділялися грандіозний-ністю свої масштаби, то мистецтво городян, ремісничо-ков і селян знайшло відображення частково і мініатюрі (зображення-ние діви і стрільця на полях «Ізборники Святослава» 1073 рік) і в прикладному мистецтві.
Українське образотворче мистецтво XX століття
... майстрині передано в Київ. [12.55] 1.2 Футуризм, Формалізм Розвиток живопису в Україні у післяреволюційні роки на початку 20 століття проходив у боротьбі художніх течій і напрямів. Поряд ... імажизм) -- торкнувся різних царин мистецва (живопис, скульптура, архітектура, література, музика, кіно).[12.67] 1.4 Супрематизм Мистецтво авангардизму складне і суперечливе, воно містить у собі продуктивні ...
Мистецтво Київської Русі мало велике значення для далекої-дової розвитку художньої культури російського народу і братніх народів — українського і білоруського.
Мистецтво періоду феодальної роздробленості У другій половині XI ст. в давньоруській державі зростають сили, що руйнують його територіальне і політичну єдність. Распаддревнерусского держави з’явився результатом зростання великого землеволодіння, політичного посилення великих землевласників — феодалів, а також економічного розвитку міст, які стали новими центрами окремих частин давньоруської держави і прагнули до політичної самостійності. Посилення місцевих зв’язків, при відносній слабкості зв’язків громадських, з кінця XI-початку XII ст. призвело до роздроблення єдиної держави на ряд окремих феодальнихкняжеств. Протягом XII ст. поглиблюється процес феодального дроблення, супроводжуваний постійними усобицями князів. Київ втрачає значен-ня головного міста країни. Шляхи світової торгівлі змінюють своє на-правління і починають проходити повз нього. Зростають і багатіють нові міста — центри феодальних князівств (Володимир, Галич, Смоленськ і д.р.).
У цих містах виростають князівські замки, боярські садиби, храми і монастирі. Політично самостійні і економічно замкнуті феодальні князівства ХІІ століття розвиваються в різних умовах, при різних культурно — господарських зв’язках з іншими народами. Єдиний процес розвитку російської культури і мистецтва на-чина розпадатися на ряд самостійних обласних течій. Од-нако епоха феодальної роздробленості не була часом занепаду. Це був період нового підйому економіки та культури в різних областях Російської землі.
У боротьбі за свою незалежність кожне місто прагнув висловити свою силу і значення в пам’ятках архітектури та живопису. Своеобр-зие обласних культур в епоху феодальної роздробленості укладаючи-ється в тому, що вони поєднують загальну основу — київські художній-ні традиції з місцевими особливостями.
У ХII столітті набуває поширення тип невеликого храму, кото-рий приходить на зміну монументальним князівським спорудам, змінюється будівельний матеріал і художні прийоми. Порівняння архітектурних споруд та творів живопису Новгорода і Володимира яскраво показує загальні риси і своєрідні особливості місцевих художніх школ.Новгород, що входив до складу Київської держави, завзято боровся-ся за свою незалежність; з 30 — х років ХІІ століття він остаточно освоєння-боділся від підпорядкування київському князю і перетворився на вічову республіку аристократичного типу.
У першій чверті ХII століття новгородські князі переселяються з Кремля і намагаються протиставити втраченому ними Софійського собору нові монументальні споруди. На початку ХІІ століття новгород-ський князь Мстислав побудував на Торговій стороні храм Миколи на Ярославському дворище (1113 р.).
Цей собор повторював план київських со-борів кінця XI — початку XII століть і представляв шестистовпна спо-ються з п’ятьма главами (зараз він має одну главу).
Його зовнішній вигляд відрізняється простотою, строгі фасади, розчленовані лопатка-ми, прикрашені плоскими двоступінчастими нішами. Усередині Ніколо — Дворищенский собор мав хори у формі літери «П» і був збудований з плити і цегли.
