1. Поняття і функції правосвідомості . ……………………….…….5
2. Структура й ті види правосвідомості …………………………….…..8
3. Взаємодія правосвідомості і право ………………..……….13
4. Правова культура: поняття і структура ………………………..20
5. Правовий нігілізм і ідеалізм ………………………………….24
Укладання ……………………………………………………………….30
Список літератури ………………………………………………………31
Запровадження
Історія свідчить, що тоді правотворческая і правозастосовувальна діяльність стає ефективної, як у цих процесах, поруч із потужними самоорганизующимися началами, пріоритетне його місце займає свідоме, організуюче творчість, розумна робота. Під час вивчення цих свідомих і творчих процесів в правотворчестве і правозастосуванні теорія права формулює тему правосвідомості і з правової культури. Справді, якою мірою цілком осмислене, свідоме ставлення суспільства та індивідів права веде до необхідного правовому стану суспільства, до появи нових правових норм, якою мірою емоційне ставлення впливає правомірне чи правонарушительное поведінка? Аби розібратись у цих питаннях, як теми курсової роботи я вибрала правосвідомість і правову культуру.
Правове свідомість суспільства, окремих груп, індивідів огранично пов’язані з правом як цілісним соціальним інститутом, з його виникненням, функціонуванням та розвитком, з правотворчеством і правоприменением, іншими сторонами правового буття суспільства. Як таке правосвідомість та її більша соціальна форма – правова культура – вивчаються саме у теорії права.
1. Поняття правосвідомості та її функції
Функціонування у суспільстві права нерозривно пов’язане з правосвідомості, бо всі свідомості людини та діяльності немислимо суспільний розвиток у сфері права. Ефективність реалізації права в усі її формах залежить від характеру взаємодії і рівня відповідності суспільних потреб, інтересів, закріплених в нормах права, та інтересів, очікувань особистості, соціальних груп, що виникають у реальних правових ситуаціях. Таке взаємодія складає основі правосвідомості, з якого зовнішні вимоги, встановлення, виражені в нормах права, переводяться у внутрішні мотиви та настанови особистості, та був і її реальне поведінка.
Правосвідомість входить до системи суспільної свідомості є одним із його форм. Є різноманітні форми суспільної свідомості, такі як філософське, політичне, моральне, релігійне та інших., із якими правосвідомість перебуває у тісній взаємодії.
Мовна норма – категоріальне поняття культури мови
... норму міститься у збірнику Інституту російської мови “Актуальные проблемы культуры речи” (АПКР, 1970). У ньому простежується еволюція поглядів на норму за останні 60-70 років і ... мови. Мовна норма нерозривно пов’язана з якимось колективом мовців, а на вищому щаблі — як норма літературної мови ... є вивчення норми як поняття лінгвосоціологічного і конкретноісторичного. Норма визначалась як сукупність ...
Правосвідомість є структурне освіту суспільної свідомості, яке підпорядковується загальним всім його елементів закономірностям формування та функціонування, але водночас має специфічністю, що дозволяє розглядати його як щодо самостійне освіту, що займає у структурі суспільної свідомості своє, особливу увагу і яке виконує тільки йому притаманні функції. Будучи специфічної формою свідомості, правосвідомість має власний є предметом відблиски і об’єкт впливу. Предметом відображення правосвідомості є реальні суспільні відносини, потребують правильного регулювання, саме право, його функціонування, вчинки людей сфері права, і навіть правові явища, що виникають у з дією правових норм. І цей відбиток має тієї специфікою, що його відбувається і натомість сформованих у суспільстві правових реалій, з урахуванням діючих юридичних понять про права та обов’язки членів суспільства і т.п. Усі вони у сукупності піддаються аналізові досягнень і оцінці. Отже, правосвідомість відбиває не тільки юридичну дійсність, поведінка людей сфері права, а й участь регулювання поведінки, соціальній та визначенні тих відносин життя, які об’єктивно потребують правової регламентації.
Правосвідомість – це одне з форм суспільної свідомості, що є систему правових поглядів, теорій, ідей, уявлень, переконань, оцінок, настроїв, почуттів, у яких виявляється ставлення індивідів, соціальних груп, всього суспільства наявному і бажаному праву, до правовим явищам, щодо поведінки людей сфері права.
Воно, очевидно, охоплює ставлення людей до чинного праву, її оцінки як справедливого чи несправедливого, побажання вдосконалення права, прийняття правових норм, відповідальних потреб суспільства, а як і оцінку дій покупців, безліч установ у сфері права як правомірні, і про тивоправных. Тобто правосвідомість є важливим елементом процесу як формування права, і його реалізації. Правосвідомість, в такий спосіб, виконує низку дуже важливих соціальних функцій. У юридичної літературі викладено різні підходи до класифікації.! З урахуванням суджень багатьох авторів можна виділити такі функції правосвідомості: познавательно-оценочную, регулятивну, прогностичну (моделювання).
Познавательно-оценочная функція правосвідомості пов’язані з відбитком у людини правової дійсності. Через війну мисленнєвої діяльності індивіди пізнають і аналізують реальну правову життя, набувають правові знання, виробляють правові погляди, уявлення та т.д. За підсумками отриманих знань вони у процесі складної психічної діяльності оцінюють чинне право, поведінка людей сфері права, роботу юридичних установ, свій власний поведінка. Познавательно-оценочные процеси породжують вольові установки особистості до відповідного поведінці, тобто. готовність надходити належним чином.
За підсумками правових установок і ціннісних орієнтації, зіставлення своєї поведінки з правовими законами здійснюється регулятивна функція правосвідомості, виникає спонукання до правомірному чи протиправному поведінці.
Сочинение источники современного права
... правосознание законодателей, так и правосознание народа, которое оказывает влияние на Формирование права. Источник права в формальном (юридическом) смысле — это способ закрепления и существования ... означающее совокупность неотъемлемых принципов и прав, вытекающих из природы человека и независимых от социальных условий. Естественное право противопоставляется позитивному праву, во-первых, как совершенная ...
Прогностическая функція (моделювання) полягає у формуванні певних моделей (правил) поведінки, що оцінюються правосвідомості як які повинні, социально-необходимые. Вона в передбаченні того, які норми слід застосовувати і як надходити, щоб закріплені у яких правничий та обов’язки ефективно регулювали суспільні відносини. Норми права сутнісно є продуктом правосвідомості. Виступаючи ідейним джерелом права, правосвідомість і виконує прогностичну функцію. {5;368}
2. Структура й ті види правосвідомості
По структурі правосвідомість є складне освіту, у якому вчені-правознавці традиційно виділяють три елемента:
- правову ідеологію;
- правову психологію;
- правової моралі.
Виокремлюючи зазначені елементи, слід, що це умовне структурування, яке у цілях глибшого пізнання цього явища. А насправді правосвідомість постає як цілісне явище.
Під правової ідеологією розуміється сукупність правових теорій, ідей, поглядів на право, оцінок і поглядів на праві. У правової ідеології відбиток правової життя відбувається на теоретичному, досить узагальненому і абстрактному рівні, з урахуванням глибокого аналізу правових явищ. Зміст правової ідеології обумовлюється багатьох чинників:
- досягнутим рівнем соціально-економічного розвитку;
- рівнем правової системи та систем структурі державної влади;
- соціальної структурою суспільства;
- співвідношенням інтересів різних соціальних груп;
- національними традиціями.
Серед елементів правової ідеології чільне положення займають правові ідеї. Вони фіксуються як ставлення до існуючому чинному праву, а й побажання чи подання того, яким має бути. Більшість дослідників права вважає, що за умови формування правової державності провідними компонентами правової ідеології мали бути зацікавленими ідеї встановлення й функціонування демократичних процедур, забезпечення права і свободи громадян, зв’язаності держави правом.{15;85}
Правова психологія включає у собі різноманітних почуття, переживання щодо функціонуючого права, справедливого чи несправедливого застосування правових норм, порушення законів, їх дотримання тощо. Ці відчуття можуть висловлювати схвалення, радість, задоволення щодо справедливих законів, правопослушного поведінки людей. І навпаки, ці відчуття можуть висловлювати невдоволення, обурення, гнів щодо несправедливих законів, свавілля чиновників, беззаконня, скоєних злочинів. Правова психологія виникає під впливом повсякденних умов практичної життя. Причому реакція різні правові явища виробляється в людини як під впливом особливостей його індивідуального свідомості людини та усло вий життя, а й у результаті його з на інших людей. Правова психологія не піднімається рівня теоретичних узагальнень, неспроможна проникнути глибоко у сущ ность правових явищ. Але вона є початковій формою правової ідеології, грунтом, де правова ідеологія виростає.
З відомою натяжкою як складеного елемента правосвідомості можна назвати правової моралі. Цю виставу людей про чинному праві, його реалізації та розвитку з погляду їх моральних переконань. Специфіка правової свідомості у тому полягає, що його сприймає і відтворює реальні життєві процеси через моральні уявлення, вимоги казка про доброго і справедливому. Він із по зиций цих моральних принципів, вимог оцінює правові встановлення, правову діяльність.
Розвиток сучасного музичного мистецтва та основних його напрямків
... закономірності впливу сучасного музичного мистецтва на особистість дитини; музика сучасний джаз рок Розділ 1. Музика як психо-фізіологічний ... груп ліва частина скроневої долі мозку значно розвиненіша, ніж права. Власне, це є підтвердженням того, що заняття музикою ( ... Моцарта, а найменшу - композиції важкого року. Крім того, його рекомендації про позитивну "підзарядку" мозку стосуються й музики бароко ...
У юридичної літературі трапляються й дещо інші підходи до структури правосвідомості. Виділяються, наприклад, поведінкові елементи, до яких належать юридичні мотиви поведінки внутрішні встановлення і готовність действовать{2;372}. Проте навряд чи правильно процеси мотивації, формування у людини установок до дії відносити до сфери поведінки. Вони ставляться до сфери психічної, мисленнєвої діяльності, до сфери її свідомості. А поведінка його за межі цієї бурхливої діяльності, є його результатом. Воно проявляється у об’єктивно зовні вираженому діянні отже, може бути елементом правосвідомості. Мотиви, внутрішні установки до дії повністю охоплюються правової ідеологією і питання правової психологією.
За природою правосвідомість як система є складну структуру розумових, емоційних, вольових процесів лише на рівні індивідів, соціальних груп, суспільства загалом. І ці процеси можуть, як сходити до теоретичним узагальнень, формувати правові ідеї суспільства, ідеологію відповідних соціальних груп, і перебувати лише на рівні правових почуттів, емоцій та інших. Це визначає можливість розподілу правосвідомості різні види. Залежно від рівня, глибини знання права, його особливостей як регулятора громадських відносин правосвідомість можна класифікувати на повсякденне (емпіричне), наукове (теоретичне) і фахова.
Обыденное правосвідомість складається під впливом безпосередніх життєвих обставин, стихійно, з урахуванням конкретних умов життя, його життєвого досвіду, повсякденних чинників. Нерідко вона має характер досить спрощених, поверхневих суджень про право і відбиває безпосередньо житейски-воспринимаемые конкретні правові явища. Найбільшу роль повсякденному правосвідомості грають психологічні елементи, тобто. почуття, емоції, переживання.
Наукове (теоретичне) правосвідомість на відміну повсякденного формується з урахуванням глибокі дослідження соціальної дійсності, широких правових узагальнень. Воно є теоретичне осмислення правничий та правових явищ. Саме наукове правосвідомість є безпосереднім джерелом правотворчества, служить вдосконаленню юридичної практики. Зміст наукового правосвідомості складають у основному правова ідеологія, система теоретичних правових знань.
Професійне правосвідомість є спеціалізоване правосвідомість юристів. Для юриста вміння науково мислити на право є його професійним відзнакою. Особливості професійного правосвідомості виявляється у сприйнятті даної професійної групою цінностей права комплексно, умінні аналізувати правову дійсність лише на рівні теоретичних узагальнень, приймати правильні рішення і грамотно здійснювати реалізацію права, активно проводити позитивне сприйняття іншими громадянами права, правовим регулюванням тощо.
По суб’єктам правосвідомість підрозділяється на індивідуальне, групове й суспільне (общесоциальное).
Цей поділ умовно. Індивідуальне і групове правосвідомість носить загальний характер, общесоциальное і групове – немає поза індивідуального свідомості. {6;265}
Громадське правосвідомість висловлює правові погляди більшості чи всіх членів товариства. Воно узагальнює правові погляди, належать кожній людині, хіба що фільтруючи їх крізь призму сформованих традицій, культури суспільства, рівня моральності, правових досягнень. Громадське правосвідомість, з одного боку, проявляється у концептуально оформлених ідеях, принципах, поняттях, що відбивають оцінку ролі права у суспільства, як досягнення культури людства. Це високий рівень узагальнення багатоаспектних проявів права, що складає його цінність і важливість задля забезпечення життєдіяльності суспільства. Воно виявляється у теоретичних розробках для вдосконалення правовим регулюванням тощо. Таке прояв громадського правосвідомості не лише походить від офіційної влади чи реально ними підтримується. Нові правові ідеї найчастіше лунають із боку наукових кіл, прогресивних державотворців, і навіть притаманно тих суспільств, де у достатньо сформована правова державність. З іншого боку, громадське правосвідомість проявляється у масових уявленнях на право. Такі уявлення можуть мати неглибокий характер, але загалом сприятливий для функціонування та розвитку права. Але вони можуть відбивати і нігілістичне ставлення права.
Культура первісного суспільства — Культура — и — ...
... -3 тис. до н. е. Якщо вести мову про культуру первісного суспільства, то, насамперед, треба зазначити, що історично культура могла виникнути лише тоді, коли почалось практичне виділення людини ... появи людини і формування її сучасного фізичного типу. За палеоліту склалися основи первісного суспільства. На початку верхнього палеоліту (35-10 тисяч років тому) з'явилась розумна людина. Вважається, ...
Отже, громадське правосвідомість акумулює у собі всього спектра поглядів на правову реальність, її оцінки індивідами, соціальними групами, включаючи високий науковий рівень культури й поширені, але поверхневі, спрощені ставлення до праві.
У цьому не зовсім правильне ототожнення деякими авторами суспільного телебачення і масового правосознания{3;478}.
Громадське правосвідомість справді перестав бути певної сумою поглядів на праві всіх членів товариства окремо. Певне, воно висловлює більшою мірою найбільш загальні, збіжні оцінки правничий та правових явищ. Проте правильно й те, що суспільна правосвідомість неспроможна існувати поза індивідуального. Отже, з його формування впливають як масові, вельми загальні ставлення до праві, так це й уявлення наукові, високого рівня, носи телями якого є відносно невисока група членів товариства. Масове правосвідомість, очевидно, є певний бік, грань, певний аспект громадського правосвідомості, проте перестав бути нею самою.
У реальному житті громадське правосвідомість проявляється, передусім, у правовий ідеології, в юридичної науці, у законодавстві. Але він одночасно виявляється у масових поглядах на право, зокрема у пресі, мистецтво, в повсякденних життєвих вчинках. Останні є вольовими актами індивідів, але де вони обумовлені соціально-правовий середовищем, де діє людина.
Різні форми прояви суспільного правосвідомості є результатом складного взаємодії людину, як члена нашого суспільства та самого суспільства. У цілому нині громадське правосвідомість відбиває позитивні оцінки правової організації товариства, прагнення її вдосконалення.
Індивідуальне правосвідомість — цей спектакль на право, законності, правопорядку, про правових вимогах окремої людини, індивіда. Між громадським і індивідуальним правосвідомості існує тісний взаємозв’язок. Вони взаємно доповнюють і збагачують одне одного. Проте визначальне значення належить громадському правосвідомості. Адже воно грає істотну роль формуванні индивидуаль ного правосвідомості, що відбувається у процесі загальної економічної й правової
